7. Загальна характеристика джерел світла. Лампи розжарювання. Люмінесцентні лампи. Світлодіодні лампи. Споживні властивості, вимоги до якості. Характеристика джерел світла.

Електричні освітлювальні лампи за принципом дії поділяються на: лампи накалювання; люмінесцентні лампи; галогенні лампи.

У лампах накалювання електроенергія виробляється при нагріванні електричним струмом вольфрамової нитки.

По призначенню ці лампи поділяються на освітлювальні, лампи для ліхтарів, медичні, для кіно- і фоторобіт. Термін служби – 1000 годин

За формою балона – грушоподібні, циліндричні, грибоподібні.По конструкції тіла розжарення. Форма спіралі або подвійної спіралі.

По матеріалу заповнення балона: вакуумні і заповнені інертним газом.

По конструкції цоколя: з різьбовим цоколем і з штифтовим цоколем.

У залежності від скла балона роблять безбарвні, прозорі, матові, молочні і пофарбовані лампи накалювання.

По використовуваній в лампах напрузі – на 127, 220 В.

У залежності від потужності випускають лампи накалювання 4 груп:

• Група В: лампи, потужністю 15 і 25 Вт, вакуумні, з тілом накалювання у вигляді спіралі;

• Група Г поєднує лампи аналогічної потужності з аргоновим наповнювачем;

• Група Б: біспіральні аргонові чи азотні лампи потужністю 40, 60, 100, 150 і 200 Вт;

• Група БК: біспіральні криптонові лампи 40, 60, 100 Вт.

Люмінесцентні лампи. Трубка діаметром 27-40 мм і довжиною від 437 до 1500 мм.

В основі принципу їхньої дії лежить використання ефекту світіння спеціальних речовин.

Вони відрізняються більшою економічністю і довговічністю. Термін служби – 10000 годин.

По спектральному складі випромінюваного світла люмінесцентні лампи поділяють на 9 типів:

ЛД – лампи денного світла; ЛХБ – лампи холодного білого кольору; ЛДЦ – лампи денного кольору з поліпшеною світловіддачею; ЛБ – лампи білого кольору; ЛТБ – лампи теплого білого кольору; ЛЕ – лампи червоного, жовтого, зеленого, блакитного кольору.

У залежності від форми трубки поділяють на циліндричні, кільцеві, квадратні, О-подібні та У-подібні.

Потужності: 4, 6, 8, 15, 20, 30, 40, 65, 80 і 125 Вт.

Галогенні лампи – термін служби до 4000 годин.

Світильники складаються з освітлювальної апаратури і лампи.

У залежності від характеру розподілу світлового потоку розрізняють арматуру прямого світла (до 90% світла вниз), арматуру відбитого світла (до 90% світла вгору) і арматуру розсіяного світла (форма кулі).

По призначенню: декоративні чи для місцевого освітлення.

У залежності від місця розташування:

• Люстри і підвіси – підвішуються до стелі чи стіни.

• Бра – кріпляться на стінах;

• Лампи – установлюються на столах;

• Плафони – кріпляться на стелі;

• Торшери –стоять на підлозі;

• Ліхтарі – ручні і кишенькові, у вигляді авторучок;

• Вбудовані світильники – встановлюються у середині стін, стель і підлог.

Основні технічні параметри роботи світильників:світлотехнічні показники; кількість ламп і потужність; компактність і розміри світильника.

ДЖЕРЕЛА СВІТЛА - випромінювачі електромагнітної енергії в оптичній частині спектра. Розрізнюють джерела світла природні (Сонце, атмосферні електричні розряди) і штучні, що перетворюють будь-яку енергію в енергію оптичного випромінювання (лампи розжарювання, люмінесцентні лампи, газорозрядний лампи високого тиску і інш.).

СВІТЛОВІ ПРИЛАДИ - пристрої для освітлення, опромінення, світлової сигналізації і світлової проекції. Основні види світлових приладів: світильники, проектори, прожектори, сигнальні лампи, спеціальні лампи (напр., медичні) і т.д

Основними вимогами до влаштування штучного освітлення є: створення необхідної та рівномірної освітленості згідно з нормами з врахуванням роду та точнолсті виконуваних робіт; застосування освітлювальної арматури, котра відповідає призначенню, умовам навколишнього середовища та забезпечує захист від осліплюючої дії джерел світла; виконання електричної частини освітлювальних установок та електромереж для їх живлення таким чином, щоб була виключена можливість травматизму.

Джерела світла, що застосовуються для штучного освітлення, поділяються на дві групи – газорозрядні лампи та лампи розжарювання. Лампи розжарюваннявідносяться до джеррел світла теплового випромінювання. Видиме випромінювання отримується внаслідок нагрівання електричним струмом вольфрамової нитки. В газорозрядних лампах випромінювання оптичного діапазону спекру виникає внаслідок елекричного розряду в сере довищі інертних газів та парів металу, а також за рахунок явища люміносценсії, котре невидиме ультрафіолетове випромінювання перетворює у видиме світло.

При виборі та порівнянні джерел світла користуються наступними параметрами: номінальна напруга живлення U, B(вольт), електрична потужність лампи Р, Вт (ват), світловий потік Ф, лм (люмен); мінімальна сила світла І, кд (кандела); світлова віддача w = Ф/Р, лм/Вт (люмен/ват), тобто відношення світлового потоку лампи до її електричної потужності; термін служби та спектральний склад світла.

Лампи розжарювання через зручність експлуатації, простоту конструкції та виготовлення дуже поширені, але мають ряд недоліків: низька світлова віддача (w = 7…12 лм/Вт), відносно малий термін служби (до 2,5 тис. год.) , в спекрі переважають жовті та червоні промені, що сильно відрізняє їх спекральний склад від сонячного світла. Останнім часом набули поширення галоїдні лампи розжарювання з йодним циклом. Наявність в колбі лампи парів йоду дозволяє підвищити температуру розжарення нитки, тобто світлову віддачу лампи до 40 лм/Вт. Пари вольфраму, що випаровуються з нитки розжарення з’єднуються з йодом і знову осідають на вольфрамовій спіралі, запобігаючи розпиленню вольфрамової нитки та збільшуючи термін служби лампи до 3 тис. год. Спектр випромінювання галоїдної лампи більш близький до природного.

Люмінесце́нтна (флуоресцентна) ла́мпа, лампа денного світла — газорозрядне джерело світла, світловий потік якого визначається в основному світінням люмінофорів під впливом ультрафіолетового випромінювання розряду: широко застосовується для загального освітлення, оскільки світлова віддача і термін служби в кілька разів більший, ніж у ламп з ниткою розжарювання того ж призначення.

Люмінесцентні лампи — найрозповсюдженіше й економне джерело світла для створення розсіяного освітлення у приміщеннях нежитлових будинків: офісах, школах, навчальних і дослідницьких інститутах, лікарнях, магазинах, банках, підприємствах. З появою сучасних компактних люмінесцентних ламп, призначених для встановлення в звичайні патрони E27 або ж E14 замість ламп з ниткою розжарювання, вони стали завойовувати популярність і в побуті. Застосування електронних пускорегулюючих пристроїв (баластів) замість традиційних, електромагнітних, дозволяє ще більше поліпшити характеристики люмінесцентних ламп — позбутися від мерехтіння і гудіння, збільшити економічність, підвищити компактність та зручність.

Головними перевагами люмінесцентних ламп у порівнянні з лампами з ниткою розжарювання є висока світловіддача (люмінесцентна лампа у 23 Вт дає таку ж освітленість як 100 Вт лампа розжарювання) і тривалий термін служби (6000-20000 годин проти 1000 годин). Це дозволяє люмінесцентним лампам заощаджувати значні кошти, незважаючи на вищу початкову ціну.

Застосування люмінесцентних ламп особливо доцільне у випадках, коли висока освітленість потрібна в приміщенні тривалий час, оскільки вмикання для цих ламп є найнебезпечнішим режимом і постійні вмикання-вимикання сильно знижують термін їхньої служби. Найбільш розповсюдженим різновидом подібних джерел світла є ртутна люмінесцентна лампа. Вона є скляною трубкою (колбою), заповненою парами ртуті, з нанесеним на внутрішню поверхню шаром люмінофора.

Пристрій, а іншими словами конструкція світлодіодної лампи представлена ​​наступними елементами: 1. Пластиковий розсіювач світла 2. Світлодіоди (зазвичай в лампочці їх не менше 5 штук) 3. Плата для установки світлодіодів

 

4. Алюмінієвий радіатор (відводить тепло з лампочок) 5. Драйвер, перетворюють напругу мережі до необхідного для функціонування лампочки 6. Вентиляційні отвори (через них відбувається циркуляція повітря, внаслідок чого драйвер охолоджується) 7. Цоколь (є провідником електричного струму від мережі до лампочці)

Ось ми і розібралися з пристроєм світлодіодної лампи, тепер поговоримо про її технічні характеристики.

характеристика Основні технічні характеристики світлодіодних ламп освітлення: • Тип цоколя. Може бути гвинтовий (маркування E27, E14) і штифтової (G19, G13, GU10 і т.д.) • Споживання енергії - від 3 до 30 Вт • Номінальна напруга 220 В • Світловий потік - від 250 Лм до 2500 Лм (в середньому 100 Лм / 1 Вт) • Діапазон робочих температур від -10 до +40 ° С

8. Загальна характеристика побутових світильників: типи, принцип роботи, матеріали виготовлення, відмінності, особливості, споживні властивості.

Дугові ртутні з іодитами ДРИ та металогалогенні лампи МГЛ.

Такі лампи наповнені солями йодоводневої кислоти НІ і парами ртуті; солями калію, індію, натрію, літію тощо.

За конструкцією такі, як ДРЛ тільки без люмінофора мають високу світлову віддачу, а кольоровіддача близька до денного.

Дугові натрієві трубчасті (ДНаТ) лампи мають великий світловий потік, і задовільну кольоропередачу. Такі лампи рекомендуються для використання в приміщеннях, де немає підвищених вимог до кольору.

Дугові ксенонові трубчасті лампи бувають :

- з натуральним охолодженням ДКсТ;

- з водяним охолодженням ДКсТВ.

Такі лампи випромінюють різке світіння певного кольору відповідно до їх вмісту: Ar – синє, Ne – червоно-оранжеве тощо. Ці лампи мають велику оди­ничну потужність і надлишкову кількість ультрафіолетового випромінювання.

Окрім газорозрядних ламп для освітлення, промисловість випускає лампи спеціального призначення, а саме : бактерицидні, еритемні.

Світильник – це світловий прилад, що складається із джерела світла (лампи) та освітлювальної арматури. Освітлювальна арматура перерозпо­діляє світловий потік лампи в просторі або перетворює його властивості (змінює спектральний склад випромінювання), захищає очі працівника від засліплювальної дії ламп. Окрім того, вона захищає джерело світла від впливу навколишнього пожежо- та вибухонебезпечного, хімічно активного середовища, механіч­них ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.

Світильники відрізняються світлотехнічними та конструктивними характери­стиками. Основними світлотехнічними характеристиками світильників є: світ­лорозподілення, крива сили світла, коефіцієнт корисної дії та захисний кут.

За світлорозподіленням, що визначається відношенням потоку, випро­мінюваного світильником в нижню півсферу до повного світлового потоку ( ), світильники поділяються на 5 класів: прямого світла ( ); переважно прямого світла ( ); розсіяного світла ( ); переважно відбитого світла ( ); відбитого світла ( ).

Криві сили світла (КСС)світильників можуть мати різну форму в прос­торі навколо світлового приладу: концентровану (К); глибоку (Г); косинусну (Д); півшироку (Л); широку (Ш); рівномірну (М); синусну (С).

Коефіцієнт корисної дії (ККД) світильника визначається відношенням світлового потоку світильника до світлового потоку встановленої в ньому лампи (h = F_CB /F_Л). Освітлювальна арматура поглинає частину світлового потоку, що випромінюється джере­лом світла, однак завдяки раціональному перерозподілу світла в необхідному напрямку збільшується освітленість на робочих поверхнях.

