1. Практична робота№1 Правові інформаційно-пошуковісистеми

Мета:Ознайомитися з сучасними інформаційно-пошуковими системами, та оволодіти навичками роботи зними.

Завдання:Навчитись використовувати сучасні ІПС для вирішення юридичнихзадач.

Теоретичні відомості Основні відомості проІпс

Вирішення великої кількості правових задач залежить від якості результатівінформаційного пошуку— вибору з усієї відомої сукупності документів, текстів, відомостей, фактів і даних тих елементів, які відповідають інформаційним потребам. За умов великих обсягів інформації, серед якої здійснюється пошук, стає доцільним і навіть необхідним використання інформаційно-пошукових систем.

Інформаційно-пошукова система(ІПС) — це сукупність методів і засобів, призначених для зберігання та пошуку документів, відомостей про них чи певних фактів.

ЗатематикоювиділяютьгалузевіІПС, полі-тавузькотематичні. Залежно відтипуінформації,щозберігається,розрізняють документальні системи,вякихоб’єктом зберіганняіпошукуєдокумент,тафактографічні,вякихзберігаютьсяірозшукуютьсяокремі дані,щохарактеризуютьдеякіфакти—події, процеси,явища.

Зарежимом функціонуваннявиокремлюють:

• системи з вибірковим пошуком — ІПС, в яких пошук виконується за постійним набором запитів для певного контингенту користувачів у масиві поточних надходжень документів чи даних, які надходять через певні інтервали часу. При цьому змінюється вміст системи, а запити залишаються беззмін;

• системи з ретроспективним пошуком, які обслуговують разові запити, що змінюються залежно від інформаційних потреб користувачів, у нагромадженому інформаційному фонді зі значною хронологічноюглибиною.

Найефективнішимспособомпошукуінформаціїєпереглядкожногодокументаівизначення йоговідповідностіінформаційномузапиту—текступевноюмовою,щовідбиває деякуінформаційну потребу.Проте такийпошукєдужетривалим.Тому насправдіпошук здійснюєтьсянезатекстами документів,а за їхстислимиописамиінформаційно-пошуковоюмовою—пошуковимиобразами.Процедура визначення пошуковогообразудокумента(ПОД)називаєтьсяіндексуванням. Найбільш популярноюмоделлю створення ПОДєвекторнамодель.Зацієюмоделлюкожномудокументові приписуєтьсявекторрозмірності,щодорівнюєкількості термінів,якими можнаскористатисяприпошуку.Елементами

вектораєдеякі числа(ваги),яківизначають адекватністьданоготерміна документа(унайпростішомувипадку— 1,якщотермін присутній,0 —якщотермінудокументінетрапляється).

Взаємодія користувача з ІПС охоплює такіоперації:

• введення в систему пошукових образів документів і самихдокументів;

• зберігання інформації всистемі;

• формування запитів, опис і введення у системупошуковихрозпоряджень—інформаційних запитів, викладених інформаційно-пошуковоюмовою ідоповнених допоміжноюінформацією;

• пошук — порівняння пошукових образів документів з пошуковими розпорядженнями;

• прийняття рішення про видачу знайденої інформації залежно від критерію пошуку, визначеногокористувачем;

• видача інформації, що відповідає інформаційномузапиту.

• Функціонування ІПС можна оцінити за кількомакритеріями:

• повнота — здатність відшукувати та видавати релевантні документи, тобто такі, що відповідають запитовікористувача;

• точність — здатність відсіювати та затримувати нерелевантні документи;

• економічна ефективність — окупність витрат на функціонування системи вигодами від її використання, серед яких важливе значення мають підвищення оперативності та зменшення трудомісткостіпошуку.

