7. Добір індивідуальний і груповий

Всякий добір у популяції первинно виявляється через диференційоване усунення особин від участі в розмноженні і може бути названий індивідуальним добором. Розглядаючи результати еволюційного процесу, ми можемо прийти до висновку, що в процесі еволюції деякі популяції, види, роди, навіть цілі ряди тварин і рослин вимирали, не залишаючи нащадків; отже, можна, здавалося б, говорити і про добір, що діє на рівні цілих груп організмів. Однак між груповим і індивідуальним природним добором існує принципова різниця: груповий добір не зможе створити нічого нового, він може лише скоротити різноманіття в природі. Творче, творче значення має лише індивідуальний добір, що протікає усередині популяції як елементарної еволюційної одиниці і змінює цю одиницю.

8. Значення природного добору

Природний добір — єдиний організуючий і направляючий фактор біологічної еволюції — діє на основі того елементарного еволюційного матеріалу, яким є мутації і всі їхні складні прояви у фенотипах. Природний добір у процесі своєї дії автоматично включає і підкоряє собі інші елементарні еволюційні фактори — мутаційний процес, хвилі життя й ізоляцію, перевершуючи всі ці фактори по своїй інтенсивності, поєднуючи і погоджуючи їхню дію.

Можливі три головних результати дії добору в популяції:

1. Збереження ознаки в тому вигляді, у якому вона існувала раніше, досягається добором вже існуючих у популяції кількісно переважних генотипів.

2. Поступова зміна ознаки досягається добором, що заміняє одні кількісно переважні генотипи іншими.

3. Збереження одночасне декількох варіантів ознаки досягається добором, що підтримує в популяції стан поліморфізму в динамічній рівновазі.

Природний добір не тільки відмітає негідне, не тільки елімінуючим, нищівним фактором, це єдиний творчий фактор. Творча роль природної добору полягає в тім, що за допомогою елімінації частини вихідних форм, на основі закономірностей спадковості i мінливості він приводить до створення зовсім нових форм раніше не існуючих. Природний добір один час порівнювали із ситом, підкреслюючи його відсіваючи дію. Добір, що розуміється настільки односторонньо, звичайно, не міг би мати творчої ролі в природі. Порівняння добору із ситом невдале і неповне. Порівнюючи добір з ситом (а точніше, з незліченною безліччю сит), варто мати на увазі, що при доборі «просіваються» не прості «камінчики» чи «піщинки», а такі частки, що час від часу можу змінюватися (мутаційний процес), і ці зміни можуть передаватися іншим часткам (через розмноження в рядах поколінь і схрещування). Просте «сито» не могло б бути такою творчою силою, здатною визначати, які нові частки й у яких саме комбінаціях залишаться існувати далі.

Природний добір об'єктивно визначає напрямок виникаючих адаптацій, творчо вибираючи з різноманітного біологічного матеріалу (фенотипів) лише той, котрий виявляється придатний для даних умов існування. Добір «творить», користуючись тільки тими змінами, що доставляє йому природа в даний момент. Тут можна провести аналогію з художником, що діє, тільки розмішуючи і підбираючи наявні фарби. У принципі ця аналогія далека від досконалості; у художника в голові є план майбутньої картини, ; у добору немає ніякого задуму, він діє, виходячи з вимог кожного моменту. Однак у добору є те, чого немає в жодного живописця, — необмежений час дії і можливості практично нескінченного бракування результатів. Ті тони і напівтони, що створює художник на полотнині декількома мазками пензля, з не меншою тонкістю і точністю створює добір, відмітаючи протягом довгого ряду поколінь невдалі варіанти і підхоплюючи підходящі. Але якщо природний добір не можна порівняти з живописцем, то добір штучний цілком підходить під таке порівняння, оскільки він керується людиною згідно заздалегідь визначеного, свідомого плану. Людина за допомогою штучного добору може досягти успішного результату за короткий термін, у ряді деяких поколінь, там де природному доборові знадобилися для цього сотні і тисячі поколінь.

Природний добір діє повільно, але одночасно з безлічі ознак, насамперед з життєздатності організмів.

Вчення про природний добір як головний механізм еволюційного процесу з часів Ч. Дарвіна залишається центральною ланкою в еволюційному вченні. Значення відкриття цього принципу в природі не зменшилося за минуле сторіччя, а, навпаки, усе більш зростає одночасно з поглибленням наших знань у всіх розділах біології.

Розкритий генієм Ч. Дарвіна в природі природний добір є найголовнішим еволюційним фактором, що визначає виникнення і розвиток адаптації в кожного з видів, а також сам факт виникнення нових внутрішньовидових форм і нових видів. Заснований на спадковій мінливості і боротьбі за існування й автоматично виникаючий там, де умови існування дозволяють розвинутися хоча б яким-небудь формам життя, природний добір інтегрує у своїй дії роботу всіх інших елементарних еволюційних факторів.

Мікроеволюційні зміни, що виникають під направляючою дією природного добору, можуть приводити до найістотнішого етапу еволюційного процесу — виникненню нових видів

12