Тимчасове переведення потерпілого на легшу роботу

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячна заробітна плата на строк визначений ЛКК або до встановлення стійкої втрати працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата працездатності, яку визначає МСЕК.

Необхідність переведення та строк на якій потерпілий переводиться на легшу роботу встановлює ЛКК або МСЕК.

Якщо роботодавець не забезпечує потерпілого легкою роботою, то Фонд соціального страхування сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

Середньомісячний заробіток обчислюється за три останні місяці до ушкодження здоров'я або за рік за бажанням потерпілого.

Страхові виплати потерпілому під час його професійної реабілітації

Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати працездатності минуло не більше одного року) Фонд соціального страхування проводить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.

Відшкодування стійкої втрати працездатності

1. Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати працездатності та середньомісячного заробітку, що мав потерпілий на день ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, який мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Причому, коли призначена і пенсія з інвалідності, і страхова щомісячна виплата – їх підсумовують і стежать за тим, щоб зазначена сума не перевищувала середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Приклад 1. Розрахунок щомісячної страхової виплати ведуть таким чином: середньомісячний заробіток помножують на відсоток стійкої втрати працездатності і ділять на 100 %.

Виплату щомісячної компенсації Фонд проводить у дні встановлені постановою Правління Фонду або рішенням суду.

2. У разі стійкої втрати працездатності Фонд проводить виплату одноразової допомоги. Її розмір визначають із розрахунку – середньомісячна заробітна плата за кожний відсоток втрати працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (4х1600=6400).

Приклад 2. Громадянин Іванов А.П. травмований на виробництві. МСЕК встановлено, що у гр. Іванова стійка втрата працездатності складає 10 %. Середньомісячний заробіток цього працівника – 300 грн.

У такому випадку Фонд зобов'язаний виплатити 3000 грн (300х10 %). Оскільки 3000 значно менше (6400), страхова виплата не підлягає зменшенню.

У разі, коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановить інший вищий відсоток втрати працездатності, то сума одноразової допомоги збільшується за кожний відсоток збільшення ступеня втрати працездатності.

Якщо комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на відсоток вини потерпілого, але не більш як на 50 %.