Захисний кут світильникаg– кут утворений горизонталлю, що проходить через нитку розжарювання лампи та лінією, яка з’єднує нитку з протилежним краєм освітлювальної арматури. Захисний кут визначає ступінь захисту очей від впливу яскравих частин джерела світла, тому його величину враховують з поміж інших чинників при визначені місця та висоти розташування освітлювальних приладів.

Залежно від конструктивного виконання розрізняють світильники:

- відкриті (лампа не відокремлена від зовнішнього середовища);

- захищені (лампа відокремлена оболонкою, що не перешкоджає вільному надходженню повітря);

- закриті (оболонка захищає від проникнення всередину великих частинок пилу, металу);

- пилонепроникні;

- вологозахищені;

- вибухобезпечні та підвищеної надійності проти вибуху;

- спеціального призначення (для робіт під водою).

За призначенням світильники можуть бути загального та місцевого освітлення.

26. Класифікація і асортимент холодильних приладів. Конструкції холодильних приладів. 27. Холодильні агрегати: компресійні, абсорбційні холодильні агрегати, термоелектричні холодильники, морозильні прилади, багатокамерні холодильні прилади, холодильники з системою примусового охолодження повітря “No frost”. 28. Основні споживні властивості і вимоги до якості холодильних приладів. Експлуатаційні характеристики холодильних приладів.

Холодильні агрегати побутових холодильників виконують роль холодильних машин, тобто служать для відведення тепла з холодильної камери і передачі його в більш теплу навколишнє середовище. Агрегат може бути демонтований з шафи і замінений іншим, призначеним для холодильників даного типу. Конструкції окремих, вузлів і деталей холодильних агрегатів різних холодильників з одного холодильною камерою і дверцями можуть дещо відрізнятися один від одного, проте принципова схема їх однакова.  Холодильний процес здійснюється наступним чином. При роботі мотор-компресора рідкий холодоагент з конденсатора по капілярній трубці подається у випарник. При цьому тиск і температура рідкого хладагента знижуються за рахунок обмеженої пропускної спроможності капілярної трубки і охолодження холодними парами хладагента, що йдуть назустріч по всмоктуючої трубки із випарника. При температурі - 10 - 20 ° С і тиску 0 -1 атм рідкий холодоагент у випарнику кипить, поглинаючи тепло з холодильної камери. Щоб забезпечити постійне кипіння хладагента в випарнику при певному тиску, холодні пари його відсмоктуються компресором через всмоктувальну трубку. При русі парів до компресора температура їх підвищується за рахунок теплообміну з теплим рідким холодоагентом, що рухаються по капілярній трубці, і навколишнім середовищем. При вході в кожух мотор-компресора температура парів дорівнює приблизно 15 ° С.  Так як температура обмоток електродвигуна і циліндра компресора значно вище 15 ° С, то вони охолоджуються парами хладагента, що поліпшує умовироботи електродвигуна і компресора в герметичному кожусі. Підігріті пари хладагента нагнітаються компресором в конденсатор, що охолоджується повітрям навколишнього середовища. При цьому тиск парів підвищується до 8 - 11 атм залежно від температури навколишнього середовища. При такому тиску температура конденсації насичених парів холодоагенту стає вище температури навколишнього повітря, тому в останніх витках конденсатора пари хладагента перетворюються в рідину. Процес конденсації парів супроводжується виділенням тепла, яке віддається навколишньому повітрю. Рідкий хладагент, що має температуру на  10 - 15 ° С вище температури навколишнього середовища, проходить через фільтр, поєднаний з осушувальним патроном, і далі по капілярній трубці знову надходить у випарник. Описаний кругової холодильний процес роботи агрегату повторюється поки працює мотор-компресор. 

