4. Гігієнічні вимоги до навчальної та трудової діяльності дітей
Фізичне виховання – це вид виховання, специфічним змістом якого є навчанням рухом, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціальними фізкультурними знаннями та формування усвідомленої потреби фізкультурних занять. Таким чином, фізичне виховання – це наука про загальні закони управління процесом фізичного вдосконалення людини.
Фізичне виховання дітей раннього віку безперервно розвивається і збагачується новими знаннями, одержуваними шляхом досліджень, охоплюють різноманітні сторони фізичного виховання дитини і особливо формування його рухових навичок.
Таким чином, теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку, пізнаючи закономірності розвитку дитини, виділяючи і обгрунтовуючи все найістотніше, сприяє вдосконаленню всієї системи фізичного виховання.
Фізичне виховання дітей дошкільного віку займає особливе місце в загальній системі виховання. Цей вік охоплює період від народження до семи років. Саме в дошкільному дитинстві в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу формується здоров'я, загальна витривалість і працездатність, життєдіяльність, здійснюється найбільш інтенсивне зростання і розвитку найважливіших систем організму та їх функцій, закладається вся база для всебічного розвитку фізичних і духовних здібностей та інше, що необхідно для всебічного гармонійного розвитку особистості. І, як вже було вище сказано, фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини в перші роки життя, тому що організовані фізкультурні заняття в яслах, дитячих садках та сім'ях покращують діяльність всіх фізіологічних функцій організму дитини, тим самим, підвищуючи стійкість дитини до захворювань . У зв'язку з цим у системі фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку здійснюється єдина мета – підготовка до життя, праці, оволодіння певним запасом рухових навичок та вмінь в момент вступу до школи, які допоможуть більш успішно засвоїти шкільну програму на наступних етапах навчання, прояву інтересу до самостійних занять фізичними вправами і зокрема всієї з культурно – спортивної діяльності.
Також, формування фізичних якостей, рухових навичок і вмінь тісно пов'язано з інтелектуальним і психічним розвитком дитини, з вихованням морально – вольових рис особистості, що також характерно основі всебічного фізичного виховання дітей дошкільного віку.
Для вирішення мети фізичного виховання дітей дошкільного віку, вирішуються основні завдання фізичного виховання, які повинні вирішуватися в комплексі та взаємозв'язку з завданнями розумового, морального, трудового і етичного виховання. Основними завданнями фізичного виховання є:
зміцнення і охорона здоров'я дитини, загартовування організму;
досягнення повноцінного фізичного розвитку (статури, фізичної та розумової працездатності дитини);
створення умов для доцільною рухової активності дітей;
формування життєво необхідних видів рухових дій: ходьба, бігу, стрибків, повзання і лазіння, кидання, ловлі і метання; ходьби на лижах, плавання, їзда на велосипеді;
формувань широкого кола ігрових дій;
розвиток фізичних (рухових) якостей: спритності, витривалості, швидкісно-силових якостей;
сприяння формуванню правильної постави та попередження плоскостопості;
формування доступних уявлень і знань про користь занять фізичними вправами та іграми, обгрунтованих гігієнічних вимогах і правилах;
виховання інтересу до активної діяльності і потреби в ній.
Головним завданням фізичного виховання дошкільників є охорона життя та зміцнення здоров'я, загартовування організму дітей, яка відноситься до загальної оздоровчої завданню. Гарне здоров'я визначається нормальною роботою всіх органів і систем організму
У процесі фізичного виховання дітей дошкільного віку також вирішуються освітні завдання: формування основних життєво важливих рухових вмінь і навичок, прищеплення навичок правильної постави, навичок гігієни, освоєння знань про фізичне виховання.
Дітям дошкільного віку важливо повідомляти елементарні знання, пов'язані з фізичним вихованням. Важливо, щоб діти знали про користь занять, про значення фізичних вправ і інших засобів фізичного виховання, мали уявлення про правильної постави, техніці рухів, про правила рухливих ігор, а також елементарні знання про особисту гігієну.
Оздоровчі, освітні та виховні завдання дуже тісно взаємопов'язані між собою. Процес фізичного виховання дітей дошкільного віку повинен будується так, щоб одночасно вирішувалися всі перераховані завдання. Тільки в цьому випадку дитина набуває необхідну базу для подальшого всебічного розвитку, не тільки фізичного, а й духовного.
Праця — важливий засіб морального, економічного, трудового, естетичного виховання. Це — внутрішня потреба людини, першооснова її буття. Наукові психолого – педагогічні дослідження і педагогічна практика засвідчують: уже трирічна дитина прагне до самостійності, елементарної трудової діяльності. Тому і вдома, і в дошкільному закладі слід підтримувати це прагнення малюка, формуючи постійну потребу в діяльності; виховувати інтерес до праці та до результатів своїх трудових дій; ознайомлювати з працею дорослих, організовувати зустрічі з представниками різних професій; залучати до різних видів трудової діяльності.
Трудова діяльність дітей дошкільного віку охоплює самообслуговування, господарсько – побутову працю, працю в природі, художню.
