Освітній та науковий потенціал

Кваліфікаційний рівень регіональних трудових ресурсів є одним із найвищих у Західній Україні. Майже 50 тис. студентів здобувають освіту в понад 20 навчальних закладах І-IV рівня акредитації.

 У переліку навчальних закладів краю відомі в Україні і за кордоном Національний університет водного господарства та природокористування, Рівненський державний гуманітарний університет, Національний університет “Острозька академія”. Науковці навчальних закладів області мають налагоджені зв’язки з відповідними навчальними закладами Польщі, Німеччини, США, Франції, Угорщини, Чеської та Словацької Республік, Алжиру, Канади, Росії, Республіки Білорусь. Таке спілкування сприяє подальшій інтеграції області у світову науку.

Вищі навчальні заклади крім навчальної виконують функцію наукових центрів. В області працює близько 100 докторів наук, понад 1000 кандидати наук. Окрім того, в області діє 13 установ, які здійснюють науково-технічні дослідження та розробки.

Релігія

Станом на 2011 рік в області зареєстровано 1484 релігійні громади. 66% громад відносяться до православ'я.

Українська православна церква (УПЦ), підпорядкована Московській патріархії має — 634 громади. Громади УПЦ входять у дві єпархії (Рівненська з 311 громадами та Сарненська з 233 громадами). УПЦ МП в області має 13 монастирів, 2 духовно-пастирські училища. Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) представлена Рівненсько-Острозькою єпархією і нараховує 327 громад. Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) має в області 24 громади.

Українська греко-католицька церква (УГКЦ) має у містах області 8 громад. Вони входять до Луцького екзархату. Римо-католицької церкви (РКЦ) представлена в області Рівненським деканатом Луцької дієцезії з 14 громадами.

Протестантські течії християнства об'єднують 411 громад області, які очолюються головними пресвітерами. Серед них найбільшою конфесією є Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської — п'ятдесятників — 265 громад. Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів нараховує 119 громад. Адвентисти сьомого дня (АСД) у області мають 20 громад. У трьох адміністративних одиницях діють громади свідків Єгови. На Рівненщині також діє чотири релігійні місії протестантського спрямування («Світанкова зоря», «Добрий самарянин», «Пробудження», «Емануїл»), 2 громадські організації, що координують свою діяльність з протестантськими пресвітерами («Місія без кордонів», «Світло Євангелії»), 2 біблійні інститути протестантського спрямування, видавництво «Світанкова зоря».

Харизматичні організації представлені такими як Церква Повного Євангелія (4 громади), Церква Живого Бога (1 громада), Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (1 громада), Товариство Свідомості Крішни (1 громада), Об'єднання хасидів (4 громади) та Рідна Українська Національна Віра (1 громада).

Відновлені єврейські громади у м. Рівному та Дубно. Їхньою діяльністю керує об'єднання іудейських релігійних організацій.

Ресурси пізнавально-екскурсійного туризму

Хоч і в Рівненській області немає об’єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО, але є свої унікальні місця, як і в кожному місті країни.

Розташована на північному заході України, на Поліссі і в лісостеповій зоні. її площа -20,1 тис. кв. км, що становить 3,3% території країни. Область включає 227 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі 2 парки - Гощанський і Рівненський, що є пам'ятками садово-паркового мистецтва. Сприятливі кліматичні умови, значні лісові масиви, чисельні річки (171), озера (понад 500), лікувальні грязі і мінеральні води (радонові і хлоридно-натрієві) є складовими рекреаційних ресурсів області. В Сарненському районі функціонує курорт Горинь. В області функціонує 19 готелів, в тому числі "Мир", "Турист". В області діє 7 державних музеїв (березнівський, дубнівський, млинівський, рівненський і сарненський краєзнавчі, корецький історичний, літературно-меморіальний музей М. Островського у с Вілія, на батьківщині письменника). На Рівненщині налічується близько 3 тис історико-культурних, пам'яток. 338 нерухомих пам'яток області внесено до Державного реєстру національного культурного надбання. Державні історико-культурні заповідники створені в Дубні і Острозі. З 1991 р. функціонує меморіал, що включає заповідник "Поле Берестецької битви" в с. Пляшева і музей-заповідник "Козацькі могили", куди перенесена з с Острів дерев'яна Михайлівська церква. Ця остання знаменита тим, що в ній митрополит Іосаф відправив молебень на честь перемоги і підперезав Б.Хмельницького мечем, освяченим на гробі господньому в Єрусалимі. До комплексу входить також Георгіївська церква - храм-мавзолей (1914), у якому поховані останки загиблих під час битви козаків. Церква з'єднана з храмом сімсотметровим тунелем. Автор проекту храму-мавзолею - відомий архітектор О.В. Щусєв. В області кілька міст, які мають давню історію - Дубно (1100), Острог (1100), Корець (1150). Дубно з 1498 р. володіло Магдебурзьким правом і дозволом на проведення щотижневих базарів і щорічного ярмарку.