Классіфікація  Сучасні побутові холодильники і морозильники - це складні побутові прилади, що працюють у специфічних умовах - в житлових (кухонних) приміщеннях, тому до них пред'являють високі вимоги: функціонування в автоматичному режимі, користувач, якщо і виконує, то тільки найпростіші операції по догляду за ними; мінімальний рівень шуму; високий рівень надійності; повна безпека функціонування; можливо малі габаритні розміри при певній корисної місткості, невелика вартість і малі експлуатаційні витрати.  За типом холодильної машини побутові холодильники бувають компресорними (охолоджувані компресорної холодильної машиною), абсорбційними (охолоджуваними абсорбційної холодильної машиною) і напівпровідниковими (охолоджувані напівпровідниковими батареями), а морозильники - компресорними і абсорбційними.  Компресорні холодильники становлять значну частку в асортименті побутової холодильної техніки - понад 90%.  За способом установки холодильники поділяються на підлогові, настінні і вбудовані.  Підлогові холодильники, що встановлюються на підлозі приміщення, є самим масовим типом холодильників і в нашій країні і за кордоном. Серед них можна виділити моделі, виконані у вигляді столика; висота їх така ж, як і кухонних столів - 850 мм , А зверху є виготовлена ​​зі спеціального виду пластику сервірувальна поверхню для розміщення кухонного начиння і продуктів. Настінні холодильники, підвішені до стіни приміщення, не займають площі підлоги, що важливо для малогабаритних квартир  Вбудовані холодильники - апарати, що входять в конструкцію меблевого блоку і укладені в спільну з ним оболонку. Блок може бути кухонним або гостинним, як, наприклад, сервант і бар.  За кліматичними умовами експлуатації холодильники поділяються на вироби виконань У і Т. Перші холодильники призначені для експлуатації в районах з помірним кліматом, тобто на території, де середній з щорічних абсолютних максимумів температури повітря не перевищує 40 ° С, а середній з мінімумів нижче -45 ° С. До районів з помірним кліматом належить велика частина території Радянського Союзу і європейських країн. Вироби виконання У, експлуатовані в житлових приміщеннях, повинні забезпечувати необхідні параметри при температурі навколишнього повітря від 10 до 35 ° С. ГОСТ 16317-70 «Холодильники побутові електричні» передбачає більш вузький діапазон значень кліматичних факторів: 16-32 ° С; граничне значення температури навколишнього повітря при експлуатації * цим стандартом не обмовляється. Зазвичай для виробів виконання У верхнє граничне значення приймається рівним 40 ° С.  Холодильники виконання Т експлуатуються в районах з тропічним кліматом, до яких відносяться Близький і Середній Схід, Індія, Індонезія, В'єтнам, значна частина Африки і Латинської Америки, Куба, південний схід і дальній захід США і ряд інших районів. У Росії холодильники в тропічному виконанні виготовляються для експорту в зазначені країни. Для виробів виконання Т, які експлуатуються в житлових приміщеннях, граничні і робочі значення температур навколишнього повітря збігаються: від 10 до 45 ° С; Міжнародною організацією зі стандартизації (ІСО) та РЕВ встановлений температурний діапазон від 18 до 43 ° С. До холодильників в тропічному виконанні пред'являються підвищені вимоги щодо застосовуваних матеріалів, захисних покриттів, заземлення, герметизації шафи і проборов автоматики.  За функціональним ознакою розрізняють холодильники для зберігання свіжих продуктів і свіжих і заморожених продуктів. Апарати для зберігання свіжих продуктів не мають низькотемпературного відділення. Вони випускаються в незначній кількості в деяких країнах. Можливість зберігання заморожених продуктів забезпечується тільки в тому випадку, якщо в низькотемпературному, відділенні підтримується температура не вище -6 ° С; чим нижче температура у відділенні, тим довший термін зберігання.  Відповідно до міжнародних і вітчизняних стандартів застосовується розподіл холодильників на три категорії: для короткострокового (кілька днів) зберігання заморожених продуктів - температура не вище -6 ° С; для середньострокового зберігання (до двох тижнів) - температура не вище -12 ° С; для тривалого зберігання (до трьох місяців) - температура не вище -18 ° С. Відповідно маркують холодильники однією, двома або трьома зірочками. Моделі з двома і трьома зірочками називаються двухтемпературнимі. У США, Канаді та Австралії маркування зірочками не застосовується. За стандартами цих країн двухтемпературние холодильники повинні забезпечувати в низькотемпературному відділенні температуру не вище -15 ° С.  За конструктивним виконання двухтемпературние холодильники бувають однокамерні, двокамерні і багатокамерні. У двокамерних є теплоізоляційнаперегородка між низькотемпературним і плюсовим відділеннями; кожне відділення забезпечене окремої дверима. Багатокамерні холодильники мають для зберігання різних продуктів декілька (принаймні три) камер з окремими дверима.  Циркуляція повітря в камерах може здійснюватися природним шляхом або за допомогою вентилятора або комбіновано: в низькотемпературній камері примусовим способом, а в плюсовій - природним.  Холодильники з природною циркуляцією повітря в камері можуть мати один (звичайна конструкція) або два випарника (конструкція з «плаче» випарником).  У моделях з природною циркуляцією повітря низькотемпературна камера розташована вгорі; у холодильниках з примусовою циркуляцією вона може бути розміщена також внизу або поруч з плюсовою.  Холодильники розрізняються також за способом від таіванія випарника: застосовують відтавання вручну, напівавтоматичне і автоматичне (частково або повністю). При першому способі споживач сам визначає момент початку і закінчення процесу, а також вручну видаляє талу воду. При напівавтоматичному - споживач визначає тільки початок відтавання, закінчення процесу - автоматичне; тала вода видаляється вручну або автоматично через дренажну систему. Відтавання є автоматичним в тому випадку, якщо управління процесом і видалення талої води відбувається без участі споживача.  Частково автоматичне відтавання - це автоматичне відтавання однієї з двох охолоджуючих поверхонь. Наприклад, випарник плюсового відділення відтає автоматично в кожному циклі, а випарник низькотемпературного відділення - вручну раз на кілька місяців. Повністю автоматичне відтавання - це автоматичне відтавання всіх охолоджуючих поверхонь.  Повністю автоматизувати процес відтавання можна тільки в холодильниках з примусовою циркуляцією повітря, в інших конструкціях застосуванняавтоматичної системи відтавання (з-за її частого спрацьовування) призвело б до псування заморожених продуктів.  Застосовують три способи обігріву випарника під час відтавання: навколишнім повітрям; гарячою парою фреону, що подається компресором у випарник, минаючи конденсатор; електронагрівачем. При відтаванні вручну застосовується природний обігрів навколишнім повітрям, при напівавтоматичному і частково автоматичному - всі три види нагріву. Природний обігрів випарника в разі частково автоматичного відтавання відбувається протягом неробочої частини кожного циклу. При повністю автоматичному відтаванні застосовується інтенсивний обігрів випарника гарячою парою фреону або електронагрівачем.  Прийнята система охолодження, тобто наявність одного або двох випарників, природної або примусової циркуляції повітря, в значній мірі визначає експлуатаційні і конструктивні особливості холодильників. Тому далі в цій главі будуть розглянуті (як основні типи) холодильники з одним випарником, включаючи двухтемпературние, холодильники з двома випарниками, а також холодильники з примусовою циркуляцією повітря.  За ГОСТ 16317-87 побутові холодильники поділяються за способом одержання холоду на:  компресійні (К);  абсорбційні (А);  за способом установки на:  підлогові типу шафи (Ш);  підлогові типу столу (С);  за кількістю камер на:  однокамерні;  двокамерні (Д);  трєхкамерні (Т).  У двох камерних холодильниках є теплоізоляційна перегородка між НТО і плюсовим відділенням.  За здатністю працювати при максимальних температурах навколишнього середовища холодильники поділяються на класи:  УХЛ - не вище 32 ⁰ С;  Т - не вище 43 ⁰ С.  Камери холодильних приладів за призначенням поділяються на:  камеру для зберігання свіжих овочів і фруктів;  холодильну камеру для охолодження і зберігання охолоджених продуктів;  низькотемпературну камеру для зберігання заморожених продуктів (НТК);  морозильну камеру для заморожування і зберігання заморожених продуктів (МК);  універсальну камеру для зберігання продуктів в свіжому, охолодженому або замороженому стані.  Однокамерні холодильники поділяють:  по наявності НТО на:  однокамерні з НТО;  однокамерні без НТО;  по температурі в НТО на:  з температурою не вище -6 ⁰ С;  з температурою не вище -12 ⁰ С;  з температурою не вище -18 ⁰ С.  Температура в НТО не вище -6 ⁰ С забезпечує короткострокове зберігання протягом декількох днів, не вище -12 ⁰ С протягом двох тижнів і не вище -18 ⁰ С протягом трьох місяців. 

Конструкція побутових холодильників  Основними структурними блоками холодильників (рис. 1.2) і морозильників є теплоізольований шафа і холодильний агрегат (машина). Шафа складається з зовнішнього 7 і внутрішнього корпусів, розділених теплоізоляційним шаром 9. Зовнішній корпус є несучим і являє собою зварену конструкцію з низьковуглецевого сталевого листа товщиною 0,6 - 1,0 мм . Зовні корпус шафи покритий синтетичної емаллю. Внутрішній корпус утворює холодильну камеру 2. Він може бути металевий (сталь, алюміній) або пластмасовий (ударостійкий полістирол). Внутрішня поверхня холодильної камери, виконана з низьковуглецевої сталі, покрита синтетичної емаллю.  Низькотемпературні камери багатокамерних холодильників і морозильників камери виконують зі сплаву алюмінію або корозійно-стійкої сталі. Металеві камери більш довговічні й гігієнічні, але збільшують масу холодильника і морозилки. Пластмасові камери більш технологічні у виготовленні та складанні, мають меншу теплопровідність і масу. Проте вони швидше втрачають товарний вигляд, менш міцні і довговічні в порівнянні з металевими. Шафа закривається дверима 8, яка утримується в закритому положенні за допомогою затвора. Герметичність з'єднання корпусу шафи з дверима забезпечується ущільнювачем 6, закріпленим на внутрішній панелі дверей. У верхній зоні холодильної камери розміщується випарник 14. Внутрішній об'єм випарника утворює низькотемпературне відділення 5. Під випарником знаходиться піддон 4, що має вікна для циркуляції повітря. Нижня частина зовнішнього корпусу зазвичай відводиться для розміщення компресора 11 або частини апаратів абсорбційної машини. Для розміщення апаратів також використовується задня поверхня холодильної шафи; на рис.1.4. на ній знаходиться конденсатор 10. 

Пристрій побутового холодильника:  1 - посудина для зберігання продуктів; 2 - холодильна камера, 3 - полку; 4 - піддон; 5 - низькотемпературне відділення; 6 - ущільнювач; 7 - зовнішній корпус, 8 - двері; 9 - теплоізоляція; 10 - конденсатор; 11 - герметичний компресор ; 12 - регулятор температури; / 3 - ручка; 14 - випарник  Холодильна камера закривається дверима 8 з ручкою 13; щільність прилягання дверей забезпечується гумовою окантовкою, яка при закриванні дверей притискається до передньої площини шафи. Всередині камери знаходиться регулятор температури 12.  Корпус є несучою конструкцією, тому повинен бути досить жорстким. Його виготовляють з листової сталі товщиною 0,6 ... 1,0 мм. Герметичність зовнішнього шафи забезпечується пастою ПВ-3 на основі хлорвініловою смоли. Поверхня шафи фосфотіруют, потім грунтують і двічі покривають білою емаллю ПЛ-12-01, ЕП-148, МЛ-242, МЛ-283 або ін Виконують це за допомогою краскопультів або в електростатичному полі.  Останнім часом для виготовлення корпусів холодильників все частіше застосовують удароміцні пластики. Завдяки цьому скорочується витрата металу і зменшується маса холодильного приладу.  Внутрішні шафи холодильників, або як їх ще називають, холодильні (морозильні) камери виготовляють із сталевого листа завтовшки 0,7 ... 0,9 мм методом штампування і зварювання і емаліруют гарячим способом силікатно-титановою емаллю.  Пластмасові камери виготовляють з АБС-пластика або удароміцного полістиролу методом вакуум-формування. АБС-пластик (акрілбутадіеновий стирол) володіє високими механічними властивостями і стійкістю по відношенню до хладону (фреону).  Камери у морозильників і камери низькотемпературних відділень холодильників металеві - з алюмінію або нержавіючої сталі. Сталеві камери більш довговічні, гігієнічні, але вони збільшують масу холодильника.  До переваг пластмасових камер відносяться технологічність виготовлення, малий коефіцієнт теплопровідності, менша маса. Однак такі камери швидше старіють, з часом втрачають товарний вигляд, менш довговічні і менш міцні в порівнянні з металевими.  Двері виготовляють із сталевого листа товщиною 0,8 мм методом штампування і зварювання. У деяких моделях холодильників дверей виготовлені з удароміцного полістиролу.  Двері холодильника складається із зовнішньої і внутрішньої панелей, теплоізоляції між ними і ущільнювача. У більшості моделей холодильників передбачена можливість перенавескі двері, тобто відкривання дверей зліва направо і справа наліво.  Двері холодильника повинна щільно прилягати до дверного отвору, інакше тепле повітря буде проникати в камеру. Для забезпечення герметичності внутрішню сторону дверей по всьому периметру окантовують магнітним ущільнювачем різного профілю.  Магнітні затвори представляють собою еластичну магнітну вставку, вміщену в профіль ущільнювача. При закріпленні дверей вона щільно притягається до металевого корпусу. Виготовлені стрічки еластичного магніту намагничивают в магнітному полі.  Теплоізоляцію застосовують для захисту холодильної камери від проникнення тепла довкілля і прокладають по стінках, верху і дна холодильної шафи і холодильної камери, а також під внутрішньою панеллю двері. Від теплоізоляційних матеріалів потрібно, щоб вони мали низьким коефіцієнтом теплопровідності, невеликій об'ємній масою, малою гігроскопічністю, вологостійкістю, були вогнестійкими, довговічними, дешевими, біостійким, не видавали запаху, а також були механічно міцними Для теплоізоляції шафи і двері холодильників застосовують штапельне скловолокно МТ- 35, МТХ-5, МТХ-8, мінеральний повсть, пінополістирол ПСВ і ПСВ-С і пінополіуретан ППУ-309М.  Мінеральний повсть виготовляють з мінеральної вати шляхом обробки її розчинами синтетичних смол. Початковою сировиною для отримання мінеральної вати служать мінеральні породи (доломіт, доломітогліністий мергель), а також металургійні шлаки.  Скляний повсть - різновид штучного мінерального повсті. Він складається з тонких (товщина 10 ... 12 мкм) коротких скляних ниток, пов'язаних синтетичними смолами. Теплоізоляція з скляної повсті і супертонкого волокна біостійка, не має запаху, володіє водовідштовхувальним властивістю, зручно вкладається і тому часто застосовується.  Пінополістирол - синтетичний теплоізоляційний матеріал. Він являє собою легку тверду пористу газонаповнені пластмаси з рівномірно розподіленими замкнутими порами. Теплоізоляцію з пінополістиролу отримують спінюванням рідкого полістиролу безпосередньо в простінках холодильної камери і корпусу шафи холодильника.  Пінополіуретан - пінопласти дрібнопористою жорсткої структури, отримані шляхом спучування поліуретанових смол із застосуванням відповіднихкаталізаторів і емульгаторів. Для підвищення теплозахисних властивостей як спучуються газу застосовують хладон-11 і ін Процес піноутворення і затвердіння піни відбувається протягом 10 ... 15 хв при температурі до 5 ° С.  Пінополіуретан має малої об'ємної масою, низьким коефіцієнтом теплопровідності, вологостійкий. Його можна вспінювати безпосередньо у холодильній шафі. При цьому він рівномірно і без повітряних порожнин заповнює весь простір в простінках, добре склеюється зі стінками, підвищуючи міцність шафи.  Залежно від якості теплоізоляційних матеріалів товщина ізоляції в стінках шафи холодильника може бути від 30 до 70 мм , У двері - від 35 до 50 мм . Заміна теплоізоляції з скловолокна ізоляцією з пінополіуретану дозволяє при одних і тих же габаритах корпусу збільшити об'єм холодильника на 25%.  До електричному обладнанню побутових холодильників відносяться наступні прилади:  - Електричні нагрівачі: для запобігання дверного отвору низькотемпературної (морозильною) камери від випадання конденсату (запотівання) на стінках; для обігріву випарника при напівавтоматичному і автоматичному видаленні снігового покриву;  - Електродвигун компресора;  - Прохідні герметичні контакти для з'єднання обмоток електродвигуна з зовнішньої електропроводкою холодильника через стінку кожуха мотор-компресора;  - Освітлювальна апаратура, призначена для освітлення холодильної камери;  - Вентилятори: для обдування конденсатора холодильного агрегату повітрям (при використанні в холодильниках конденсаторів з примусовим охолодженням) і для примусової циркуляції повітря в камерах холодильників.  До приладів автоматики побутових холодильників відносяться:  - Датчики-реле температури (терморегулятори) для підтримки заданої температури в холодильній або низькотемпературній камері побутових холодильників;  - Пусковий реле для автоматичного включення пускової обмотки електродвигуна при запуску;  - Захисне реле для запобігання обмоток електродвигуна від струмів перевантаження;  - Прилади автоматики для видалення снігового покриву з  стінок випарника.  Електродвигуни для приводу герметичних компресорів та роботи в середовищі хладагента і масла застосовуються однофазні асинхронні вбудовуваніелектродвигуни з короткозамкненим ротором, без підшипникових щитів і валу. Вони випускаються на номінальну напругу 127 або 220 В (допустиме відхилення напруги від -15 до +10%) потужністю 60, 90, 120 Вт. Частота обертання 1500 і 3000 хв ^-1.  Електродвигуни призначені для роботи в середовищі холодоагенту - хладону (фреону) -12 або хладону (фреону) -22 - і рефрижераторного масла. У побутових холодильниках застосовуються наступні електродвигуни: ЕД, ЕД-21, ЕД-23, ЕДП-24, ЕДП-125, ДМХ-2-120, ДХМ-5 та інші, а також електродвигуни, що працюють у середовищі озонобезпечного хладагента.  Коефіцієнт корисної дії електродвигуна при номінальній потужності:  60 Вт - 0,6 (частота обертання 3000 і 1500 хв ^-1);  90 Вт - 0,67 (частота обертання 3000 хв ^-1) і 0,62 (частота обертання 1500 хв ^-1);  120 Вт - 0,68 (частота обертання 3000 хв ^-1) і 0,64 (частота обертання 1500 хв ^-1).  Для пуску електродвигунів і захисту їх в аварійних режимах передбачається застосування пускозахисною апаратури.  Електродвигун холодильника в нормальних умовах працює циклічно, тобто через певні проміжки часу включається і вимикається. Відношення частини циклу, протягом якої електродвигун працює, до загальної тривалості циклу називають коефіцієнтом робочого часу. Чим він більше (при постійній температурі в приміщенні), тим нижче температура в холодильній камері і тим більше буде середньогодинної витрата електроенергії. Певну циклічність у роботі холодильника (коефіцієнт робочого часу) забезпечує датчик-реле температури - прилад, за допомогою якого регулюється температура в шафі холодильника.  Озонобезпечні холодоагенти. На Міжнародній нараді в Копенгагені (листопад 1992 р .) Було прийнято рішення про припинення виробництва з 1 січня 1996 озоноопасних холодоагентів R11, R12 і R502.  У перехідний період допускалося застосування хладагента R134a (C ₂ H ₂ F _4), який не запалюється у всьому діапазоні температур експлуатації.  Хладагент R134a має експлуатаційні характеристики, близькі до R12. Його рекомендувалося застосовувати в побутових холодильниках і він може бути використаний при перекладі холодильних систем побутових холодильників з R12 на R134a. 

За способом одержання холоду їх поділяють на: компресорні, абсорбційні, термоелектричні.

Компресорні. Фреон (холодоагент) під тиском надходить у компресор, де відбувається його стиск і нагрівання. Потім нагріті пари надходять у конденсатор, що має більш низьку температуру, ніж температура фреону. Там за рахунок різниці температур відбувається перетворення пари в рідину, що через вузьку капілярну трубку виходить у випарник. У випарнику здійснюється зниження тиску і кипіння холодоагенту. При кипінні тепло поглинається, і в холодильній камері поступово знижується температура.

У звичайній холодильній камері температура від +2 до +10, у низькотемпературному відділенні від -18 і нижче.

Наявність системи No-frost, що автоматично разморожує холодильник. Повітря за допомогою спеціальних вентиляторів поширюється рівномірно по всьому холодильнику. Підвищений рівень шуму, сушить продукти.

Система Frost-free видаляє воду по спеціальним каналу.

Додавання комп'ютерної системи контролю, звукова сигналізація відкритих дверей, виткане овочеве відділення, електронне керування, таймер і т.д.

Стинол, Атлант, Норд, Bosch, Siemens, Indesit, Daewoo, Ariston, Sharp, Samsung.

Абсорбційні. Холодоагент – концентрований розчин аміаку, що разом з воднем заливається в холодильний апарат.

Циркуляція холодоагенту і теплопередача забезпечуються за допомогою нагрівання електричного чи газового наповнювача. У морозильних відділеннях підтримується температура біля -5.

Компактні по розміру, безшумно працюють, ергономічні.

Іній, Морозко, Whirpool, Electrolux і ін.

Термоелектричні холодильники вживаються для збереження попередньо заморожених продуктів. Ефект Пельтье. При проходженні постійного струму в термобатареях один спай поглинає тепло, а протилежний його виділяє. Холод одержують за допомогою термоелементів. Охолоджуюча площина термоелемента спрямована всередину холодильника. Негативною рисою таких холодильників є висока вартість і велике споживання енергії.

Чайка, Воронеж, Кроха.

За призначенням: холодильники для збереження охолоджених продуктів і для збереження заморожених продуктів, напоїв.

Від кількості камер охолодження – одно-, двох- і багатокамерні;

За формою і видом установки – форма шафи, столу, бару і встановлюються на підлозі, на столі, стіні.

Для якого клімату призначені – Морозильники призначені для заморожування свіжих харчових продуктів, до температури -18.

Випускають холодильники 3 кліматичних класів:

Клас N використовується в приміщеннях з температурою від 16 до 32.

Клас SN – від 10 до 32.

Клас Т – від 18 до 43.

Форми морозильників: морозильники-шафи (Мінськ-Атлант, Стінол, Asko, Siemens, Indesit, Candy), тумби (Снайге, Beko, Bosch, Electrolux і ін.), морозильники-лари (Орск, Adler, Bosch, Zanussi).

Розморожування холодильника – найнебажана процедура при його використанні. Старшим людям відразу ж уявляється лід в морозилці холодильників старого зразка, і необхідність витратити день на разморозку холодильника. Добре, що зараз розморожування стало набагато простіше, і проводити його потрібно дуже рідко (холодильники з системою разморозки no frost розморожувати взагалі не потрібно, однак 1-2 рази на рік треба проводити гігієнічне прибирання).

Принцип роботи системи No frost

Система No frost («Без інею») забезпечує розморожування морозильної і/або холодильної камери холодильника. У холодильниках з такою системою створюється примусова циркуляція холодного повітря за допомогою спеціального вентилятора.

Направлені потоки повітря розподіляються по всьому об'єму камери і створюють відмінні умови для швидкого і рівномірного охолодження продуктів. Іній утворюється не в морозильній/холодильній камері і не на продуктах, а на прихованому від очей випарнику. Він встановлюється за задньою стінкою холодильної камери або над морозильною камерою, і забезпечує низьку температуру задньої стінки.

Через кожні декілька годин вентилятор зупиняється і після цього включається нагрівач. Іній на випарнику відтає, і вода збігає по жолобках в піддон і випаровується. Холодильники з системою розморожування No frost не вимагають особливого догляду.

Переваги та недоліки системи No frost

Головна перевага холодильників No frost – рівномірна температура повітря усередині холодильника (так, різниця між температурами на верхній і нижній полицях не перевищує пари градусів). Різниця температур в холодильній камері з краплинною системою розморожування може бути 5-6 градусів, а в морозильній камері, не обладнаній системою No frost – до 9 градусів. Завдяки рівномірній температурі, в холодильниках No frost продукти зберігаються довше.

Крім того, система No frost може працювати в холодильних і морозильних камерах, а краплинна система – тільки в холодильній камері.

Система вентиляції No frost дозволяє холодильнику швидше відновити температуру після відкриття дверець, правда на цей показник впливає ще й потужність холодильника.

Серед недоліків холодильників No frost: великий механізм випарника займає багато місця в холодильній камері, тому холодильник таких же самих розмірів з краплинною системою розморожування буде мати більше корисного об'єму.

Ціна на холодильники No frost вище, ніж на холодильники з краплинною системою.

Міфи про No frost

За такої системи продукти висушуються.

Таке висушування є в будь-якому холодильнику, в холодильниках No frost це відбувається швидше. Однак, всі продукти в будь-якому холодильнику рекомендують зберігати в харчовій плівці, поліетиленових пакетах, паперових упаковках і т.д. Так висушування продуктів відбуватися не буде.

Високе енергоспоживання і рівень шуму.

Це залежить від технічних характеристик конкретної моделі холодильника, а не системи No frost. Але, все ж таки, система No frost споживає більше електроенергії.

10. Класифікація пральних машин. Основні споживні властивості пральних машин. 11. Конструкції пральних машин. Напівавтоматичні та автоматичні пральні машини. 12. Основні вимоги до якості пральних машин і їх споживні властивості.

