2. Принципи та норми міжнародного інвестиційного права.

Механізм правового регулювання міжнародних інвестицій становить сукупність принципів, норм і правил міжнародного та внутрішнього права, яке визначає правовий статус іноземних інвестицій з моменту їх установи до моменту їх ліквідації.

Принципи і норми міжнародного інвестиційного права відбуваються або з недоговірних джерел, особливо із загальних принципів міжнародного права, або з конвенційних джерел: як багатосторонніх, так і двосторонніх договорів і угод.

Що стосується принципів і норм національного права, то вони розробляються державою - реципієнтом капіталу. Законодавчі або підзаконні акти відображають вибір політики держави по відношенню до іноземних інвестицій. Кожна держава намагається будувати свою інвестиційну політику виходячи з ряду міркувань.

У ході еволюції міжнародного права відбувалося трансформування принципів і норм всередині цього права. У 60-70-ті роки ХХ ст. Міжнародне інвестиційне право спиралося насамперед на загальні принципи міжнародного права. В умовах, коли країни, що розвиваються намагалися затвердити своє беззастережне право на регулювання міжнародних інвестицій, а конвенційна система правового захисту іноземних інвестицій була відсутня, розвиненим країнам нічого не залишалося, як звертатися до основних принципів міжнародного права.

Характерною рисою сучасної нормативної системи є наявність у ній комплексу основних принципів. Під основними принципами розуміються соціально обумовлені узагальнені норми, ідеї, що відображають характерні тенденції нормативної системи та її головний зміст.

Складовими, взаємообумовленими елементами загальних принципів міжнародного права в даній сфері виступають наступні правила:

По-перше, національні норми, що регламентують режим інвестицій, в разі необхідності повинні бути приведені у відповідність з міжнародними нормами.

По-друге, міжнародне право не перешкоджає тому, щоб міжнародним інвестиціям надавався або забезпечувався переважний в порівнянні з національними інвестиціями режим. По-третє, міжнародне право забороняє деякі диференційовані режими, що ставлять іноземні інвестиції в менш вигідне становище, ніж національні.

Дійсно, країни, що розвиваються насилу допускають існування загальних принципів міжнародного права, які незалежно від будь-якої конвенції зобов'язують державу, на чиїй території здійснюються інвестиції, поважати міжнародні стандарти. Загальні принципи були встановлені виключно під впливом розвинених країн, коли держави, що розвиваються ще не добилися міжнародного визнання свого суверенітету. Фактично ці принципи не відображають волю всіх членів світового співтовариства, оскільки вони несприятливі для країн.

Цілі і принципи міжнародного інвестиційного права визначаються цілями і принципами міжнародного права в цілому.

Відповідно до Статуту ООН цілями міжнародного економічного співробітництва позначені:

• сприяння економічному і соціальному прогресу всіх країн і народів,

• створення умов для стабільності і благополуччя, необхідних для мирного і творчого співробітництва між державами,

• підвищення загального та матеріального добробуту людей.

Всі загальні принципи міжнародного права прийнятні і в міжнародному регулюванні інвестиційного співробітництва.

Відповідно до принципу суверенної рівності держав всі держави мають право вільно обирати свою економічну систему і здійснювати економічний розвиток.

Відповідно до принципів незастосування сили та невтручання заборонені застосування сили або загрози силою і все інші форми втручання, спрямовані проти економічних основ держав; всі інвестиційні спори мають вирішуватися виключно мирними засобами.

Згідно з принципом співробітництва, держави зобов'язані співпрацювати один з одним з метою сприяння економічній стабільності та прогресу загального добробуту народів на основі вільного руху капіталів, товарів і послуг.

Принцип сумлінного виконання зобов'язань, так як міжнародне інвестиційне співробітництво повністю носить договірно-обов'язковий характер.

Фундаментальні міжнародні цілі та принципи міжнародного економічного співробітництва передбачені, наприклад, Женевськими "принципами, визначальними міжнародні торговельні відносини і торговельну політику, що сприяють розвитку", прийнятими на першій конференції ЮНКТАД в 1964 р., Декларацією про встановлення нового міжнародного економічного правопорядку і Хартією економічних прав і обов'язків держав, прийнятими у формі резолюцій.

Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Про заходи зміцнення довіри в міжнародних економічних відносинах" 1984 г. Та "Про міжнародної економічної безпеки" 1985 р., а також інші підкреслюють значення загальних принципів для нового міжнародного економічного порядку, основу якого складають цивілізовані форми міжнародного інвестиційного співробітництва.

До загальних принципів міжнародного інвестиційного права слід віднести також принцип невід'ємного суверенітету держав над своїми природними ресурсами і всією економічною діяльністю, що включає право держави на володіння, використання та експлуатацію природних ресурсів, право регулювати і контролювати іноземні інвестиції і діяльність ТНК в межах дії своєї національної юрисдикції.

Принцип забезпечувати національну безпеку, а також для реалізації своєї влади карати громадян і юридичних осіб, які порушили норми внутрішньодержавного та міжнародного права в ході здійснення іноземної інвестиційної діяльності на території іншої держави, відіграє велику роль. Відповідно до антимонопольного законом більшості країн юридичні особи даних держав не вправі вести в закордонній державі таку економічну діяльність, яка порушує положення антимонопольного закону вітчизняного держави.

Принцип свободи застосування захисних заходів при імпорті інвестицій передбачає, що кожна держава в силу свого суверенітету вправі вільно розпоряджатися своїми природними ресурсами та іншими багатствами; допускати чи не допускати іноземний капітал до розвідки та експлуатації природних багатств; обмежувати або припиняти діяльність іноземного капіталу на своїй території; регулювати і контролювати всю економічну діяльність на території країни, включаючи діяльність іноземних корпорацій, режим іноземних інвестицій, на основі внутрішнього і міжнародного права.

Принцип "територіальності" регулювання іноземних інвестицій означає, що як тільки іноземний інвестор допускається на територію чужої держави, його діяльність автоматично підпадає під дію виняткової юрисдикції приймаючої держави. У світлі цього всі форми і методи державного контролю, що встановлюються державою щодо іноземного інвестора, визнаються законними відповідно до існуючих міжнародно-правовими нормами.

Принцип суверенітету держави теорія і практика міжнародного права розглядають як одну з основ існуючого в сучасному світі правопорядку. У міжнародному співтоваристві вважається аксіомою, що кожна суверенна держава в межах своєї території здійснює верховенство. Суверенітет держави передбачає здійснення ним усієї повноти законодавчої, виконавчої, судової та іншої влади на власній території без втручання ззовні. Верховенство держави також означає, що влада даної держави є вищою владою по відношенню до всіх осіб і організаціям, які у межах території, і крім того, на території держави виключається діяльність публічної влади іншої держави.

Проте поширення набуває так звана теорія універсальної юрисдикції. Відповідно до цієї теорії в міжнародному праві допускається дію вищих принципів, які мають пріоритет над суверенітетом держав. Світова спільнота визнає верховенство цих нових принципів, хоча вони не закріплені в Статуті ООН в числі основних принципів міжнародного права. Насамперед йдеться про міжнародний захист прав людини.

Теорія універсальної юрисдикції знаходить деяке застосування і в сфері міжнародно-правового регулювання інвестицій. Необхідність захисту природних ресурсів у процесі здійснення іноземної інвестиційної діяльності в країнах, що розвиваються сприяла прогресивному міжнародного розвитку і встановленню нового економічного порядку. Нова система міжнародно-правових норм вимагає визнання більш високих моральних принципів розвитку світової спільноти, таких, наприклад, як пропозиція розвиненими країнами "справедливої Ціни" за природні ресурси країн, що розвиваються. Можна також назвати положення проектів кодексів поведінки ТНК, що вимагають від корпорацій здійснення своїх дій відповідно до економічними цілями держави, що розвивається.

