1.3 Комплексне лікування сколіотичної хвороби 1-2 ступені

Лікування сколіотичної хвороби комплексне. Разом із загальнотерапевтичними гігієнічними засобами, ортопедичними методами лікування застосовують засоби фізичної реабілітації, ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію. У разі безрезультатного тривалого консервативного лікування і прогресування захворювання при сколіозах ІІ – ІV ступеня інколи проводять оперативне втручання, суть якого зводиться до корекції деформації з наступною фіксацією хребта. Однак операція не завжди призводить до виліковування, тому в переважній більшості провідним методо лікування сколіозу є консервативний.

Розрізняють типи операцій: операції на сухожильно-зв'язковому апараті хребта; операції на дисках і операції на тілах хребців. Ці операції поєднують із задньою кістково-пластичною фіксацією хребта: що коригують операції з використанням металевих конструкцій. За наявності ребрового горба проводять резекцію найбільш виступаючих ребер або торакопластіку. Враховуючи етіологію захворювання, застосовують комбіновані методи операцій, що включають окремі компоненти перерахованих методик. Після операції діти потребують комплексного лікування до завершення періоду зростання. [64; 63; 15].

Фізичні вправи сприяють появі нових моторно-вісцелярних зв'язків.

Компенсаторні процеси можуть переходити від патологічних в захисних. Компенсація відбувається за рахунок збільшення м'язової маси серця -гипертрофії міокарду.

Компенсації підрозділяються на тимчасові і постійні. Тимчасові компенсації виявляються посиленням грудного дихання при операції на черевній порожнині або діафрагмального дихання при операції на грудній клітці.

Тимчасові компенсації використовуються під час хвороби і якогось періоду після одужання. Постійні компенсації необхідні при безповоротній втраті або різкому збоченні функцій[23].

Консервативне лікування сколіозу ставить за мету створення компенсаторних викривлень і виправлення первинного викривлення[47]. Методи консервативного лікування сколіозу багато в чому залежать від величини деформації і її стабільності. У випадках, коли при динамічному спостереженні наголошується прогресування сколіозу, дітей потрібно направляти в спеціалізовані школи-інтернати, де лікування поєднують з навчанням. У цих школах лікувальні заходи проводять протягом всього дня: діти вчаться, лежачи на спеціальних тапчанах; велике місце займають фізичні вправи, зокрема плавання в басейні.

Застосовують коригуючі гіпсові ліжечка, знімні ортопедичні корсети. Перевага ортопедичних корсетів в тому[25;38], що хворі при коригуванні можуть вільно ходити в них. Діти знімають корсет тільки на ніч і сплять в гіпсових ліжечках з деторсионними подушками.

Згідно останнім дослідженням, необхідно в грудному віці починати займатися профілактикою і лікуванням сколіотичної хвороби. У ранні періоди життя дитини важливе правильне харчування, перебування на свіжому повітрі, гігієна сну, гартування дітей і гармонійний фізичний розвиток. При схильності до прогресування процесу показані перебування в гіпсовому ліжечку, масаж м'язів тулуба, ванни[36].

Фахівці у області ортопедії, рекомендують дітям, хворим на сколіоз, спати на жорсткому ліжку з маленькою подушкою під головою і підкладенням подушки під дугу викривлення при положенні дитини на боку. Найбільшу увагу необхідно приділяти школярам, оскільки в 7-9 і 12-14 літньому віці відзначають максимальне прогресування сколіозу. Якщо сколіоз не прогресує, то можливо амбулаторне лікування[49].

Діти зі сколіозом І ступеня звичайно лікуються у поліклініці, де й займаються фізичними вправами, або в школах в спеціальних медичних групах. При сприятливому перебігу хвороби їм дозволяється займатися деякими видами спорту: плаванням (стиль брас), лижним спортом (класичний хід), академічним веслуванням, спортивними іграми (волейбол).

Лікування сколіозів ІІ ступеня проводять спеціалісти у кабінетах ЛФК, лікарсько-фізкультурних диспансерах, а при прогресуванні захворювання дітей слід направляти до спеціалізованих шкіл-інтернатів. У ніх пепебувають і хворі з ІІІ – ІV ступеннями сколіозу. В цих закладах лікування поєднують з навчанням: діти вчаться, лежачи на спеціальних топчанах; проводять фізкультпаузи на кожному уроці та 45-хвилинні заняття з лікувальної гімнастики, а зранку – гігієничну гімнастику. Використовують лікувальне плвання, елементи спортивних ігор. Застосовують коригуючі гіпсові ліжка, з'ємні ортопедичні корсети.

Останнім часом з'явилися рекомендації по застосуванню мануальної терапії при сколіозі, засновані на узагальненні тих, що є, на сьогодні відомостей і аналізі практичного досвіду авторів. Проте питання про використання мануальної терапії в цьому виді патології все ще залишається відкритим.

Лікування сколіотичної хвороби складається з трьох взаємозв'язаних ланок: мобілізація викривленого відділу хребта, корекція деформації і стабілізація хребта в положенні досягнутої корекції. Крім того, лікування направлене на усунення патологічних змін інших органів і систем організму хворого. Основним і найбільш важким завданням, рішення якого визначає успіх лікування в цілому, є не мобілізація і корекція викривлення, а стабілізація хребта в коригованому положенні. Корекція деформації, не підкріплена заходами, що забезпечують стабілізацію хребта, неефективна. Дійсне лікування сколіотичної хвороби, тобто зменшення структурної деформації хребців, може бути досягнуте тільки тривалими наполегливим лікуванням впродовж всього періоду зростання хребта з обов'язковим комплексним використанням ортопедичного лікування. Цей процес вельми складний і назавжди успішний.

РОЗДІЛ 2

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ПРИ СКОЛіОИІЧНОЙ ХВОРОБІ І- ІІ СТУПЕНЯ