ІПС може видати документ навіть якщо його ПОД не повністю відповідає пошуковому розпорядженню. У цьому разі результатом пошуку може бути не один якийсь документ, а їх множина, з якої користувач має вибрати ті, які відповідають його потребам найбільше. Це залежить від критерію пошуку, який може змінюватись за бажанням користувача. А загалом ефективність взаємодії користувача з ІПС та робота самої ІПС прямо залежить від якостіінформаційно-пошукової мови(ІПМ) — спеціалізованоїштучноїмови,призначеноїдляописуцентральнихтем і формальних характеристик документів, а також описуінформаційних

запитів і наступного виконання пошуку. З цією метою не може бути використана жодна з природних мов через їх неструктурованість, велику кількість граматичних винятків, неоднозначність танадмірність.

Основні елементи ІПМтакі:

1. алфавіт — система графічних знаків, що використовуються для утворення слів ісловосполучень;

2. лексика — сукупність слів, що використовуються вмові;

3. граматика—сукупність засобівтаправил побудовивисловлювань;

4. парадигматичні (базові, аналітичні) відношення — відношення, які не залежать від контексту використання і спричинені не мовними, а логічними зв’язками. Наприклад, поняття «магнітний диск», «магнітна стрічка», «лазерний диск», «паперовий документ» утворюють тематичну групу «носії інформації», усередині якої можна виділити лексико-семантичні парадигми «паперові носії інформації» та «машинніносії»;

5. правила побудови індексів та їх ідентифікації. Розрізняють ІПМ такихвидів:

• передкоординатні (класифікаційного типу), в основу яких покладено систематичну класифікацію понять, що відбивають певні парадигматичні відношення. Класифікація може бути ієрархічною, фасетною, алфавітно-предметною;

• посткоординатні,восновуякихпокладено принципкоординатногоіндексування— змістдокументівізапитіввира-жаєтьсянаборомключовихслів,вибранихзіндексованоготексту.

Ключові слова—це слова, найбільш характернідляданого текстуаботематики.Пошук івибір ключових слівєокремою складною проблемою,якавимагає творчого підходу. ДляправовоїІПСтакуроботуможе виконатитількивисококваліфікованийюрист широкого профілю.Аленавіть повне визначенняключовихслівнедостатньодляорганізації ефективногопошуку,оскільки:

• ключові слова можуть мати різні варіанти написання та синоніми. Тоді документ, індексований за допомогою певного терміна, не буде виданий у відповідь на запит, складений з використаннямтерміна-синоніму;

• ключове слово може мати різні значення (проблема омонімічності). Запит, в якому присутні омоніми, призведе до видачі документів, які не стосуються вибраної користувачемтеми;

• набір ключових слів не визначає родово-видові відношення між поняттями, а це звужуєпошук.

З метою вирішення названих проблем для різноманітних тематик розробляютьсятезауруси— структуровані списки ключових слів, призначених для однозначного подання концептуального змісту документів і запитів. Тезаурус упорядковується так, щоб встановити прозорі еквівалентні, гомографічні, ієрархічні та асоціативні зв’язки міжтермінами.

Тезаурусмістить:

1. дескриптори— слова та словосполучення, які однозначно позначають поняття з темитезаурусу;

2. недескриптори— слова та словосполучення, які у природній мові позначають ті самі поняття, що і дескриптори, або еквівалентніпоняття;

3. семантичні зв’язки(зв’язки на основізначень)міждескрипторамиінедескрипторами,а також між самимидескрипторами.

Проблема омонімічностіутезаурусі вирішується тим,щокожне ключовеслово ставитьсяуконтекст, який робить цесловооднозначним.Длявирішенняпроблеми синонімічності один із синонімівобирається, більш-меншдовільно,як дескриптор,асинонімам надається статусне-дескрипторів. Тількидескриптори можуть використовуватисьприіндексуваннітаформулюваннізапитів, при цьомуне-дескриторидопомагаютькористувачам вибратидескриптор. Якщо встановленовідповідністьміжідентичними поняттямиврізних мовах, користувач багатомовного тезаурусаможеформулювати запитирідноюмовою ішукати документи незалежновідмови, якоювонибулиіндексовані.