4. Формування собівартості продукції

У складі основних (технологічних) витрат на ви­робництво, що формують собівартість продукції, найбільшу питому вагу, безумовно, мають мате­ріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, допоміжних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, па­лива, енергії). Собівартість продукції є одним з найістотніших показників роботи підприємства. У плануванні та бухгалтерському обліку визнача­ють:

— виробничу собівартість;

— собівартість реалізованої продукції.

Основним нормативним документом, що рег­ламентує склад витрат діяльності підприємства, є П(С)БО 16, згідно з яким до складу вироб­ничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються тільки витрати, безпосеред­ньо пов'язані з вироб­ництвом продукції. Види непрямих (наклад­них) витрат, які не пов'язані безпосередньо з ви­готовленням продукції, не включаються до складу виробничої собівартості. До таких витрат відно­сяться: адміністративні витрати, витрати на збут і Витрати операційної діяльності.

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) склада­ється з:

— виробничої собівартості продукції (робіт, по­слуг), реалізованої протягом звітного періоду;

— нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

— наднормативних виробничих витрат.

У свою чергу, виробнича собівартість продук­ції (робіт, послуг) включає:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, в оцінці можливого її використання, а також на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва продукції, які оцінюються в такому ж порядку.

За виробничою собівартістю згідно з п, 10 П(С)БО 9 оцінюється готова продукція та не­завершене виробництво, що входять до складу запасів (п. 6 П(С)БО 9).

Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 транспортно-за­готівельні витрати (ТЗВ) можуть включатися до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображатися на окремому субрахунку відповідного рахунка обліку запасів. Сума ТЗВ, яка узагальнюється на окремому субрахунку, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою запасів, які вибули (списані у виробництво, реалізовані на сторону, безоплатно передані тощо) за звіт­ний місяць.

Транспортно-заготівельні витрати, що відно­сяться до відповідних запасів, відпущених у вироб­ництво, на потреби управління та на інші цілі, підлягають щомісячному списанню на рахунки бухгалтерського обліку, на яких відображено витрату таких запасів (на субрахунки обліку виробництва, обслугову­ючих виробництв та гос­подарств, витрат тощо).

Відповідно до п.п. 138.8.ПКУ, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку(п.п.138.8.1.ПКУ).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (п.п.138.8.2.ПКУ).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв (п.138.9 ПКУ).