2.7. Композиція.

Вступ: розповідь про те, як козаки перебували в ув’язненні у пана турецького.

Основна частина: обіцяння Марусі звільнити запорожців з неволі після від’їзду турецького пана до мечеті.

Закінчення: Маруся дотрималася обіцянки — визволила козаків з неволі; відмова героїні тікати на рідну землю.

2.8. Обговорення змісту думи за питаннями:

— Про які часи йдеться мова у творі? Що про це свідчить?

— Яким чином, на ваш погляд, козаки потрапили у полон?

— Назвіть відомих вам ватажків у боротьбі українського народу з турками.

— В яких умовах перебували запорожці у полоні? Як про це зазначено у думі? (Скільки бідних козаків, А в неволі пробували Та Божого світу І сонця праведного не забачали)

— Для чого до темниці кам’яної прийшла Маруся?

— Як козаки сприйняли її звернення до них? (Словами промовляли, Сльозами проливали…)

— Чому козаки називали Марусю бранкою?

— У думі Маруся — попівна Богуславка. З чим пов’язане таке ім’я героїні?

— Яке свято відзначається християнами на сороковий день від Великодня? Що вам про нього відомо?

— Як сприйняли ув’язнені козаки про християнське свято, яке почули від Марусі? (Гей, та дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, Кляли-проклинали…)

— Чим зумовлена така реакція запорожців?

— Чому Маруся вимушена була виправдовуватися перед козаками? Що вона їм пообіцяла? (Гей, як діждемо святого Великодня, То буде нам пан турецький До мечеті од’їжджати, То буде мені, дівці-бранці, Марусі, попівні Богуславці, Ключі на руки віддавати, Буду на руки приймати, До кам’яної темниці прибувати. Ой то буду до кам’яної темниці Прибувати, отирати, Вас, бідних невільників, А з кам’яної темниці випускати)

— Чи не було це ризиком для неї?

— З яким проханням звернулася Маруся до козаків? (В города християнські утікайте, Тільки города Богуслава не минайте! До батька до мого й матері прибувайте І батьку моєму та матері То знать давайте…)

— Чому героїня не хоче повернутися до батьків? (Бо вже я потурчилась, Побусурманилась Для розкоші турецької Для лакомства нещасного)

— Поясніть слова «потручилась», «побусурманилась».

— Чи мала права Маруся відмовлятися від християнської віри?

— Чому неволя у творі названа тяжкою?

— Як Маруся пояснює своє рішення змінити віру?

— З яким проханням відбувається звернення до Господа наприкінці твору? (Ти визволь нас, Господи, Із тяжкої неволі… …Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!)

2.9. Художні особливості думи.

Епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».

Метафора: «сльозами проливали».

Повтори: «…стояла темниця кам’яная»; «…козаки, ви, бідні невольники»; «Словами промовляли, Сльозами проливали»; «…дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка».

Риторичні оклики: «Козаки, ви, бідні невільники!», «Гей. Козаки, ви, бідні невільники!», «Як ти нам святий Великдень і сказала!», «Тільки города Богуслава не минайте!», «…Между мир хрещений!», «Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!».

Риторичне запитання: «Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера?»