17.Мовленнєвознавчі дисципліни – лінгвістика тексту, стилістика, культура мовлення і риторика – як лінгвістична основа розвитку мовлення старшокласників.

Лінгвістика тексту—галузь мовознавчих досліджень, об’єктом яких є правила побудови зв’язного тексту та його змістові категорії. Предметом вивчення дисципліни "лінгвістика тексту» є текст. Текст являє собою фіксований закінчене повідомлення. Формування комунікативних умінь і навичок ґрунтується на знаннях учнями тексту, його структури, типів і стилів мовлення. Шкільна програма вимагає вивчення стилів мовлення в аспекті тексту й типів мовлення. Робота зі стилістики передбачає не тільки ознайомлення учнів зі стилями мовлення, їх основними ознаками, а й вироблення умінь визначати стиль певного тексту, створювати зв’язні висловлювання, різні за стилем і типом мовлення. Такий підхід до вивчення стилів забезпечує поглиблений розвиток мовлення учнів. Засвоєння стилів мовлення сприяє підвищенню мовленнєвої культури учнів, що органічно вплітається в с-му виховання мовної особистості. Центральним поняттям стилістики є поняття стилю мовлення. Стиль – явище об’єктивної дійсності. Стилі, перебуваючи в тісній взаємодії, можуть частково змішуватись і проникати один в один. У понятті мовного стилю підкреслюється суспільна природа мови, що народжується колективною мовною практикою членів суспільства. Структура стилів, їх історія, функціонування в мові зумовлюється структурою самої мови, її норм. Оскільки стиль розглядається як спосіб функціонування мовних явищ, то вживають термін стиль мовлення. їх диференціація залежить від основних функцій мови – спілкування, повідомлення і діяння, впливу. Стилістика межує із культурою мовлення. Взаємозв’язок стилістики з культурою мовлення виражається в спільності проблем, що висувають обидві науки. Культура мовлення – одна з найважливіших рис і особливостей кожної людини. Ця наука вивчає всю повноту сучасного мовного життя, все так зване мовне існування у всій багатогранності його виявів в усній і писемній, суспільній та індивідуальній мовній практиці. Поняття мовної культури охоплює насамперед с-му навичок, що дають змогу точно, логічно, правильно висловлювати думки, почуття, настрої, бажання людини.

18.Зміст і місце вивчення стилістики у шкільній програмі (10-11 класи). Реалізація функційно-стилістичного підходу до навчання мови. Поглиблення і с-матизація знань, умінь і навичок зі стилістики у старшій школі.

Шкільна програма вимагає вивчення стилів мовлення в аспекті тексту й типів мовлення. Робота зі стилістики передбачає не тільки ознайомлення учнів зі стилями мовлення, їх основними ознаками, а й вироблення умінь визначати стиль певного тексту, створювати зв’язні висловлювання, різні за стилем і типом мовлення. Такий підхід до вивчення стилів забезпечує поглиблений розвиток мовлення учнів. Засвоєння стилів мовлення сприяє підвищенню мовленнєвої культури учнів, що органічно вплітається в с-му виховання мовної особистості. Знання стилістики сприяють підвищенню грамотності людини, виробляють уміння користуватися мовними засобами в різних сферах спілкування і в різних життєвих ситуаціях. Школярі, вивчаючи лексичні, фонетичні, граматичні явища мови, повинні засвоїти стилістичні особливості звукової системи мови, граматичних форм і категорій у зв’язку з певними мовними стилями. Стилістичних навичок, таким чином, учні набувають протягом вивчення всього шкільного курсу мови, а не тільки окремих його тем.

Досить плідною в цьому плані є ідея вивчати мову у функціонально-стилістичному аспекті, давати учням знання і формувати в них уміння й навички не тільки з граматики і правопису, але й зі стилістики. Ця ідея повинна реалізуватися в школах усіх типів. Під мовленнєвою функціонально-стилістичною роботою слід розуміти розвиток умінь стилістично доцільно, з урахуванням стилю висловлювання користуватися мовними засобами у власному мовленні. Ідея вивчення української мови у функціонально-стилістичному аспекті виявляється у с-матичному формуванні стилістичних умінь і навичок. Великі можливості для удосконалення стилістичних знань, умінь і навичок містять уроки, проведені на текстовій основі.