Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СТРЕА курсовой.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

6. Комутатори сигналів

У ряді завдань на проектування ставиться завдання синтезу багатоканальних вимірювальних схем, наприклад, призначених для виміру яких-небудь параметрів у різних крапках об'єкта. У цьому й цілому ряді інших випадків мається на увазі послідовна передача даних від декількох джерел на загальний вихід, що підключається до приймача даних, що досягається застосуванням різних комутаційних схем.

Для комутації цифрових і аналогових сигналів застосовують у першу чергу мікросхеми ключів, виконані по КМОП-технології. Так, практично аналогічні мікросхеми К176КТ1 і К561КТ3 являють собою комутатори, виконані у вигляді чотирьох окремих ключів, кожний з яких має вхід і вихід сигналу й вхід керування, високий рівень сигналу на якім забезпечує замкнений стан ключа. Канал провідності ключів двунаправлений і пропускає цифрові рівні з амплітудою до напруги живлення Uжив або аналогові з амплітудою ±Uжив/2. Мікросхема К561КП2 (рис. 15) являє собою 8-канальний цифроаналоговий демультиплексор.

Рис. 15. Мікросхема К561КП2

Керування передачею сигналів з виходів 0…7 на вихід, здійснюється трирозрядним двійковим кодом А = a2 a1 a0; при цьому, якщо А = 000, на вихід передається сигнал з виходу 0; при А = 001 з виходу 1 і т.д. Вхід EI виконує функцію дозволу роботи: при EI = 1 усі канали (незалежно від значення А) розмикаються. При подачі позитивної напруги живлення +Uжив=+15 B допускається комутація сигналів з амплітудою до +15 В; якщо додатково подати –Uжив= –15 В (вивід 7 мікросхеми), те допускається комутація двополярних сигналів амплітудою до ±7,5 В.

Мікросхеми серій 590, 591 так само являють собою цифроаналогові демультіплексори, призначені для комутації сигналів амплітудою ±5…±20 В с різними варіантами організації ключів. На рис. 16 наведена функціональна схема комутатора на основі мікросхеми К591КН3.

Рис. 16 Функціональна схема комутатора

Тут G – генератор тактових імпульсів, період якої обумовлює періодичність замикання ключів і відповідно комутації джерел сигналів; СТ – лічильник, вихідний код якого використовується для керування комутатором, DD3 – комутатор, що складається з дешифратора (DC) і шістнадцяти цифроаналогових ключів (0…15), що мають загальний вихід (вивід 32). При використанні чотириразрядного двійкового лічильника забезпечується керування всіма шістнадцятьома ключами, т. е комутація шістнадцяти джерел сигналів; якщо лічильник працює в десятковому форматі, здійснюється керування ключами з індексами 0…9, відповідно число каналів, що комутируються, зменшується до 10. В останньому випадку вихідний код лічильника можна безпосередньо використовувати для цифрової індикації індексу каналу, що підключається до виходу.

7. Схеми індикації

Для представлення результатів вимірів параметрів сигналів (амплітуди, частоти, тривалості і т.д.) використовують семисегментні декадні світлодіодні (LED) або рідкокристалічні (LCD) індикатори. Схема індикації одного десяткового розряду містить три функціональні елементи, а саме: десятковий лічильник, дешифратор, тобто перетворювач вихідного коду лічильника (4 розряда) у код керування індикатором (7 сегментів), і індикатори.

Серед світлодіодних найбільше поширення одержали індикатори із загальним анодом (ЗА), що підключаються безпосередньо до джерела живлення з напругою +5 В, наприклад АЛС324Б, АЛС342Б.

При розв'язку схеми керування індикатором у ТТЛ-технології можна використовувати лічильник 155ИЕ6 і дешифратор 514ИД2, при цьому в ланцюг кожного сегмента включається резистор величиною 68 Ом (рис. 17).

Рис. 17. Схема керування індикатором

Тут входи предустановки лічильника DD1 (D0…D3) і вхід дозволу записи (РЕ) не використовуються. Входи Сии призначені для подачі рахункових імпульсів, що збільшують Си або, що зменшують С вміст лічильника, виходи Тcи й Т служать для збільшення розрядності індикації.

Для управління роботи індикаторів зі струмами сегментів не більш 5 мА можна використовувати мікросхеми, виконані по КМОП-Технології, наприклад 176ИЕ4, яка містить у собі як десятковий лічильник, так і дешифратор, що спрощує схему вузла індикації (рис. 18).

Рис. 18. Схема вузла індикації

На вхід S лічильника подається напруга живлення U = +9 B, що забезпечує його роботу з LED індикаторами із загальним анодом. У якості індикаторів можна використовувати АЛС342Б, АЛС324Б при зниженому до 3...4 В напрузі живлення, що, однак, знижує яскравість їх засвічення. Рахункова послідовність f c подається на вхід З лічильника DD 1, скидання забезпечується подачею сигналу високого рівня на вхід R, а вихід F/10 служить для збільшення розрядності шляхом підключення до входу С лічильника наступного десяткового розряду.

Більшу навантажувальну здатність має мікросхема дешифратора К176 ИД2 (рис. 19), що допускає застосування індикаторів із загальним анодом при номінальному (+5 В) напрузі живлення.

Рис. 19 Схема формування коду керування

Вхід К мікросхеми використовується для дозволу індикації: при подачі напруги високого рівня індикатор гасне; низький рівень на вході К дозволяє індикацію. При подачі на додатковий вхід С низького рівня відбувається запам'ятовування сигналів на входах, т. е показання індикатора не змінюються; високий рівень дозволяє роботу дешифратора. Для формування коду керування в схемі на рис. 19 застосований лічильник К176ИЕ2, що працює як десятковий; можливе застосування інших десяткових лічильників, виконаних по КМОП-Технології. Поряд з рахунковим входом С, куди подаються рахункові імпульси fc, схема містить вхід дозволу рахунку EC (рахунок дозволяється при подачі високого рівня), який дозволяє робити рахунок у заданому часовому інтервалі Т. Вихід 10 лічильника, як і в попередніх випадках, використовується для збільшення розрядності індикації.

Для керування роботою рідкокристалічних (LCD) індикаторів допускається використання мікросхем 176ИЕ3, 176ИЕ4 і дешифраторів 564ИД4 і 564ИД5 без яких-небудь додаткових елементів.