- •1.Сучасний стан проблематики полігонів твердих побутових відходів та шляхи їх вирішення.
- •1.1. Дослідження наукових публікацій пов’язаних з актуальними проблемами полігонів тпв та шляхи їх вирішення.
- •1.2. Фізико-географічний опис району робіт.
- •1.3 Загальна характеристика Грибовицького сміттєзвалища.
- •1.4. Обґрунтування необхідності геодезичного моніторингу Грибовицького полігону тпв.
- •2. Аналіз вхідних даних з точки зору інженерних вимог до тпв.
- •2.1. Класифікація полігонів тпв та його основні елементи.
- •2.2.Аналіз сучасних методів моніторингу полігонів тпв
- •2.3. Вимоги до точності визначення об’ємів полігонів тпв
- •3.Моделювання рельєфу Грибовицького полігону тпв за архівними даними.
- •3.1. Обґрунтування вибору пз для виконання даної роботи.
- •Побудова різночасових цмр
2.2.Аналіз сучасних методів моніторингу полігонів тпв
Аналіз сучасних методів отримання даних для визначення об’ємів рис. 2.1 поділяється на дві групи: дистанційні методи та контактні методи.
Методи та засоби отримання даних для визначення об’ємів Відходів та донних відкладів |
Дистанційні методи |
|
Контактні методи |
Наземні методи |
|
Аерокосмічні методи |
|
Геодезичні методи |
|
Наземне цифрове знімання |
|
Космічне знімання |
|
Аеро знімання |
|
GPS спостереження |
|
Тахеометричне знімання |
Наземне лазерне сканування |
|
Радарне знімання |
|
Лазерне сканування повітряного базування |
|
Картометричний спосіб |
Рис. 2.1 Класифікація методів та способів визначення об’ємів відходів та донних відкладів.
До Дистанційного методу відноситься способи: наземне цифрове знімання, наземне лазерне сканування, космічне знімання, Аеро знімання, Радарне знімання і Лазерне сканування повітряного базування.
Наземне цифрове знімання (НЦЗ). НЦЗ – це знімання місцевості за допомогою спеціальних приладів – фототеодолітів та стерео фотокамер. Основні переваги НЦЗ – безконтактний спосіб знімання, достовірність, оскільки поверхня знімання відображається на знімках. А недоліком є те, що НЦЗ потребує додаткових геодезичних вимірювань для визначення координат і висот точок (базисів фотографування та контрольних точок на території об’єкта).
Наземне лазерне сканування (НЛС). НЛС все частіше використовується у виробничих та наукових цілях, оскільки дає можливість з більшою точністю (до 2 мм) і швидкістю (до 1млн за секунду) отримати інформацію про певні об’єкти. Виконують сканування за допомогою 3D-сканерів, а кінцевим результатом роботи є хмара точок. Хмара точок – це набір точок з просторовими координатами (X, Y, Z), які характеризують форму, розміри об’єкта та його орієнтацію у просторі. В [Романишин І. Класифікація та основні характеристики наземних 3D-сканерів / Романишин І., Маліцький А., Лозинський В. // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – 2012. – Вип. ІІ (24). – С. 69–74.] ми навели загальну класифікацію 3D-сканерів.
Згідно з цією класифікацією наземні лазерні сканери є оптимальним варіантом та найчастіше використовуються серед інших типів сканерів (авіаційні та автомобільні).
Космічне знімання. Сьогодні існує велика кількість космічних знімків різного просторового розрізнення. Згідно з класифікацією [Електронний ресурс] Режим доступу http:// mapexpert.com.ua/index_ru.php?id=22&table=news] їх можна поділити на такі:
– дуже низького розрізнення 10 000–100 000 м;
– низького розрізнення 300–1 000 м;
– середнього розрізнення 50–200 м;
– високого розрізнення :
порівняно високого розрізнення 20–40 м;
високого розрізнення 10–20 м;
дуже високого розрізнення 1–10 м;
надвисокого розрізнення 0,3–0,9 м.
У [Бурштинська Х. В. Аерокосмічні знімальні систе- ми: підручник / Х. В. Бурштинська, С. А. Стан- кевич. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2013.] наведено доволі широкий огляд технічних характеристик космічних систем ДЗЗ та вказано просторову розрізненість кожної космічної системи в панхроматичному або мультиспектральному діапазонах.
Аерофотознімання. В останні десятиріччя традиційне аерофотознімання є ефективним засобом для виконання різних геодезичних робіт, завдання яких такі: складання топографічних карт, визначення певних числових характеристик земельних, водних ресурсів, вивчення рельєфу, ландшафтів, пошуку корисних копалин та інші. Залежно від поставлених завдань можуть виконувати знімання: великомасштабне (1:1000 до 1:10000), середньомасштабне (1:10000 до 1:50000), дрібномасштабне (1: 50000 до 1:200000). Аерофотознімання виконують із застосуванням літаків типу Ан30, Ан2.
Однак на точність знімання впливає низка параметрів аерофотознімання:
– масштаб;
– висота фотографування;
– повздовжнє та поперечне перекриття;
– тип фотокамери та інші [Глотов В. М. Застосування стереофотограммет- ричного методу для створення картматеріалів при проектуванні генеральних планів сільських населених пунктів / Глотов В. М., Корду- ба Ю. Г. // Геодезія, картографія та аерофото- знімання: міжвід. наук.-техн. зб. – 2011. – Вип. 74. – С. 97–101.].
У теперішніх умовах аерофотознімання виявилось нерентабельним та малоефективним у зв’язку з великими матеріальними затратами на утримання та експлуатацію літального апарата та усього знімального комплексу, собівартість застосування літаків та гелікоптерів в десятки разів більша. Враховуючи те, що оновлення даних про той чи інший об’єкт є доволі затратним, альтернативою класичному аерофотозніманню з літаків є використання безпілотних літальних апаратів (БПЛА), яке нині широко застосовують в Україні та світі[Глотов В. Аналіз можливостей застосування безпілотних літальних апаратів для аерозні- мальних процесів / Глотов В., Гуніна А. // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – 2014. – Вип. ІІ (28). – С. 65–70.].
Лазерне сканування повітряного базування. лазерний сканер в них встановлений на носії в повітрі. Проміри з борту літака охоплюють доволі значну територію, але можуть використовуватися для дослідження водних об’єктів на глибині до 70 метрів та підходять для дослідження прибережних територій.
Радарне знімання. Ехолотів, які поділяють на однопроменеві та багатопроменеві. Багатопроменеві ехолоти виконують проміри на великих акваторіях, де потрібне доволі детальне знімання дна на глибині до 6000 метрів.
У геодезичному виробництві найпоширенішими залишаються однопроменеві ехолоти, які є найпрактичнішим засобом для промірів глибини, відображають профіль та структуру дна, з їх допомогою можна виконувати пошук та класифікацію різних об’єктів, а приймально-передавальна антена (трансдьюсер) розміщена на самому човні. Хоча однопроменеві ехолоти мають меншу ширину знімання, завдяки мобільності та меншим економічним затратам вони набули значно більшого поширення в геодезичній галузі. Також у літературі [Берлянт А. М. Картографический метод исследования: монография / Берлянт А. М. – 2 е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – С. 252.] подано таку класифікацію приладів для проведення промірних робіт: ручні, механічні, акустичні.
А до контактних методів відноситься способи: GPS- спостереження, тахеометричне знімання і картометричний спосіб.
GPS-спостереження. З невпинним розвитком сучасних технологій GPS-спостереження стали практично невід’ємною частиною будь-яких геодезичних робіт. GPS-спостереження можна виконувати у трьох режимах роботи: абсолютний, диференційний, кінематика в реальному часі (приблизна точність яких сягає 5–10, 1–5, 0,05–0,1 м). Хоча GPS-спостереження дають хорошу точність, існують певні обмеження: видимість як мінімум чотирьох супутників, наявність розвиненої мережі, яка покриє територію знімання, залежність від метеорологічних умов та обмежена видимість.
Тахеометричне знімання. З розвитком супутникових технологій, наземного лазерного сканування традиційні геодезичні прилади, такі як електронні тахеометри, продовжують займати велику нішу серед геодезичних приладів. Сфера використання електронних тахеометрів залишається доволі широкою – від інженерної геодезії, будівництва, топографії до кадастру. Сучасні електронні тахеометри можуть працювати в двох режимах: з відбивачем та у без рефлекторному режимах. У [Тревого І. Сучасні тенденції розвитку та класи- фікації електронних тахеометрів / Тревого І., Баландюк А. // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – 2009. – Вип. І (17). – С. 109–115.] подано класифікацію електронних тахеометрів з відповідними точностями кутових та лінійних вимірювань, що залежить від класу та моделі електронного тахеометра і коливається від 0.5″ до 7″. Точність лінійних вимірів для прецизійних тахеометрів від 0,3–0,5 мм до 1 км вимірювання відстані та 3+2мм на кожен кілометр роботи для точних тахеометрів.
Картометричний спосіб. Картометричний спосіб ґрунтується на використанні наявних карт, на яких відображено рельєф і які можна векторизувати напівавтоматично або автоматично. Карти, які зображають рельєф за допомогою горизонталей, дають змогу проводити всі, без винятку, вимірювання та обчислення. За допомогою карт можна визначати різні характеристики: географічні та прямокутні координати, площі, об’єми, довжини ліній, вертикалі та горизонтальні кути [Берлянт А. М. Картографический метод иссле- дования: монография / Берлянт А. М. – 2 е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – С. 252.].
Підсумок
