37.Вибір джерел штучного освітлення для приміщень поліграфічної промисловості залежно від технологічного процесу.

За способом розташування джерел світла - на загальне, місцеве (локальне) і комбіноване.

Загальне освітлення - це освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно, без урахування розташування робочих місць (загальне рівномірне освітлення) або обладнуються залежно від розташування устаткування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Місцеве освітлення є додатковим до загального і створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочому місці.

38.Вимоги до електромережі на дільницях з персональними комп'ютерами.

Електромережа повинно бути три провода(типовий захисний, кольоровий робочий, фазовий провідний)

Якщо у приміщені одночасно обслуговують менше 5 комп’ютерів то у помітному доступному місці має бути встановлений аварійний вимикач.

Електромережа на комп'ютерних дільницях слід прокладати у ізольованих рукавах, до яких завжди має бути вільний доступ. Якщо в центрі кімнати, то електромережа під підлогою і ці частини підлоги повинні бути зйомники.

39.Вимоги до протипожежного захисту комп'ютерних виробничих приміщень.

Будівельні робітники також передбачають будівництво протипожежних перешкод: стін, перекритій,перегородок, які розділяють будівлю на секції і запобігають поширенню пожежі. Вогнестійкості таких конструкції на менше 2,5 год.

Протипожежні стінки проходять через всі поверхи будівлі і повинні виступати н 30-60 см над покрівлею

Протипожежні перекриття повинні виступати із стін не меншу ніж на 20 см.

Протипожежні перегородки це стіни межі 1 поверху за доп. Перегородок утв. Безпечні зони для зберігання обладнання, матеріалів чи тимчасового переривання працівників

40.Основні вогнегасні речовини,їх застосування.

Категорія А (вибухонебезпечна). Приміщення в яких застосовуються горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28С

Категорія В (пожежонебезпечна). Приміщення в яких знаходяться горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г. Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані. В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень, як зазначалось вище, покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці р

51.

1. У приміщеннях, де одночасно експлуатується або обслуговується більше п’яти персональних ПК, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, котрий може повністю вимкнути живлення приміщення крім освітлення.

2. Мережа, що живить устаткування (оргтехніка в кабінетах, верстати в майстернях або дільницях тощо), а також мережа штепсельних розеток для підключення допоміжного устаткування не повинні бути приєднані до шини, щитів і шаф до яких під’єднано ПК.

3. Штепсельні розетки повинні бути промарковані з зазначенням напруги (380В, 220В, 127В, 42В) та врахуванням допустимої потужності електроприймачів, що підключаються.

4. Лінія електромережі для живлення ПК, периферійних пристроїв ПК виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів. Забороняється використання нульового робочого провідника як нульового захисного провідника.

5. Електромережі штепсельних з’єднань та електророзеток для живлення персональних ПК, периферійних пристроїв ПК та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ПК слід виконувати за магістральною схемою, по 3-6 з’єднань або розеток в одному колі.

52.

До приміщень пред'являються наступні вимоги пожежної безпеки:  

1. Приміщення, в яких розташовані комп’ютери, слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку на кожні 20 м2 площі приміщення з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини. Переважно 2 вогнегасники

2. Персональні комп’ютери після закінчення роботи на них повинні відключатися від мережі.

3. Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли.

4. сталеві несучі і захищаючі конструкції повинні бути захищені вогнезахисними матеріалами і фарбами;

5. не можна залишати без спостереження включену в мережу електронну машину

6. плити знімної підлоги повинні бути виконані з тих, що не згорають або важко горючих  матеріалів;

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

1. розміщати комп’ютерні зали у підвалах;

2. проводити роботи з ремонту ПК безпосередньо в операторному залі;

3. зберігати постійно в комп’ютерних залах перфокарти та перфострічки, магнітні стрічки та дискети, інші носії інформації, запасні блоки та деталі ( зберігатися там можуть лише носії інформації, необхідні для поточної роботи);

4. залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру, яка використовується для випробування та контролю ПК.

53.

Інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Розробляється згідно «ПОЛОЖЕННЯ ПРО РОЗРОБКУ ІНСТРУКЦІЙ З ОХОРОНИ ПРАЦІ»

Роботодавець розробляє і затверджує  інструкції з охорони праці згідно штатного розкладу та видів виконуваних робіт на підприємстві ,  забезпечує безкоштовно працівників  інструкціями в достатній кількості.

