2.4. Опір удару

Обладнання і матеріали. Копер лабораторний для випробування циліндричних зразків, лінійки, штангенциркуль, випробовувані зразки у формі циліндра діаметром і висотою 25 мм у кількості не менш трьох.

Методи випробування. Зразки нумерують і вимірюють з точністю 0,1 мм, дані заносять до лабораторного журналу.

Випробування на удар полягає в тому, що на встановлений зразок наносять удари гирею заданої маси з певної висоти (см) до руйнування зразка.

Рис. 2.3. Схема випробування зразка на розтяг	Рис. 2.4. Копер	Рис. 2.4.а. Схема випробування зразка на удар

Зразок випробують на копрі (рис. 2.4, 2.4.а). Копер складається з металевої станини, що переходить донизу в сталеве ковадло. Зразок встановлюють на ковадло копра (рис. 2.4.) і наносять удар по зразку за допомогою баби копра, яку скидають спочатку з висоти 1 см. Для випробувань готують зразки діаметром 2,5 і висотою 2,5 см. Установлюють зразок на ковадло копра і притискують його підбабком точно по центру. Наносять удар гирею, яка падає з висоти 1 см, потім - 2 см і так далі, збільшуючи висоту падіння гирі кожного разу на 1 см. Записують порядковий номер удару гирі, при якому зруйнувався зразок.

Показник опору удару – є порядковий номер удару по зразку, який був попереднім до появи на ньому першої тріщини. Опір удару необхідно визначити на трьох паралельних зразках (для одного матеріалу), а потім обчислюють середнє арифметичне значення, яке округлюють до цілого числа в менший бік.

За показником міцності при ударі матеріали поділяють на такі групи: дуже крихкі - 2; крихкі - 2-5; в’язкі - 5-10; дуже в’язкі - понад 10 ударів.

2.5. Стиранність

Обладнання і матеріали. Прилад лабораторне коло стирання (ЛКС-3) (рис. 2.5), терези технічні, пісок кварцовий фракцій 0,63 - 0,125 мм (50%) і 0,315 - 0,16 мм (50%), зразки плиток розмірами 50×50 або 70×70 мм.

Методи випробування. Зразки плиток висушують і зважують з точністю до 0,1 г, вимірюють їх довжину і ширину з точністю до 0,1 мм. Зразки вкладають лицьовою поверхнею на диск і притискують вантажем із розрахунку 0,06 МПа (0,6 кгс/см²). На шліфувальну доріжку насипають рівномірно шар абразивного матеріалу (кварцового піску) в кількості 0,4 г на 1 см² поверхні зразку і на 1 хвилину включають прилад ЛКС. Після 30 обертів машину відключаться і зразок виймають, повертають на 90° і знову стирають з новою порцією абразивного матеріалу. Цей процес повторюють 4 рази, обертаючи зразок на 90°.

Рис. 2.5. Прилад ЛКС-3:

1 – стираючий диск; 2 – вантаж; 3 – зразки; 4 – лічильник обертів.

Якщо розбіжності між найменшою і найбільшою втратами маси після окремих циклів менше 3% загальної втрати маси після чотирьох циклів, то випробування вважається завершеним. Якщо ця розбіжність складає більше ніж 3%, то випробування продовжують за тією ж методикою, проводячи 12 циклів стирання.

Стиранність (г/см²) обчислюють за формулою (2.4.):

(2.4.)

де m₁ – маса зразка до випробування, г; m₂ - маса зразка після випробування, г; S – площа стирання, см².

Результати випробувань заносять до табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Результати визначення стиранності зразків

№ п.п.	Маса зразка до випробування, m1, г	Маса зразка після випробування, m2, г	Розміри зразка, см		Площа грані стирання, S, см2	Стираність
			а	b		Ст, г/см2	, кг/м2
1
2
3

За стиранність приймається середнє арифметичне результатів випробування не менш трьох зразків.

Висновок формулюється на підставі порівняння отриманих результатів із вимогами стандарту. Значення стиранності керамічних плиток для підлог не повинне перевищувати 0,18 г/см² (1,8 кг/м²).

3. ПРИРОДНІ КАМ’ЯНІ МАТЕРІАЛИ

Мета роботи: Вивчити технічні вимоги, властивості та методи визначення властивостей матеріалів і виробів з природних кам’яних матеріалів, ознайомлення зі зразками матеріалів за допомогою спеціальної колекції природних мінералів і гірських порід.