59. Використання знань теорії темпераменту особистості в навчанні та вихованні

ермін «темперамент» введено в ужиток Клавдієм Галеном. Рівне йому за значенням грецьке слово «красис» (грец. κράσις, «злиття, змішування») ввів давньогрецький лікар Гіпократ. Під темпераментом він розумів і анатомо-фізіологічні, й індивідуальні психологічні особливості людини. Гіппократ пояснював темперамент як особливості поведінки, переважанням у організмі одного з «життєвих соків» (чотирьох елементів):

• Холерик — робить людину нервовою й неврівноваженою;

• Флегматик — робить людину спокійною й повільною;

• Сангвінік — робить людину активною й позитивною;

• Меланхолік — робить людину депресивною й песимістичною.

Звідси згодом виникли й назви чотирьох типів темпераменту — сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик, що збереглися також і дотепер.

Ця концепція «чотирьох темпераментів» досі справляє великий вплив на літературу, мистецтво й науку.

Від темпераменту людини залежать:

• Швидкість виникнення психічних процесів (наприклад, швидкість сприйняття, швидкість мислення, тривалість зосередження уваги тощо);

• Пластичність та стійкість психічних явищ, легкість їх зміни і переключення;

• Темп і ритм діяльності;

• Інтенсивність психічних процесів (наприклад, сила емоцій, активність волі);

• Спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти (екстраверсія або інтроверсія).

Темперамент впливає на засвоєння людиною навчання, на її процес виховання, засвоєння знань, на набуття вмінь та навичок.

60. Типи керівництва як педагогічний фактор формування колективу

Керівник — індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що у ньому працюють. Керівник може використовувати формальні важелі впливу (у цьому разі поняття «керівник» ототожнюється з поняттям «менеджер», «керуючий») і неформальні (у цьому разі поняття «керівник» ближче до поняття «лідер»). Між керівництвом і лідерством існує певна різниця. Керівництво — процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань. Основою керівництва є вплив і влада. Вплив — це поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншої людини. Влада — це можливість впливати на поведінку інших.

Стиль керівн́ицтва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

По «шкалі влади» стилі керівництва підрозділяються на кілька видів, наприклад, на:

• авторитарний (директивний)

• демократичний (колегіальний)

• ліберальний (поблажливий)

Їхні особливості відбиті в таблиці: