2. Організаційні форми корпоративних структур.

Основними характеристиками корпорації як організаційної системи є сукупність учасників, сукупність цілей, ресурсів, формальна структура, правила та процедури прийняття рішень. Існують загальні закономірності формування та функціонування корпорацій - це принципи, методи, структури управління, система інформації та прийняття рішень, стиль керівництва, організаційне поводження, реакція системи.

Одним з формальних елементів корпорації як об'єкта управління прийнято називати організаційну структуру. Організаційна структуризація повинна відповідати цілям і інтересам різних груп зацікавлених осіб, пов'язаних з діяльністю організації.

Основними групами, чиї інтереси повинні враховуватися при проектуванні ринково орієнтованих структур, є:

• акціонери (власники) підприємства, які створюють і розвивають корпорацію;

• працівники, що забезпечують діяльність підприємства;

• клієнти - покупці продукції підприємства, які віддають свої фінансові ресурси в обмін на запропонований продукт;

• ділові партнери, які надають підприємству комерційні й некомерційні послуги й одержують послуги з боку підприємства;

• громадськість, що формує соціальне й екологічне середовище підприємства;

• державні (муніципальні) установи, що взаємодіють з підприємством у політичній, правовій, економічній та іншій сферах.

1. Управління акціонерними товариствами

Органи управління акціонерним товариством можуть мати двох - і трьохланкову структуру. Двохланкова структура складається з правління та загальних зборів акціонерів. За умовами трьохланкової структурі до них додається наглядацька рада.

Правління (рада директорів, адміністративна рада) здійснює управління поточною діяльністю товариства та його представництво в зовнішніх організаціях.

Наглядацька рада є органом, що контролює діяльність правління.

Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, до компетенції яких належить зміна статуту і статутного капіталу, обрання, створення та ліквідація дочірніх підприємств, філій та ін.

У проміжках між зборами акціонерів вищим органом управління товариством є Рада директорів. Директором може бути тільки акціонер або представник акціонера, що має зазначене в статуті число акцій. Директори вибирають голову Ради директорів і його заступників.

Із числа директорів збори призначають генерального директора (президента) товариства. За поданням генерального директора затверджується склад Правління, який складається з виконавчих директорів і управлінців - керівників підрозділів і служб. Правління є виконавчим органом товариства.

2 .Управління консорціумами

Система управління консорціуму повинна забезпечити:

• посилення цільового характеру діяльності, що спрямована на досягнення найвищих результатів;

• зростання ролі інноваційної й фінансово-економічної функцій, посилення роботи відповідних підрозділів управління шляхом орієнтації на вибір та реалізацію нововведень і комерційних ідей;

• посилення ролі підрозділів, що орієнтовані на ринок, насамперед, служб управління змінами, активного розвитку, маркетингу та зовнішньоекономічної діяльності;

• конкурентоспроможність консорціуму на зовнішньому і внутрішньому ринках за рахунок інновацій, стійке фінансове становище;

• ефективну стратегію діяльності консорціуму;

• проведення ефективної інвестиційної політики учасниками консорціуму;

• створення умов для управління консорціумом на основі акціонерної форми.

Структура управління консорціумом

Конференція учасників консорціуму

Ревізійна комісія

Відділ стратегічного планування

Комерційний відділ

Президент консорціуму

Координаційна рада

Генеральна дирекція консорціуму

Фінансовий відділ

Віце-президент консорціуму

Дирекція проекту

Адміністративно-господарський відділ

Науково-технічна рада

Р

Президент консорциума

Координационный совет

Генеральная дирекция консорциума

Коммерческий отдел

Финансовый отдел

Вице-президент консорциума

Дирекция проекта

Административно-хозяйственный отдел

Научно-технический совет

исунок 5.9 –

Правовою основою діяльності консорціуму є договірні відносини у вигляді багатосторонніх договорів по реалізації інноваційних проектів.

3. Організаційні структури холдингових компаній

За структурою холдингове об'єднання може складатися:

• з головного підприємства, основна функція якого полягає в управлінні дочірніми підприємствами;

• з філій та виробничих відділень, що не мають статусу юридичної особи;

• з дочірніх фірм – юридичних осіб різних типів, право управління якими належить вищестоящій або материнській компанії за умови володіння контрольним пакетом акцій або за статутом;

• з дочірніх фірм, вкладення в які нижче рівня контрольного пакета, але дозволяють материнському підприємству впливати на їх діяльність шляхом участі представників у виконавчих органах, а також на основі гарантованих статутом прав;

• з фірм, вкладення в які носять чисто «портфельний» характер, тобто не дають права на участь в управлінні (однак і тут можливе створення блоків для голосування на загальних зборах).