Місто пов'язане з подіями визвольної війни: в 1660 р. армія польського коронного гетьмана, розквартирована в Дубно, була взята в облогу російсько-українським військом під командуванням В. Шереметьева. Дія повісті М.В. Гоголя "Тарас Бульба" відбувається саме в Дубно. В період її створення письменник неодноразово бував у цих місцях. Пізніше місто відвідав М.В. Лисенко з метою збирання матеріалу для опери "Тарас Бульба". Перебування в м. Дубно І. Мазепи в 1704-1705 pp. пов'язане з подіями Північної війни. За взяття міста він був удостоєний титула князя Римської імперії (у зв'язку з претензією Москви на роль "третього Риму"). Мазепа провів зиму у Дубно, часто навідуючись до Анни Дольської в Біло-криницю. Княгиня була рідною тіткою польського короля Станіслава Лещинського, якого підтримував шведський король Карл. Можливо, саме це поклало початок зближенню Мазепи із шведським королем. У 1772 p., після включення Львова до складу Австрії, в Дубно був перенесений великий контрактовий ярмарок. Він супроводжувався пишними балами, театральними виставами, концертами, які влаштовували князі Любомирські. З 1797 р. ярмарок почав проводитись в Новоград-Волинсько-му, а пізніше він став функціонувати в Києві. У зв'язку з подіями Першої світової війни в Дубно побували всесвітньо відомий льотчик П.М. Нестеров і письменник О. Толстой, що був військовим кореспондентом. Комплекс архітектурних споруд Дубно є основою істо-рикокультурного заповідника, до якого входять: замок XVI-XVII ст., перебудований у XVIII ст., що стоїть на місці давньоруського городища; Луцькі ворота (залишки укріплень XV-XVI ст.); Спасо-Преображенська (XVII ст.) і Георгіївська дерев'яна (1709 р.) церкви; бернардинський монастир (XVII ст.), від якого збереглись костьол (1620 р.) і корпус келій; монастир кармеліток (1630-1686 pp.); палац (кінець XVIII ст.). Серед архітектурних пам'яток міста - Хрестовоздвиженський і Преображенський, або Спаський, чоловічі оборонні монастири. До оборонних споруд належать також двір князя Заславського (1631 р.) і синагога (XVI ст.). Новою дубнівською фортецею називають форт Тараканів (за назвою села), споруджений напередодні Першої світової війни. Фортеця, розташована над р. Іквою, має числені тунелі, переходи, сховища, казарми, конюшні. До комплексу входить також церква. Перша літописна згадка про місто Острог з'явилася до 1100 р. Хоча деякі вчені відносять його виникнення до XI чи навіть IX ст. Наступна згадка про Острог, що з'являється в 1341 p., пов'язана з князями Острозькими. Є кілька версій щодо походження княжого роду. Так, М. Костомаров виводив його від сина Данила Галицького Романа, претендента на австрійський престол. Інша ймовірна родова гілка - князі Туровські чи Пінські. Історично перша документальна згадка, що стосується цього роду, пов'язана з ім'ям Данила Острозького. Відомо, що його син Федір, луцький староста, в 1410 р. брав участь у Грюнвальдській битві на чолі бойового загону. В 1438 (1441) р. він прийняв постриг у Києво-Печерській Лаврі, де одержав ім'я Феодосія. Прилучений до лику святих. У 1570-і роки в Острозі діяла греко-слов'янська академія, першим ректором якої був Герасим Смотрицький. Серед її вихованців - Мелетій Смотрицький і П.Конашевич-Сагайдачний. У 1577 р. Іван Федоров на кошти князя К. Острозького заснував друкарню, четверту після московської, заблудовської і львівської. В ній у 1581 р. було видано "Острозьку біблію" з передмовами Г. Смотрицького і К. Острозького і післямовою І. Федорова, а також виданий "Буквар", один примірник якого зберігається в Королівській бібліотеці в Копенгагені, а другий - у крайовій бібліотеці міста Готи в Німеччині. Після від'їзду І. Федорова до Львова друкарська справа в Острозі перейшла до рук Дем'яна Наливайка. В 1603 р. в Острозі працювали вже три друкарі: Іван, Тишко і Федір. Ними видано більше 20 книг. У місті також діяла мануфактура, що виробляла папір (1580-1630-і pp.). Історико-культурний заповідник у Острозі включає територію Замкової гори з відреставрованими залишками княжого замку. До ансамблю входять житлово-оборонна башта - так звана "Вежа мурована" (XV ст.), Нова (або Кругла) башта (XVI ст.), Богоявленська церква (XV