26. Соціалізація особистості

Соціалізація – це процес формування та розвитку в людині її соціальної природи.

Соціалізація – це процес засвоєння індивідом протягом життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого він належить. Завдяки процесам соціалізації формується й розвивається особистість.

У результаті соціалізації людина здобуває якості, які дозволяють їй діяти в певних умовах місця й часу. Соціалізація є активним двостороннім процесом, тобто людина не просто пасивно здобуває певні риси, але й впливає на навколишнє середовище.

Особливістю соціологічного вивчення процесів соціалізації є увага до ролі в них соціальних інститутів і організацій суспільства.

Як основні інститути соціалізації, які справляють основний формуючий вплив на становлення особистості у певні життєві періоди, звичайно виокремлюють інститут сім’ї, інститут виховання, інститут освіти, інститут здоров’я тощо.

Особистість - це результат соціального становлення індивіда шляхом подолання труднощів та накопичення життєвого досвіду. Вроджена геніальність автоматично не гарантує того, що людина стане великою особистістю. Вирішальну роль відіграє соціальне середовище, в яку потрапляє людина після народження. Особистість - це єдність індивідуальних здібностей і виконуваних соціальних функцій людини, особливу якість, що набувається індивідом завдяки суспільним відносинам. Отже, між розвитком особистості і суспільством існує пряма залежність.

26. Соціальні статуси.

Соціальний статус — це положення соціального суб'єкта в суспільстві, що передбачає для нього певні специфічні права і обов'язки, правила поведінки.

Суб'єктами соціальних статусів можуть бути окремий індивід або соціальна група, звідти статус буває індивідуальний (батько або матір конкретної дитини) або груповий (батьки взагалі).

Види статусів: Запропонований – визначається походженням, місцем народження, обставинами Приклад: дитина, що проживає у неповній сім’і має статус сироти, на відміну від дитини, що проживає у повній сім’ї. Набутий – визначається зусиллями самої людини. Приклад: різний соціальний статус президента країни та лікаря.

Соціальні статуси є необхідними елементами соціальної структури суспільства, що відбивають сутність її побудови. Соціальні відносини в межах соціальної структури зумовлюються виконанням соціальними суб'єктами їхніх ролей.

26. Соціальні ролі.

Соціальна роль - відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно від їх статусу або позиції в суспільстві, в системі міжособистісних відносин. Засвоєння соціальних ролей - це важлива складова процесу соціалізації особистості, обов' язкова умова вростання в суспільство людей собі подібних. Засвоюючи соціальні ролі, людина засвоює соціальні стандарти поведінки, вчиться оцінювати себе збоку та здійснювати самоконтроль.

Соціальна роль - це сукупність вимог суспільства до людей, що займають певні соціальні позиції. Це вимоги у вигляді настанов, бажань, очікувань певної поведінки, що регламентується у конкретних соціальних нормах. Соціальна роль визначається, головним чином, існуючими очікуваннями інших людей відносно позицій, а не їх власними індивідуальними характеристиками. Наприклад, соціальна роль президента - керувати країною, а лікаря - лікувати людей. Коли поведінка соціального суб'єкта не виходить за рамки прав і обов'язків, які для нього надає той чи інший статус, то така поведінка має право називатися соціальною роллю, що її виконує цей соціальний суб'єкт.

Структура соціальної ролі включає:

♦ по-перше, об'єктивну основу ролі (соціальний зміст, каркас та типові форми рольової поведінки);

♦ по-друге, суб'єктивний стиль виконання ролі (її образ, рольовий ідеал, рольовий автопортрет, ставлення до себе як до виконавця).