Самообслуговування
Самообслуговування охоплює елементарні дії з догляду за собою: самостійне одягання, роздягання, тримання свого одягу і взуття в чистоті, вмивання обличчя, миття рук; самостійне споживання їжі, прибирання за собою посуду; тримання в порядку іграшок.
До цього виду праці діти обов’язково залучаються щодня відповідно до режимних моментів і життєвих потреб, тому форми роботи із самообслуговування зазвичай окремо в плані не прописуємо.
Головне завдання вихователя під час роботи з молодшими дошкільнятами — формування в них елементарних навичок самообслуговування, стимулювання інтересу до праці, бажання брати участь у виконанні посильних справ.
У дітей середньої групи вихователь продовжує удосконалювати навички самообслуговування, поступово залучає їх до посильної повсякденної праці. На кінець року діти навчаються самостійно вмиватися, старанно витирати обличчя та руки, стежити за своєю зачіскою, одягатися й роздягатися в певній послідовності, дбайливо поводитися з речами, самостійно акуратно їсти.
Старші дошкільнята вже мають певні трудові навички й уміння, тому і самообслуговування у них є більш складним. Діти цього віку повинні вміти самостійно акуратно вдягатися і роздягатися в певній послідовності, дбати про свій одяг, охайний вигляд, прати вбрання для ляльок, користуватися серветками тощо.
На момент випуску з дошкільного закладу самообслуговування має стати для дитини звичкою і внутрішньою потребою.
Господарсько – побутова праця
Господарсько – побутова праця — це трудові дії малюків, спрямовані на обслуговування деяких життєвих потреб усіх дітей групи: підтримання порядку в груповій кімнаті та на майданчику, прибирання іграшок в ігровому куточку, допомога дорослим у підготовці до режимних моментів. Таким чином, у господарсько – побутовій праці виокремлюємо (і, відповідно, зазначаємо у плані) два підвиди: працю на майданчику та працю у приміщенні.
До господарсько – побутової праці дітей залучаємо, починаючи з молодшого дошкільного віку.
Методи і прийоми, якими користуємося при організації самообслуговування і господарсько – побутової праці дітей: молодший дошкільний вік — допомога вихователя, приклад дорослих, дидактичні ігри, створення ігрових ситуацій, вправляння в діях; старший дошкільний вік — показ, пояснення, приклад, заохочення, вправляння, роз’яснення, допомога одне одному, оцінювання своєї роботи і роботи товаришів.
Праця в природі
Праця в природі передбачає виконання трудових дій у куточку живої природи (догляд за кімнатними рослинами, тваринами); у квітнику, на ділянці чи городі дитсадка (перекопування, розпушування ґрунту, планування грядок, висівання насіння, садіння розсади, прополювання, підживлення, поливання, підв’язування рослин, боротьба зі шкідниками, збирання врожаю); а також природоохоронну діяльність (прибирання ділянки від сміття, підгодовування птахів, укриття квітів на зиму тощо).
Оскільки цей вид праці передбачає найбільше фізичне навантаження, то під час його виконання особливо важливо, щоб діти дотримувалися певних гігієнічних вимог: не працювали в спекотну пору, періодично змінювали позу і робили вправи, працювали у спеціальному одязі з інвентарем, відповідним їхньому зросту, не більш як півгодини, при цьому кожні 7 – 10 хвилин робили перерви.
Методи і прийоми, якими користуємося при організації праці в природі: заохочення, показ, приклад, роз’яснення, допомога, оцінювання, виправлення, колективна праця.
Художня праця
Метою художньої праці є створення дітьми виробів з різних матеріалів. Цей вид праці посильний для дітей середньої та старшої груп. У молодшій групі проводимо підготовчу роботу. Діти середньої групи виготовляють прості вироби з паперу та картону, тканини, природного матеріалу, іграшки з поролону, плетуть «кіски» тощо.
У старшій групі завдання ускладнюються: діти ремонтують іграшки, книжки, виготовляють іграшки – саморобки, атрибути, ялинкові прикраси, працюють з папером, тканиною тощо.
Художню працю організовуємо з невеликими підгрупами (4 – 8 дітей).
Методи і прийоми, якими користуємося при організації художньої праці: допомога, оцінювання, заохочення, показ, пояснення, приклад, вправляння, роз’яснення.
Форми організації праці
Під час організації всіх видів праці користуємося традиційними формами: доручення, чергування та колективна праця.
Доручення — найдоступніша форма залучення до праці, яка дає змогу задіяти протягом дня кожну дитину.
У молодшій групі трудові доручення зазвичай прості, короткотривалі, індивідуальні, пов’язані з іграми та іграшками, з підготовкою до чергування у їдальні та на заняттях, з виконанням прохань дорослих.
Дітям середньої та старшої груп пропонуємо також складні, тривалі доручення, як індивідуальні, так і колективні, пов’язані з іграми, організацією занять, побутовими процесами.
Чергування — організована форма трудової діяльності, спрямована на опанування предметно – практичної компетенції.
Колективна трудова діяльність — організація вихователем усіх дітей для виконання одного спільного завдання, справи.