Пральні машини повинні відповідати вимогам стандартів за параметрами, а за зовнішнім виглядом - еталонам-зразкам.  Технічні показники пральних машин регламентуються вітчизняними ГОСТами 8051-83 «Машини пральні побутові», 275704-87 «Безпека побутових та аналогічних електричних приладів», а також ТУ 120 120850-89, ТУ 37-461-038-93 та іншими нормативними документами.  У вітчизняному ГОСТ 8051-83 існує навіть спеціальний розділ по класифікації пральних машин. Зараз багато позицій подібної класифікації застаріли хоча б тому, що більшість типів пральних машин, перелічених у цьому документі, в даний час вже не випускаються. Крім того, з'явилися нові типи пральних машин (наприклад, повітряно-бульбашкові), які просто не відображені в цьому ГОСТ, що ж стосується габаритних, електричних, функціональних і інших параметрів, зафіксованих у цьому ГОСТ, то вони також вимагають коректування - в тому числі і в редакціях 1984,1987. 7988 1991 р . Р. (ІУС 11-84, 3-85, 6-87, 12-88, 10-91).  Наведемо кілька прикладів невідповідності позицій ГОСТ 8051-83 деякими параметрами сучасних пральних машин.  - Габаритні показники. Наприклад, зараз існують автоматичні пральні машини зарубіжного виробництва, що пройшли сертифікацію в Росії, які мають габаритну глибину 600 мм (Наприклад, «Electrolux EWF-16981W)), тоді як в Гості згадується максимальне значення цього параметра 550 мм (Дляавтоматичних пральних машин типорозмірів СМА-4ФБ та ін.)  - Номінальна навантаження. У ГОСТ максимальне значення номінального навантаження завантаження (сухого) білизни становить 4 кг (СМА-4Б), тоді як у великому кількість сучасних СМА зарубіжного виробництва цей показник доходить до 7 кг і більше.  - Термін служби. У ГОСТ вказаний середній термін служби РМ 15 років. Насправді в більшості сучасних пральних машинах термін служби значно менше-від 7 до 10 років (буває і більше, але рідко).  Наведемо ще таку, на перший погляд, несуттєву позицію, пов'язану з підключенням до електричної мережі. У багатьох пральних машинах, що поставляються на російський ринок, довжина з'єднувального електричного шнура становить від 2 до 2,5 м , Тоді як в Гості довжина шнура повинна становити не менш 3 м .  Подібних прикладів можна навести дуже багато.  Перерахуємо позиції ГОСТ 8051-83, що вимагають корекції: розділ 1 (класифікація), розділ 2 (основні параметри і розміри), розділ 3 (технічні вимоги), розділ 4 (комплектність), розділ 5 (правила приймання), розділ 6 (методи випробувань ), розділ 7 (маркування, упаковка, транспортування і зберігання).  Виходячи зі сказаного, можна відзначити, що в даному ГОСТі потрібно редакція всіх основних розділів документа. Крім того, необхідно створити або виконати редакцію нормативно-технічних документів, так чи інакше пов'язаних з ГОСТ 8051-83. У будь-якому випадку таку роботу потрібно проводити невідкладно і комплексно.  У країнах Європейського Співтовариства також існує класифікація побутової техніки - вона виконана на основі єдиного Європейського тесту EN 95/12 (EU commission Directive 95/12/ЕС of 23 May 1995). Основу методики тестування складають міжнародні стандарти Євросоюзу, використовувані при визначенні параметрів класів прання, віджимання і енергоспоживання.  Маркіруються пральні машини відповідно до загальних вимог для електротоварів, а також вказуються максимальне завантаження сухої білизни (в кг), найменування моделі, типорозмір машини, порядковий номер машини за системою нумерації підприємства-виробника, рік випуску машини, написи за спеціальними запобіжним засобам.  Наприклад, в моделі пральних машин Kaiser W 40.08 TLTe "TL" говорить про те, що це пральна машина з вертикальним завантаженням, цифра 40 про глибину машини, а 08 це означає швидкість обертання барабана при віджиманні, що означає приблизно 800 оборотів в хвилину. Позначення "Te" у маркуванні пральних машин Kaiser повідомляє про наявність додаткових функцій, наприклад, AQUASTOP і Wasserdusche. Так модель W 59.12 Te має глибину 59 см , 1200 оборотів в хвилину при віджимі, відсутність позначення TL каже, що пральна машина з фронтальним завантаженням. Оскільки в основному пральні машини Kaiser білого кольору вони не мають спеціальних позначень кольору в назві моделі за деяким винятком. Для пральної машини W 43.10 Te (GR) "(GR)" це характеристика кольору. У даному випадку це колір сірий. 

У цей асортимент входять: пральні машини (для механічного прання й віджиму білизни); машини і прилади для віджиму і сушіння білизни; праски й інші прилади для прасування.

Пральні машини складаються з корпуса, у якому знаходяться пральний бак, робочий орган для прання, пристрій віджиму, електропровід, шланг та інші пристрої.

За особливостями конструкції: пральна машина з одним чи двома пральними баками. Завантаження білизни може відбуватися зверху або фронтальним способом.

За сукупністю виконуваних функцій: пральні машини без віджиму білизни; пральні машини із ручним віджимом білизни; напівавтоматичні; прально-сушильні машини; автоматичні; автомати із сушінням.

Розмір. Цей параметр класифікації визначає кількість білизни в кг, що пральна машина може обробляти за 1 цикл.

За рівнем механізації процесів чи ступенем комфортності пральні машини бувають напівавтоматичні й автоматичні. Останні здійснюють весь цикл обробки без втручання людини. За ступенем комфортності: звичайна (2 режими прання, реле часу, фільтр для очищення розчину і сигналізація про закінчення роботи) і підвищеної комфортності (+ кілька режимів прання, автоматичний режим, сушіння й ін.)

Спосіб активації миючого розчину.

Наявність підігріву миючого розчину.

Маркірування містить наступні дані: тип пральної машини; номінальна маса білизни, що пральні машини можуть обробити за 1 цикл; функціональні особливості пральних машин.

Функціональні можливості кожної моделі індивідуальні.

Д – наявність 2 баків.

Ф – режим фронтального завантаження білизни.

Б – наявність барабана.