2. Джерела транспортного права

Норми транспортного права мають свої джерела.

Джерела права — це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, через яке ці правила справляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини.

Транспортно-правові норми мають своє зовнішнє закріплення у відповідній системі нормативно-правових актів, які є засобом надання правовим нормам визначеності, загальності й офіційності. Система цих нормативно-правових актів побудована за відповідною ієрархічною структурою. Кожен нормативно-правовий акт являє собою джерело транспортного права і відрізняється від інших за своїми особливостями, які зумовлені цільовою спрямованістю і змістом норм, їх юридичною силою.

Система джерел транспортного права є однією з найбільш розгалужених серед інших галузей права, що значною мірою зумовлено порівняно широкою сферою використання транспортних послуг, значною роллю і місцем транспорту в суспільному виробництві. З огляду на різноманітність джерел транспортного права з урахуванням ієрархічної підлеглості їх доцільно кваліфікувати таким чином.

1. Конституція України — як основний закон.

2. Законодавчі акти України: закони; кодекси, статути,

3. Постанови Верховної Ради України.

4. Укази та розпорядження Президента України.

5. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

6. Нормативні накази, інструкції та інші документи центральних органів виконавчої влади (міністерств, державних комітетів і відомств).

7. Нормативні акти (накази, інструкції, правила та інші документи) структурних підрозділів транспорту. Наприклад, Укрзалізниці

8. Нормативні акти державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, які стосуються транспортних відносин.

9. Міжурядові угоди України з іншими державами, міжнародно-правові акти, ратифіковані й визнані Україною.

10. Окремі нормативно-правові акти колишніх Союзу РСР та УРСР, що не відмінені й не оновлені в установленому порядку та не суперечать Конституції України й чинному законодавству.

11. Нормативні договори та судова й адміністративна практика.

Керівною в системі джерел є Конституція України, яка має вищу юридичну силу і виступає як юридична база поточного законодавства. В Конституції України законодавчо закріплені основи державного й суспільного ладу, права та обов'язки громадян, усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Базовим виступає Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. Разом з тим видається ціла низка законів, що регулюють відносини у конкретних транспортних підгалузях:

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 p.,

Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р.,

Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р.,

Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від жовтня 1998 р. ,

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р.

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р.

До таких комплексних актів (джерел) транспортного права належать: