2.2. Теоритичний блок.

1. Навіювання та переконання є основними засобами вербального впливу вчителя та учнів. Вони супроводжують та доповнюють один одного, але мають і досить виражені особливості. Під “переконанням” розуміють і процес, і результат вказаного впливу. Переконання, як процес впливу однієї людини на іншу, являється предметом дослідження логіки та риторики. Ці науки займаються розробкою правил та прийомів, якими повинен користуватися оратор, щоб переконати у своїй правоті. Переконуючий вплив апелює в основному до знань та досвіду партнера по взаємодії і в значній мірі є інтелектуальним. Він спрямований на свідоме сприйняття людиною яких-небудь повідомлень та ідей, на їх аналіз і оцінку. Висновок може бути здійснений або самостійно, або слідом за переконуючим, але ні в якому разі не засвоєним у завершальному вигляді, як при сугестії. Структура процесу переконання і доведення однакові. Доведення – це сукупність логічних прийомів обгрунтування істинності якого-небудь твердження за допомогою інших положень, істинність яких вже встановлена. Структура доведення включає три взаємопов’язані елементи: теза (думка або положення, істинність якого необхідно довести), аргументи або доводи (положення, за допомогою яких обґрунтовується теза),демонстрація або форма. Спосіб доведення (логічні міркування. Сукупність висновків, які застосовуються при проведенні тези із аргументів). Розрізняють доведення прямі та опосередковані. При прямому доведенні теза обґрунтовується без допомоги додаткових побудов. Опосередковане доведення передбачає обгрунтування істинності тези за допомогою спростування протирічливого положення – антитези. Із хибності антитези на основі закону включеного третього робиться висновок про істинність тези. В педагогічній діяльності вчителі дуже часто використовують прямі та опосередковані доведення одночасно. За таких умов обґрунтовується власна теза і демонструється хибність антитези. При побудові логічного доведення необхідно знати і виконувати правила висування тези і аргументів. Теза має бути чітко сформульованою, залишатися незмінною в ході даного доведення і не містити в собі логічного протиріччя. Аргументами мають бути істинні положення. При чому їх істинність доводиться незалежно від тези. Слід пам’ятати, що аргументів має бути досить для даної тези. Використовуючи доведення як логічну операцію, педагог має не забувати про те, що його задача не лише довести висунуту тезу, але і переконати учнів у її істинності. Хоч доведення і становить основу переконання, слід завжди пам’ятати – це різні процеси. Доводити означає встановлювати істинність тези, а переконувати – створювати враження, викликати впевненість, що істинність тези доведена, робити слухачів однодумцями, співучасниками власних задумів та дій.

2.2. Технічною стороною процесу переконання виступає аргументація.

Аргумент ( довід, основа) – істинне судження, яке використовується для обгрунтування істинності чи хибності висунутого положення ( тези). Він є складовою частиною будь-якого доведення. Аргументація – спосіб міркувань, який забезпечує доказовість і переконливість виступу; сукупність аргументів на користь чого-небудь.  Аргументація має відношення, по-перше, до раціонального світу, де тверезо думають і добре висловлюють свої думки, до логічного порядку та ораторських прийомів; по-друге, до прихованих способів вираження ірраціонального і емоційного. Для ефективності аргументації використовують такі прийоми: уникайте перебільшень та використання модних слів;

• докладіть усіх зусиль, щоб слабкі сторони вашої тези перетворити на сильні; оточіть себе ореолом рекомендацій;

• доводьте все, що висуваєте в якості аргументу ( кращий у світі аргумент – це реальне доведення всього того, про що ми говоримо);

• не зловживайте термінологією;

• мова має бути образною ( “малювати” мізансцени);

• прагніть до того, щоб зміст був прийнятий і зрозумілий слухачам.

Пам’ятайте :  людей переконує не те, що ми говоримо, а те, що вони розуміють;

• свої твердження ілюструйте статистичними даними;

• спирайтеся на факти, а не на думки (чутки);

• враховуйте індивідуальні особливості слухачів;

• на кінець, завжди і скрізь залишайтесь оптимістом.

В ході аргументації у слухачів виникатимуть заперечення. Вони бувають: 1/ нещирі і необґрунтовані; 2/ щирі та необґрунтовані ; 3/ щирі та обгрунтовані.  Педагог має орієнтуватися серед заперечень, які можуть надходити від дітей, і бути готовим до їх відхилення. Пропонуємо відповідні на заперечення: надати можливість опоненту висловитись якомога повніше ;

• не говорити опоненту, що він не правий;

• здійснити відбір моментів, з якими ми погоджуємось або не погоджуємося;

• уникати дискусійної манери спілкування, при якій прагнуть отримати “верх” над опонентом;

• бути в “курсі” всіх можливих заперечень від дітей;

• не затримуватися на запереченні, яке важко відхилити, але обов’язково повернутися до нього пізніше.

Отже активні засоби навчання – це сукупність засобів і прийомів, викликають якісні ці зміни, які у розумових процесів у зв'язки й з віком під впливом середовища, і навіть спеціально організованих виховних і навчальних впливів і власного досвіду дитини.