  Згідно діючих на підприємстві  інструкцій з охорони праці проводиться Інструктаж . Запис про проведення  інструктажу робиться в журналах реєстрації інструктажів - вступного та на робочому місці.

Правильний шлях, тобто в теорії, створення інструкції на підприємстві такий:

1. Служба охорони праці разом з керівниками підрозділів складає перелік інструкцій з охорони праці, які мають бути на підприємстві.  Для цього вивчається штатний розпис, обладнання, яке використовується. Цей перелік затверджується роботодавцем.

2. Керівники робіт (начальники підрозділів), які знають хто в них працює і чим займається, розробляють інструкції з охорони праці. Вони ж пройшли навчання і перевірку знань, як посадові особи (раз в 3 роки), як мінімум комісією підприємства, тому знають як це робиться.

3. Погоджують розроблені інструкції з службою охорони праці та юристом підприємства.

4. Роботодавець (директор) затверджує наказом ці інструкції.

Інструкція влючає такі пункти:

1. Загальні положення

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

4. Вимоги безпеки при закінченні роботи

5. Вимоги безпеки при аварійних ситуаціях

54.

Зміст і побудова інструкцій

1. Кожній інструкції присвоюється назва і скорочене позначення (код, порядковий номер).

Інструкціям, що розробляються і затверджуються на підприємствах, присвоюються порядкові номери службами охорони праці цих підприємств.

У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або виду робіт вона призначена

2. Інструкції повинні містити такі розділи:

1. загальні положення;

2. вимоги безпеки перед початком роботи;

3. вимоги безпеки під час виконання роботи;

Загальні положення

відомості про сферу застосування інструкції;загальні відомості про об'єкт розробки: визначення робочого місця працівника даної професії (виду робіт) в залежності від тривалості його перебування на ньому протягом робочої зміни (постійне чи непостійне);

"Вимоги безпеки перед початком роботи":

порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;

"Вимоги безпеки під час роботи" повинен містити:

відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного обладнання, пристроїв та інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати

"Вимоги безпеки після закінчення роботи" повинен містити:

порядок безпечного вимикання, зупинення, розбирання, очищення і змащення обладнання, пристроїв, машин, механізмів та апаратури, а при безперервному процесі - порядок передачі їх черговій зміні

55.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будівлі відповідно до норм технологічного проектування (ОНТП 24-86) поділяються на п'ять категорій; А, Б, В, Г, Д.

Категорія А

(Вибухоонебезпечна) - приміщення (будівлі), у яких знаходяться горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не вище 28 °С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро-і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа, а також речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б

(Вибухопожежонебезпечна) - це приміщення (будівлі), в яких знаходяться горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило- або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В

(Пожежонебезпечна) - це приміщення (будівлі), в яких знаходяться горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що вони не належать до категорій А чи Б.

Категорія Г

Це приміщення (будівлі), в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д

Це приміщення (будівлі), в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

56

Поширення пожежі у будівлях та спорудах значною мірою залежить від вогнестійкості будівельних конструкцій.

Вогнестійкість конструкції - здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджу вальні функції в умовах пожежі.

За вогнестійкістю всі будівлі та споруди поділяють на вісім ступенів (п'ять основних та три додаткових), які характеризуються межами вогнестійкості основних будівельних конструкцій та межами поширення вогню по цих конструкціях

Найвищу вогнестійкість мають будівлі та споруди І ступеня, будівельні конструкції в яких виготовлені з негорючих матеріалів відповідної товщини (наприклад, цегляний будинок), а найнижчу - V ступеня, виготовлені з горючих матеріалів (наприклад, дерев'яний будинок).

Межа вогнестійкості конструкції - показник вогнестійкості конструкцій, який визначається часом (як правило, в годинах) від початку вогневого випробовування за стандартного температурного режиму до настання одного з нормованих для цієї конструкції граничних станів з вогнестійкості. Такими граничними станами конструкції можуть бути:

1. втрата тримкості (несучої здатності), що характеризується обваленням або виникненням деформацій конструкцій, які виключають можливість подальшої її експлуатації;

2. втрата цілісності, що характеризується утворенням у конструкціях наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум'я;

3. втрата теплоізолювальної здатності, що характеризується підвищенням температури на поверхні, що не обігрівається, до встановлених граничних значень.

