2.3. Підприємства за організаційно-правовою формою.

Підприємства існують у різних організаційних та організаційно-правових формах. Такими організаційними формами, в залежності від особистих інтересів і бажань, сфери діяльності підприємства, наявності коштів, умов, що створює держава для стимулювання і розвитку окремих підприємств, є:

а) одноосібне володіння;

б) партнерство;

в) корпорація.

Одноосібне володіння представляють приватні підприємства та суб’єкти господарювання - фізичні особи.

Суб’єктом господарювання може бути і фізична особа, коли власник самостійно веде справи у власних інтересах, одержує весь прибуток, приймає рішення і несе особисту відповідальність за всіма її зобов’язаннями і кінцевими результатами. Тут власник і підприємець поєднується в одній особі.

Це найдавніша форма організації, наприклад: власна ферма, крамниця, медична фірма, майстерня, пральня та ін. Той, хто обирає цю форму організації бізнесу, отримує всі прибутки і несе весь тягар витрат. \

Такі підприємства мають свої переваги і недоліки. До перших належать: економічна самостійність, свобода та оперативність дій, високий безпосередній стимул до ефективного виробництва, низькі організаційні витрати, простота для оподаткування (оподатковуються лише індивідуальним прибутковим податком, нижчим від оподаткування прибутку), привласнення всього прибутку та можливість вільно розпоряджатися ним (крім сплати частини податків).

Приватне підприємство - це вид підприємства, власником якого є одна фізична особа, що самостійно управляє всіма стадіями виробничої та комерційної діяльності, економічними відносинами на підприємстві й несе повну відповідальність за його зобов’язаннями перед іншими підприємствами та кредиторами. Але підприємство реєструється як юридична особа.

Недоліками одноосібних володінь є передусім те, що їхніх власних фінансових ресурсів недостатньо для швидкого розширення виробництва, а комерційні структури неохоче надають їм кредити в достатніх розмірах; власник не може випускати акції та облігації для залучення потрібного капіталу, через що не має можливості розширювати свою діяльність; ризикує не тільки активами фірми, а й власним майном; це зазвичай малий обсяг виробництва і незначний асортимент продукції. Через це одноосібне володіння у країнах з ринковою економікою є досить поширеною і водночас найменш стійкою формою організації. Щороку значна кількість їх як виникає, так і припиняє свою діяльність.

Партнерство - це форма організації підприємства, що засновується на об’єднанні майна (пайового, дольового) різних власників, які спільно приймають рішення, розподіляють прибуток й несуть солідарну відповідальність за свої зобов’язання. Основні права належать усім партнерам. Партнерства характерні для різних сфер інтелектуальної діяльності, зокрема мистецтва, юриспруденції, медицини тощо. Вони зазвичай життєздатні за невеликої кількості учасників. Окремими особами у партнерстві можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, що як співвласники діють на основі укладеного договору, який регулює всі права та обов’язки партнерів. Ознаками юридичної особи є: наявність майна, відокремленого від майна учасників, та самостійна майнова відповідальність; право володіти та розпоряджатися власністю.

Корпорація - це форма організації підприємництва на основі акціонерної власності, в якій підприємець, як правило, відокремлений від власності. Засновниками корпорацій можуть бути юридичні або фізичні особи, які розподіляють прибуток між собою. Перевага корпорації полягає в тому, що вона може залучити значний капітал шляхом продажу акцій. Акціонери не несуть матеріальної відповідальності по зобов’язаннях фірми, вони можуть втратити лише вартість своїх акцій у випадку банкрутства.

Особливою формою колективних підприємств є кооперативи.

Кооператив - добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої та іншої діяльності, що базується на:

- особистій трудовій участі членів у діяльності кооперативу;

- об’єднанні майнових пайових внесків членами кооперативу;

- участі кожного члена в управлінні кооперативом через загальні збори;

- розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їхньої участі у його діяльності;

- контролю членами кооперативу за його роботою.

Майно виробничого кооперативу становить колективну власність кооперативу і формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу (при створенні) і за рахунок доходів (впродовж функціонування).

Головним органом управління кооперативу є загальні збори всіх членів, що проводяться щорічно і мають виключне право на:

- зміни у статуті;

- вибори правління і голови кооперативу, ревізійної комісії, спостережної ради;

- затвердження напрямків розвитку кооперативу;

- визначення видів і розмірів фондів кооперативу та їх використання;

- прийняття та виключення членів кооперативу.

Між зборами керівництво кооперативу здійснюється правлінням або головою.