63. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому дитинстві

Раннє дитинство. Психічний розвиток дитини в цьому віці відбувається не тільки засвоєнням різноманітних дій, а й формуванню якостей, необхідних для їх виконань.  Дитина поступово опановує властиві людині форми поведінки в суспільстві і виявляє внутрішні риси, які визначають його вчинки.  На думку Е. Еріксона, цього періоду характерно три лінії розвитку:

дитина стає більш наполегливим і вільним у своїх рухах і внаслідок цього встановлює більш широкий і, по-суті, необмежений для нього радіус цілей; 

його відчуття мови стає настільки досконалим, що він починає ставити нескінченні питання про все, часто не отримуючи належної і зрозумілої відповіді, що сприяє абсолютно неправильному тлумаченню багатьох понять; 

мовлення і розвиток моторики дозволяють дитині поширити свою уяву на таку велику кількість ролей, що найчастіше його лякає. 

У цей період з*являється:

предметно-маніпулятивна діяльність

психологічне відокремлення від матері

це період сензетивного розвитку немовляти(найсприятливішого)

розвивається мова

становлення систами власного «Я»

потреба в орієнтуванні.

Отже, основними досягненнями раннього дитинства, які визначають розвиток психіки дитини, є: оволодіння тілом, оволодіння мовою, розвиток предметної діяльності. Ці досягнення виявляються: в тілесній активності, координації рухів і дій, прямоходінні; у розвитку співвідносних і знаряддєвих дій; у бурхливому розвитку мови; в розвитку здатності до заміщення, до символічних дій і використання знаків; в розвитку наочно-дійового, наочно-образного і знакового мислення; в розвитку уяви і пам'яті; у відчуванні себе джерелом уяви і волі; у виокремленні свого "Я" і в появі так званого почуття особистості.

64. Формування особистості дитини раннього віку

У цей період формуються передумови чоловічої та жіночої ініціативи, а так само якийсь статевої образ себе, що яскраво виражений у грі.

У своїх дії маля в основному спирається на почуття і бажання і в нього розвиваються такі почуття, які спонукають враховувати інтереси інших людей. Приблизно з півтора року найважливішим джерелом почуттів дитини є оцінка його дій з боку дорослих. Похвала, схвалення оточуючих, розвиває таке почуття як гордість. 

Почуттясорому з'являється пізніше, ніж почуття гордості і провокується несхваленням, осудженням з боку дорослого.

Поступово з'являється усвідомлення себе як окремої людини, виділення свого «Я».

Нерідко, в цей період дитина розмовляє з собою, лає, вмовляє, дякує. Це відбувається, як правило в період з двох до трьох років. До кінця третього року, під впливом самостійності, відбувається усвідомлення присутності у себе різних бажань і дій, відмінних від тих, які «нав'язані» дорослими. Дитина починає говорити: «Дай мені», «Я хочу», він навчаються відокремлювати себе від інших людей, усвідомлювати, що він має волю, якою може користуватися. У дитини з'являється прагнення до волевиявлення, він прагне до самостійності, до протиставлення своїх бажань бажанням дорослих. Він відчуває, що здатен керувати своїми діями і своєю уявою, здатний змінити світ. Саме в цей період і виявляється «криза трьох років».