57

Під час проектування та будівництва промислових підприємств передбачаються заходи, які запобігають поширенню вогню шляхом:

- поділу будівлі протипожежними стінами та перекриттями на пожежні відсіки;

- поділу будівлі протипожежними перегородками на секції;

- влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по поверхнях конструкцій, по розлитій рідині та інших горючих матеріалах;

- захисту отворів у протипожежних стінах (встановлення вогнестійких дверей, воріт, заслінок, засувок, шиберів тощо);

- забезпечення протипожежних розривів між будівлями.

Протипожежна перешкода - це будівельна конструкція, інженерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості та перешкоджає поширенню вогню з одного місця в інше. До загальних протипожежних перешкод належать протипожежні стіни (брандмауери), перегородки, перекриття, водяні завіси, а також протипожежні зони та тамбур-шлюзи.

Протипожежними стінами вважаються вертикальні протипожежні перешкоди, що розділяють будівлю по всій висоті та ширині. Вони можуть бути зовнішніми та внутрішніми Перші призначені для обмеження поширення вогню між будівлями, а другі - всередині будівлі.

58

На всіх підприємствах повинні бути розроблені плани евакуації працівників які розміщуються на видних місцях ( коридори, проходи, коло виходів)

Евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть зачинятись лише на внутрішні засуви, які легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації- не менше 1 м, висота 2 м, дверей - не менше 0,8 м.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

- з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

- з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

- з приміщень у сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, що забезпечене виходами, зазначеними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

59

Протипоже́жна профіла́ктика — це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.

Заходи з пожежної профілактики поділяються на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні. 

Організаційні заходи: передбачають правильну експлуатацію машин, правильне утримання будівель, території, навчання з пожежної безпеки (1 раз на 3 роки), правильне поводження з горючими і легкозаймистими матеріалами, розробка і впровадження планів евакуації працівників з приміщення.

Технічні заходи: дотримання протипожежних правил і норм при проектуванні будівель, при пристрої електропроводів і устаткування, опалення, вентиляції, освітлення, правильне розміщення обладнання.  Обладнання приміщень засобами пожежогасіння.

Режимні заходи - заборона куріння у невстановлених місцях, заборона зварювальних та інших вогневих робіт у пожежонебезпечних приміщеннях тощо. 

Експлуатаційні заходи - своєчасна профілактика, огляди, ремонти і випробування технологічного обладнання. 

60

Найбільш швидким та надійним засобом виявлення ознак займання та сигналізації про пожежу вважається автоматична установка пожежної сигналізації (АУПС), яка повинна працювати цілодобово. Залежно від схеми з'єднання розрізняють променеві (радіальні) та кільцеві АУПС. Принцип роботи АУПС полягає в наступному: при спрацюванні хоча б одного зі сповіщувачів на приймально-контрольний прилад надходить сигнал "Пожежа".

Пожежний сповіщувач — пристрій для формування сигналу про пожежу. За способом приведення в дію вони бувають:

• з ручним засобом приведення в дію, тобто при участі людини (ручні пожежні сповіщувачі);

• автоматичні пожежні сповіщувачі.

Автоматичний пожежний сповіщувач (АПС) перетворює зміну контрольованої ознаки пожежі в електричний сигнал, здійснює його первинну обробку і передає повідомлення про пожежу або несправність по лінії зв'язку на приймально-контрольний прилад. Так само автоматичні пожежні сповіщувачі класифікують за цілим рядом ознак:

• теплові автоматичні сповіщувачі реагують на підвищення температури навколишнього середовища.

• Димові сповіщувачі реагують на появу диму.

• Комбіновані сповіщувачі здатні одночасно реагувати на підвищення температури у навколишньому середовищі і появу диму.

• Світлові сповіщувачі мають фотоелемент, що реагує на ультрафіолетову або інфрачервону частину спектра полум’я.

Ефективність і надійність пожежних сповіщувачів залежить від оптимального добору їх типу, установки та умов експлуатації.

Кожну точку приміщення, яка потребує захисту від пожежі, має контролювати не менш як два автоматичних пожежних сповіщувачів. Кількість пожежних оповісників у приміщенні визначають, виходячи з необхідності виявлення загорання у початковій стадії по всій площі.

Допустима висота установки пожежних сповіщувачів не повинна перевищувати:

• теплових — 9 м;

• димових — 12 м;

• комбінованих — 20 м;

• світлових — 30м.

