1. Особливості діяльності цнс і сенсорних систем жінок.

Для організму жінок характерні специфічні особливості діяльності мозку. Домінуюча роль лівої півкулі у них проявляється менше, ніж у чоловіків. Це пов’язано з достатньо вираженим представництвом мовної функції не тільки в лівій, але і в правій півкулі. Жінок відрізняє висока здатність до переробки мовної інформації, висока ступінь мовної регуляції рухів. В процесі їх навчання фізичним вправам слід робити акцент на метод розповіді. Відмічено, що пояснення, словесний аналіз рухів, пояснення помилок прискорює оволодіння рухами, формування рухових навиків. По запам’ятовані слів жінки переважають чоловіків як по короткочасній, так і по довготривалій вербальній пам’яті.

В той час як цифрова пам’ять і швидкість обробки інформації у жінок нижча, ніж у чоловіків. Вони повільніше рішають тактичні задачі, більше часу затрачають на арифметичні обрахунки. Разом з тим, більш високий рівень мотивації, а також високі показники навчання жінок обумовлюють досягнення ними значних досягнень. Жінкам властива більш висока емоційна збудливість, емоційна нестійкість: тривожність в порівнянні з чоловіками. Вони дуже чутливі до зауважень і похвали, що необхідно враховувати при роботі з дівчатками-підлітками.

Для них характерна висока чутливість рецепторів, рухової і вестибулярної якостей, тонка диференційовка м’язового чуття, що сприяє розвитку доброї координації рухів, їх плавності і чіткості. Стійкість вестибулярних реакцій особливо зростає в період з 8 до 13-14 років. В цей період швидко вдосконалюється рухова сенсорна система і слід використовувати цей період для вдосконалення координації рухів.

Жінки володіють гострим зором. Поле зору у них ширше, ніж у чоловіків. Зорові сигнали швидше досягають кори великих півкуль і викликають більш виражену реакцію. Все це обумовлює вдосконалість окорухових реакцій, збільшує орієнтацію рухів в просторі. Здатність називати кольори розвивається у дівчаток раніше (4 роки), ніж у хлопчиків і порушення кольорового зору у жінок зустрічається менше (0,5%), ніж у чоловіків (8%).

Слухова система відрізняється більшою чутливістю до високих частот звукового діапазону. Музичний слух у жінок в 6 раз кращий, ніж у чоловіків, що облегшує їх рухи під музику.

2. Особливості рухового апарату і розвитку рухових якостей.

У жінок довжина тіла в середньому на 10 см менша і вага на 10 кг менша, ніж у чоловіків. Меншим розмірам тіла відповідає і менший розмір внутрішніх органів і м’язової маси. Є відмінності і в пропорціях різних частин тіла: кінцівки у жінок коротші, а тулуб довший, поперечні розміри таза більші, а плечі вужчі. Це обумовлює більш низьке загальне положення центру тіла, що сприяє кращому збереженню рівноваги, наприклад, в греблі, вправах на брусах. Разом з тим велика ширина таза знижує ефективність рухів при локомоціях. Завдяки хорошій рухливості хребта і еластичності зв’язкового апарату можлива значна амплітуда рухів, велика гнучкість. Значно легше виконується поперечний шпагат. Красоті і ефективності рухів сприяє і те, що у жінок частіше зустрічається високий звід стопи і рідкіше плоскостопність. Ліворукість зустрічається в 3 рази рідше, ніж у чоловіків. Більше переважає правостороння асиметрія – поєднання правої руки, ноги і очей.

Для жіночого організму характерні специфічні особливості: більш ранній розвиток фізичних якостей в процесі індивідуального розвитку.

Абсолютна сила у жінок менша, ніж у чоловіків, так як у них тонші м’язові волокна і менша м’язова маса (приблизно 30-35% ваги тіла, у чоловіків – 40-45%). Співвідношення повільних і швидких волокон в м’язах не залежить від статі. Відносна сила завдяки меншій вазі тіла, майже така як і в чоловіків, а в м’язах стегна навіть більша. максимальна довільна сила більш слабких м’язів рук, плечового поясу і тулуба становить у жінок 40-70% від показників у чоловіків, більш сильних м’язів ніг – 70-80%.

Найбільший приріст абсолютної сили у дівчат-підлітків спостерігається в 12-14 років. Це найбільш сприятливий вік для розвитку. Максимальні показники сили досягають в 15-16 років (у чоловіків в 18-20 років). Відносна сила по мірі збільшення ваги тіла може практично не мінятися або навіть знизитися. У юних спортсменок більш швидкий ріст абсолютної сили і порівняно менше збільшення ваги тіла сприяє наростанню м’язової сили. Це добре замітно при відставанні біологічного віку від паспортного у дівчат-ретардантів, що займаються спортивною гімнастикою.

Швидкісно-силові якості в найбільшій мірі вдосконалюються в 10-14 років. В цей період замітно росте стрибучість. Жінки відрізняються меншим розміром якості бистрості в порівнянні з чоловіками. Більше часу затрачається в них на обробку інформації, що поступила. В зв’язку з цим і більша тривалість зорово-рухової функції. Час рухової реакції на світлові подразники у нетренованих становить приблизно 190 мс, у висококваліфікованих – 120 мс, а у спортсменок - 140 мс.

ЧРР різко скорочується до 10-13 років. Цей період найбільш сприятливий для розвитку бистроти у дівчаток. У жінок, що не займаються спортом, швидкість рухів з віком знижується, а у спортсменок зростає і надалі. Максимальна шіидкість і частота рухів інтенсивно наростають в період 11-16 років. У дорослих жінок максимальна швидкість рухів на 10-15% нижча, ніж у чоловіків.

Жінки володіють доброю витривалістю до тривалої циклічної роботи аеробного характеру, тобто вони мають високу загальну витривалість. Однак при менших розмірах тіла жінки мають і менші розміри серця і легень, меншу концентрацію Нв і кисню в артеріальній крові. Відповідно і менші аеробні можливості. Це визначає в них і меншу швидкість стайерського бігу в порівнянні з чоловіками.

Разом з тим, більші запаси жиру й здатність їх використовувати в якості джерела енергії визначають пристосованість жінок до циклічної роботи великої і помірної потужності.

Менш сприятлива реакція жіночого організму на тривалі і потужні статичні навантаження, які викликають в серцево-судинній системі значні зміни через недосконалість моторно-вісцеральних рефлексів. Такі навантаження рекомендується ретельно дозувати і поєднувати з значними, особливо у дівчаток-підлітків. У чоловіків найбільшу статичну витривалість мають м’язи згиначі тулуба, а у жінок – м’язи-розгиначі тулуба. При локальній аеробній роботі руками (на рівні 80% МПК) чоловіки і жінки з рівними МПК не відрізняються по витривалості. Максимум показників загальної витривалості досягає у жінок в віці 18-22 роки. Швидкісна витривалість – приблизно 14-15 років, статична витривалість – 15-20 років.

Для дівчаток характерна хороша гнучкість в суглобах обумовлена великою рухливістю хребта і високою еластичністю м’язів і зв’язкового апарату. Найкращий період – 11-14 років, у спортсменів зберігається і після 17-річного віку.

Прояви спритності уже достатньо виявлені в 8-11 років, з 14-15 років ця якість поступово знижується, якщо її спеціально не тренувати.