 Принцип нанесення шкоди інвестиціями економіці приймаючої країни передбачає, що країна - експортер капіталу не повинна в ході здійснення інвестиційної діяльності чинити негативний вплив на соціально-економічний розвиток приймаючої держави. Складність проблеми, пов'язаної з цим принципом міжнародного інвестиційного права, полягає в тому, що об'єктивно іноземний інвестор намагається вкладати свої капітали в ту країну, яка надає найбільшу кількість пільг і привілеїв. Останнє і є найбільш привабливим фактором для швидкої оборотності іноземного капіталу. 

 Що стосується спеціальних принципів міжнародного інвестиційного права, то їх можна позначити в наступному порядку. 

 Принцип вільного вивозу інвестицій за межі своєї держави є фундаментальним. Відповідно до базових міжнародно-правовими документами в сфері міжнародного інвестиційного права держави зобов'язані усувати національні бар'єри на шляху руху капіталів, не встановлювати заборони і обмеження на експорт приватних інвестицій в інші країни.

 Принцип захисту інвестицій передбачає державний захист власності приватного інвестора в країні перебування. Спочатку захист іноземної власності та іноземних громадян здійснювалася переважно через дипломатичні канали. В даний час з метою забезпечення належного правового захисту держави вступають між собою у двосторонні і багатосторонні угоди про взаємний захист іноземних інвестицій. З правової точки зору захист іноземних інвестицій означає створення державою, що приймає довготривалого стабільного законодавства, яке забезпечує незастосування дискримінаційних заходів, державні гарантії надання повної і безумовної захисту прав та інтересів іноземного інвестора і права здійснювати інвестиційну діяльність на території цієї держави у будь-яких формах, не заборонених законом. 

 Принцип державного і міжнародного контролю за рухом інвестицій передбачає, що кожна держава має право регулювати і контролювати іноземні інвестиції в межах дії своєї національної юрисдикції, згідно своїми законами і у відповідності зі своїми національними цілями і першочерговими завданнями. На сучасному світовому ринку держави виявилися не в змозі захистити свої інтереси лише на основі застосування принципу територіальної юрисдикції. Бурхливий розвиток телекомунікаційних зв'язків, трансконтинентальні повітряні перельоти спростили ділові взаємини людей з різних країн. Крім того, капітали можуть сьогодні миттєво переміщатися по всьому світу в електронному вигляді. Незважаючи на виникаючі у зв'язку з цим складності, держави прагнуть контролювати рух інвестицій з інших країн. 

 Принцип усунення подвійного оподаткування з точки зору міжнародного інвестиційного права передбачає уникнення одночасного обкладання в двох і більше країнах одного платника податків стосовно одного й того ж об'єкта одним і тим же або аналогічним податком . 

  Негативний вплив міжнародного подвійного оподаткування полягає в тому, що воно збільшує витрати платників податків, спонукаючи підприємців стримувати ділову активність у зовнішньоекономічних зв'язках. Це в свою чергу негативно позначається на економічній співпраці між державами у сфері торгівлі товарами, послугами, технологіями, а також експорту капіталів та інвестиційних відносин. Тому кожна держава з метою більш активної участі в міжнародних економічних процесах намагається усунути або мінімізувати подвійне оподаткування і його наслідки.

З певною часткою умовності та низкою застережень можна вивести деякі основні принципи міжнародного інвестиційного права. До них відносяться:

- принцип свободи експорту інвестицій;

- принцип свободи застосування захисних заходів при імпорті інвестицій;

- принцип захисту інвестицій;

- принцип «територіальності» регулювання іноземних інвестицій;

- принцип державного і міжнародного контролю за рухом інвестицій;

- принцип ненанесения шкоди інвестиціями економіці приймаючій країни;

- принцип недопущення експропріації/націоналізації іноземних інвестиції без відповідної компенсації;

- принцип свободи переказу прибутків та дивідендів від інвестицій за межі країни базування;

- принцип суброгації, тобто переходу права вимоги відшкодування випадках збитків від інвестицій приватного інвестора до держави інвестора;

- принцип усунення подвійного оподаткування;

- принцип недискримінації;

- принцип найбільшого сприяння нації;

- принцип надання національного режиму;

Та інші.