ст.) і надбрамна дзвіниця. У трьох міських музеях - історії книги і друкарства, краєзнавчому, художньому - зібрано 48 тис. експонатів. Неподалік від Острога - мальовниче старовинне село Дермань, "королева волинських сіл". Перша документальна згадка про нього відноситься до 1497 р. і пов'язане із спорудженням там К. Острозьким кам'яного замку. В 1499 р. вперше згадується дерманський Свято-Троїцький монастир, де в 1575-1576 pp. І. Федоров був управителем маєтками. В 1627-1633 pp. тут служив у сані архімандрита Мелетій Смотрицький. Дермань була значним культурним центром: у місцевому монастирі діяли друкарня і духовна школа. З мо-настирських споруд збереглися Троїцька церква, надвірна вежа-дзвіниця, корпус келій, а також залишки оборонного муру. Старовинне місто Корець уперше згадується в Іпа-тіївському літописі під 1150 р. як Корчеськ. З 1380 р. містом володів князь Ф. Острозький, який у 1386 р. спорудив великий замок, що неодноразово перебудовувався протягом XV-XVIII ст. Руїни замку - найважливіша історико-архітектурна пам'ятка міста. Збереглися залишки зовнішніх цегляних стін і кам'яний арочний міст, що з'єднував замок з містом. За мостом височіє трьох'ярусна надвратна башта із в'їзною брамою. У 1571 р. заснований (за іншим припущенням - відновлений більш давній, споруджений ще у XII ст.) жіночий монастир Воскресіння Господня. В 1620 р. тут засновується ще один, Троїцький, жіночий монастир, споруди якого частково збереглися. На території монастиря похована Анна Оленіна, якій О. Пушкін присвятив цикл віршів. Вона провела останні роки свого життя у Корці разом з дітьми та онуками. На лівому березі р. Корчик підносяться костьол Св. Антонія (1533 p.; перебудовувався в 1706, 1916 pp.), де збереглися розписи XVIII ст., і Миколаївська церква (1834 p.). До найдавніших міст відноситься також Рівне, яке вперше згадується в 1282 р. у зв'язку з битвою між краківським князем Лешком Чорним і литовським князем Вітенєм. У місті збереглися два храми: Успенська дерев'яна церква (1756 р.) і Воскресенський собор ,(1895 p.). У 1839 р. в Рівному була відкрита гімназія, де викладав історію М. Костомаров (1844-1845 pp.) і навчався В. Короленко (1866-1871 pp.). Нині в цій будівлі міститься крає-знавчий музей. Під час Великої Вітчизняної війни Рівне було центром Рейхскомісаріату України. Давню історію має селище Гоща. Наприкінці XIV ст. тут був споруджений замок. З кінця XVI до середини XVII ст., за Романа Гойського, Гоща була одним з центрів протестантства. Сестра правителя, Раїна Соломирецька, була прихильницею православ'я і сприяла заснуванню в 1638 р. православного монастиря і монастирської школи, ректором якої був Іно-кентій Гізель (пізніше - ректор Києво-Могилянської академії), а опікуном - Петро Могила. З монастирських споруд збереглася Михайлівська церква (1639 р.). У 1994 р. тут було відновлено функціонування жіночого монастиря. В Гощі зберігся також англійський парк, закладений на початку XVIII ст. Значні архітектурні пам'ятки збереглися в селищах Клепань (Благовіщенський костьол (1630 p.), синагога (XVII ст.), церква Різдва (1777 p.), залишки замку (XV- XVIII ст.) і Млинків (залишки поселення III-II тис. до н.е.; палац (1780 р.), у селі Межиріч (поселення і могильник кінця III - початку II тис. до н.е., давньоруське городище X-XIII ст., замок-фортеця, костьол Св. Антонія (1725 p.), палац (1789 p.). Залишки фортифікаційних споруд XIV-XVII ст. збереглись у селах Губків, Новомалин, Тайкури. Село Пересопниця відоме тим, що тут було створено Пересопницьке євангеліє - визначна історико-культурна пам'ятка. В 1556-1561 pp. M. Василевичем і архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм євангеліє було перекладене мовою, близькою до народної. Рукопис, прикрашений орнаментикою, художніми заставками, мініатюрами, зберігається в інституті рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. Вернадського НАН України. Саме на ньому присягав на вірність народові перший президент незалежної України Л. Кравчук. Пересопниця, що стоїть на правому березі р. Стубла, вперше згадується в історичних документах 1149 р. У XII- XIII ст. це - резиденція удільних князів. Від тих часів збе-реглося городище.