Відповідно до законодавства управління холдингом, як і будь-яким акціонерним товариством, здійснюється через збори акціонерів, раду директорів, виконавчу дирекцію.

4. Організаційно-управлінські структури промислово-фінансових груп

Структура промислово-фінансової групи (ПФГ) у значній мірі визначається характером інтеграції та може будуватися за горизонтальним, вертикальним або змішаним принципами.

Більшість ПФГ складається з десятків великих підприємств, що розташовані по багатьом регіонам, на яких зайняті тисячі робітників та службовців.

Для ПФГ характерні два типи об'єднань – конгломератний і заснований на кооперації виробництва.

Конгломератному типу властиві об'єднання акціонерних товариств, які не зв'язані один з одним системою кооперації виробництва, це об’єднання на основі участі в загальному капіталі та залежності кожного від його зростання. Домінуючу роль у цих групах відіграють банки.

Для другого типу характерна виробнича кооперація як основа об'єднання та підпорядкування їй всіх інших елементів групи (банків, страхових компаній та ін.). До цього типу відносяться більшість груп у нафтовидобувній та нафтопереробній промисловості.

Нині сформувалися три основні схеми управління реальними ПФГ.

До першого типу можна віднести ПФГ, де головною ланкою є холдингова компанія. Концентруючи контрольні пакети акцій, холдингова компанія перетворюється в управлінський центр всієї групи.

До другого типу відносяться групи, де центром власності є кредитно-фінансова установа, звичайно комерційний банк.

Як одержувач контрольних пакетів акцій банк не відрізняється від звичайної холдингової компанії.

До третього типу належать групи, де учасники об'єднали свої капітали та створили акціонерну компанію. Подібна компанія практично не відрізняється від звичайної корпоративної структури, де крім функціональних виробничих підрозділів є банківські установи, науково-дослідні центри та ін. Управління власністю здійснюється через складну взаємодію зборів акціонерів, правління, адміністрації, ревізійної комісії тощо. .

3. Величина необхідних інвестицій за проектом дорівнює 18 000 грн.; передбачувані доходи: за перший рік — 2 500 грн., за останні 8 років — по 3 800 грн. Визначте доцільність прийняття проекту за критерієм індексу рентабельності інвестицій, якщо вартість капіталу становить 10% (якщо вартість капіталу становить 15%). Рішення

Індекс рентабельності інвестицій (RI) — це відносна величина, що показує відношення дисконтних припливів за інвестиційним проектом до поточної вартості інвестиційних витрат.

Якщо інвестиції здійснюються одноразово, то для розрахунку індексу рентабельності інвестицій використовується формула

,

Якщо інвестиції являють собою потік вкладень, то для розрахунку використовується формула

1. Розрахуємо індекс рентабельностів інвестицій за проектом, якщо вартість капіталу становить 10 % за допомогою таблиці:

Період часу, років	Грошовий потік, грн.	Фактор поточної вартості, коеф. Дисконтування (10%)	Поточна вартість, тис. грн.
0	-18000,00	1,00	-18 000,00
всього
1	2500,00	1,10	2 272,73
2	3800,00	1,21	3 140,50
3	3800,00	1,33	2 855,00
4	3800,00	1,46	2 595,45
5	3800,00	1,61	2 359,50
6	3800,00	1,77	2 145,00
7	3800,00	1,95	1 950,00
8	3800,00	2,14	1 772,73
всього			19 090,90
NPV	11 100,00		1 090,90
RI			1,06

RI=106%. Рентабельність інвестицій за 8 років дуже низька. Проект реалізовувати не доцільно.

2. Розрахуємо індекс рентабельностів інвестицій за проектом, якщо вартість капіталу становить 15 % за допомогою таблиці:

Період часу, років	Грошовий потік, грн.	Фактор поточної вартості, коеф. Дисконтування (15%)	Поточна вартість, тис. грн.
0	-18000,00	1,00	-18 000,00
всього
1	2500,00	1,15	2 173,91
2	3800,00	1,32	2 873,35
3	3800,00	1,52	2 498,56
4	3800,00	1,75	2 172,66
5	3800,00	2,01	1 889,27
6	3800,00	2,31	1 642,84
7	3800,00	2,66	1 428,56
8	3800,00	3,06	1 242,23
всього			15 921,39
NPV	11 100,00		-2 078,61
RI			0,88

Інвестиції в проект не рентабельні, проект реалізовувати не доцільно.