Організація роботи з обдарованими дітьми
В роботі з обдарованими дітьми можна виділити три етапи.
На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості від батьків і педагогів про високі успіхи у будь – якій діяльності дитини.
На другому (діагностичному) етапі проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу й особливостей нервово–психічного статусу дитини психологом і вчителем. Чимало дітей виявляють високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а в декількох. Завдання педагогів – не тільки виявити таку поліобдарованість, а й удосконалювати, розвивати її.
На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль мають виконувати педагоги, завдання яких – формування і поглиблення дитячих здібностей.
До навчання обдарованих дітей ставляться такі вимоги:
1.Вчити дітей вчитись самостійно.
2. Обдарованих дітей навчати по індивідуальних програмах.
3.Розвивати природні здібності дитини.
4.Сформувати продуктивне мислення.
5.Вчити застосовувати знання.
6. Вчити жити серед людей.
При роботі з обдарованими дітьми навчально–виховний процес повинен бути особистісно-орієнтований.
Наведемо пам’ятку вчителю щодо реалізації особистісно–орієнтованого підходу.
Особистісно-орієнтований підхід у навчанні і вихованні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб’єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистий шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.
Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу саморозвиватись та самореалізовуватись, враховує його можливості, здібності, особливості. Взаємодія між ними має відбуватись на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.
Завдання вчителя полягає, передусім, у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони могли самі успішно впоратись з різноманітними навчально-виховними, а в подальшому – виробничими проблемами.
Особистість педагога — лише передумова формування вихованця. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.
Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.
Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний інтерес.
Якщо учень не сприймає дій вчителя (способів впливу) щодо його, то це означає лише одне: ці дії не відповідають особистим особливостям учня.
Якщо необхідно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Несхвалення поведінкової ситуації учня втратить негативний ефект.
Якщо виник конфлікт з учнем, не треба шукати способів будь-як утвердити свою правоту. Слід віднаходити взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.
У батьках своїх учнів вчитель вбачає однодумців і спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з їхніми.
Завдання , які добирає вчитель до уроку, повинні бути напрямлені на розвиток здібностей учнів. Широкі можливості дають також індивідуальні заняття, курси за вибором, гуртки. Сприяє розвитку творчих здібностей учнів початкових класів участь у предметних олімпіадах „Юне обдарування”, Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика, конкурсі творчих робіт з елементами дослідження „Юний науковець”.