На державному обліку знаходиться 3 258 пам'яток історії та культури, з них пам'яток археології - 1088, пам'яток історії – 1 761, пам'яток монументального мистецтва - 84, пам'яток архітектури і містобудування - 339. У Рівненській області розміщено 8 замків - пам'яток архітектури національного значення. Багатство фортифікаційної архітектури є результатом багатої і складної історії розвитку цієї землі. Найбільш яскравими підтвердженнями того - Дубенський та Острозький замки (XІV-XVII ст.), Тараканівський (Дубненський) форт (XVIII - XIX ст.), Межиріцький монастир-фортеця (XV-XVІII ст.). Рівне – один з культурних центрів держави, тут працюють театри (обласний музично-драматичний і ляльковий театри, також кілька театрів-студій), філармонія, зал камерної та органної музики, ряд музеїв, палаців і будинків культури, кінотеатрів, численні бібліотеки; у місті є кілька парків і зоопарк.

Найпопулярніші туристичні маршрути: Дубно - основні об'єкти огляду: Дубенський замок XV-XVIII ст., Луцька брама XVI ст., Синагога XVI ст., Спасо-Преображенська церква XVII ст., Свято-Юріївська церква XVII ст., монастир кармеліток XVII ст., костел бернардинів і його келії XVII ст., костел Яна Непомука ХХ ст., Свято-Іллінський собор початку ХХ ст., світські будівлі XVIII-XIX ст. у центральній частині міста. Острог - відомий, перш за все, завдяки своїй Академії. Навчальний заклад – греко-слов'янська школа або, так звана Острозька академія була заснована в 70-х роках XVI століття князем Костянтином Острозьким. У її стінах в 1577 році почала діяти друкарня, в якій протягом кількох років працював першодрукар Іван Федоров. Саме тут побачили світ перший український «Буквар» і знаменита «Острозька Біблія», на якій тепер під час иноагурации дають присягу Президенти України. Найбільш відвідуваним місцем у Острозі є комплекс його замкових споруд. Його будівництво було розпочато в XIV столітті на 20-ти метровому пагорбі над містом. До наших днів збереглися кілька оборонних веж XIV століття, ворота з надбрамними вежами XV - початку XVI століть і Богоявленська церква XV-XVI століть. Свято-Троїцький (Мижиричский) монастир у селі Межиріч Острозького району заснований в XV столітті князями Острозькими, які спорудили тут церква і зміцнення. Монастир-фортеця протягом кількох століть відігравав важливу роль у політичному та культурному житті регіону. Архітектурний ансамбль і твори мистецтва, які зберігаються тут, відображають найбільш характерні особливості українського мистецтва XV - XVIII століть і належать до видатних пам'яток України. Білівські Хутори - центр релігійного паломництва. Село відоме завдяки жіночому монастирю Різдва Богородиці, основний святині якого є чудотворна ікона Божої Матері «Стягнення загиблих». Дорогобуж – тут варто звернути увагу на кам'яну Свято-Успенську церкву - пам'ятник архітектури XVI ст. За переказами, в підвалі Успенської церкви похована Анна Гойська - фундаторка Почаївського монастиря. Поруч знаходяться залишки давньоруського городища XI - XIII ст. Гоща - цікавими об'єктами огляду є Свято-Покровський жіночий монастир - культурно-освітній центр періоду 1629 - 1672 років; Свято-Михайлівська церква (1639 р.); Садиба Валевських і парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва державного значення