Періодично сповіщувачі перевіряються на справність:

• теплові — один раз на рік;

• димові і комбіновані — один раз на місяць.

41. Особливості роботи користувачів пк Однією із характерних особливостей сучасного розвитку суспільства є зростання сфер діяльності людини, в яких використовуються інформаційні технології. Широке розповсюдження отримали персональні комп'ютери. Однак їх використання загострило проблеми збереження власного та суспільного здоров'я, вимагає удосконалення існуючих та розробки нових підходів до організації робочих місць, проведення профілактичних заходів для запобігання розвитку негативних наслідків впливу ПК на здоров'я користувачів.Заходи з охорони праці користувачів ПК необхідно розглядати в трьох основних аспектах: соціальному, психологічному та медичному. У соціальному плані розв'язання цих проблем пов'язане з оптимізацією умов життя, праці, відпочинку, харчування, побуту, розвитком культури, транспорту. Значне місце у профілактиці розладів здоров'я належить психології праці. Тому заходи, пов'язані з формуванням раціональних виробничих колективів, у яких відсутня психологічна несумісність, сприяють зменшенню нервово-психічного перенапруження, підвищенню працездатності та ефективності праці. Особливої значущості у користувачів відеодисплейних терміналів набуває психоемоційний стрес, який більшою або меншою мірою проявляється у кожного з них. Значна роль у профілактиці захворювань користувачів ПК відводиться медицині. Існує перелік профілактичних заходів для користувачів ПК, що включає як складові первинної профілактики здоров'я (професійний відбір), так і вторинної, яка направлена на зниження ймовірності розвитку перевтоми та перенапруження. Ці комплексні заходи спрямовані на відновлення функціонального стану зорового та опорно-рухового апарату. Зараз у нашій країні проводиться розробка національних нормативних документів, спрямованих на охорону праці користувачів ПК. Найбільш повним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є "Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин"

42. Вимоги до компютерних виробничих приміщень Об'ємно-планувальні рішення будівель та приміщень для роботи з ВДТ мають відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98. Розміщення робочих місць з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено. Площа на одне робоче місце становить не менше ніж 6,0 м2, а об'єм - не менше ніж 20,0 м3. Приміщення для роботи з ВДТ повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до СНиП ІТ4-79. Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче, ніж 1,5%. Виробничі приміщення повинні обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полицями, стелажами, тумбами тощо, з урахуванням вимог до площі приміщень. У приміщеннях з ВДТ слід щоденно робити вологе прибирання. Приміщення з ВДТ мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги. При приміщеннях з ВДТ мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи, кімната психологічного розвантаження. В кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування й роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою (СНиП 2.09.04.-87).

43. Кольоровий інтер’єр комп’ютерно виробничих приміщень Людина живе у світі предметів. Кожний колір викликає у неї цілком конкретні реакції й відчуття. Найбільш сприятливі для нервової системи світлі, пастельні тони - зеленувато-блакитний, ясно-сірий, золотавий. Яскраві, контрастні поєднання (синій і жовтогарячий, червоний і фіолетовий) надають інтер' єру особливого колориту, але водночас викликають стомлення, роздратування.

Всі відтінки червоного і жовтогарячого приємні, але при тривалому впливі збуджують, збільшуючи кров'яний тиск, м'язову напругу, ритм подиху. У той же час жовті кольори стимулюють роботу мозку й зору. Оптимальний, спокійний клімат у кімнаті створює зелена колірна гама. Колір стін, меблів та інших предметів залежить і від освітлення приміщення. Крім того, світлі кольори помітно міняються залежно від типу світильника. Так, при лампах накалювання всі ясно-сині тони стають сірими, фіолетові - червонясто-коричневими, темно-сині - грязнокоричневими. При використанні ламп денного світла червоні предмети здаватимуться фіолетовими, жовтогарячі-коричневими, а жовті - зеленими. Використовуючи співвідношення світла й кольорів, можна змінити зорове сприйняття габаритів і пропорцій приміщення, зробити його візуально вищим або ширшим. Світлі тони стін роблять кімнату просторнішою, світлішою, а при насичених контрастних вона виглядатиме меншою, нижчою й темнішою. Найпростіше колірне вирішення - монохромне, тобто обмеження двома тонами або тільки одним кольором. Використовуючи цей принцип, ви не помилитеся.