середини ХVIII століття. Витків і Красносілля – тут збереглися вітряні млини кінця XVIII - початку XIX ст. щоосені в с. Красносілля проводиться обласний фестиваль народної творчості "Красносельские вітряки". Липки - тут місцем паломництва є Свято-Успенський Липецький чоловічий монастир. Прочани мають можливість приклонитися до мощей святих та випити води з цілющого джерела. Особливої уваги заслуговують дзвіницю з дзвонами. У Великих Межирічах можна оглянути палац Стецьких - пам'ятник архітектури XIX століття, костел Св. Антонія в стилі бароко (1702 р.). Маринін - залишки князівського замку, залишки палацу Корецьких, давньоруське городище XI-XIII століть з оборонними валами, які збереглися донині. Неподалік села Маринин розташоване урочище "Вал", де на місці колишнього чоловічого монастиря, заснованого у другій половині ХVI століття, стоїть кам'яний хрест. В урочищі росте реліктова рослина - азалія понтійська. Жителі Мариніна люблять розповідати легенди про нещасливе кохання Азалії - дочки великого татарина і місцевого красеня Івана. Губків - над річкою Случ на горі висотою близько 30 м знаходяться руїни середньовічного Губківського замку, який вважався одним з найпотужніших оборонних споруд Волині. За красу тутешніх пейзажів парк називають " Надслучанською Швейцарією. Він знаходиться на межі Українського кристалічного щита, який визначає особливості рельєфу і створює сприятливі умови для багатьох видів активного туризму, зокрема скелелазіння та сплавів по річці Случ. Серед санаторіїв з мінеральними водами найвідоміші «Червона калина»(с. Жобрин Рівненського району, з водою хлоридно-натрієвої середньої мінералізації для внутрішнього використання і бромної хлоридно-натрієвої) і «Горинь»(с. Степань Сарненського району). Значні рекреаційні ресурси та сприятливі природно-кліматичні умови має зона навколо Хрінницького водосховища у Демидівському районі. Також неоціненною базою лікування є хвойні ліси Рівненщини. Пам'ятки природи Рівненський природний заповідник - розташований в чотирьох, значно віддалених один від одного масивах:Білоозерський (Володимирецький р-н), Перебродивский (Дубровицький р-н), Сира Погоня (Рокитнівський р-н) і Соминого (Сарненський р-н). Це один з найбільших по площі заповідників України - 470467 га, з яких 44,2% - ліси, 53,5% - болотні масиви. З 700 видів рослин, 320 видів тварин Червоної книги України занесено 13 і 25 видів відповідно. Регіональні ландшафтні парки: • "Надслучанський" - розташований на території Березнівського району. Тут виростають 77 рідкісних видів рослин, у тому числі - 1 вид з Європейського Червоного списку, 19 - з Червоної книги України, 57 регіонально рідкісних видів. • "Дерманско-Мостівський" - розташований на території Здолбунівського району. Флора парку відрізняється багатством і різноманітністю. У її складі - 31 вид, занесений до Червоної книги України, 1 - у Світовий та Європейський Червоний список. • "Прип'ять-Стохід" - розташований на території Зарічного району. Цей парк є одним з найбільш унікальних природних комплексів як в Україні, так і в Східній Європі. Особливо привабливими є озера з піщаними берегами, річки Прип'ять та Стохід, нагадують дельту Дунаю. На цій території зростає понад 550 видів рослин та зустрічається 219 видів тварин.