Румунія

В ійна не принесла Румунії лаврів звитяжця: більшу частину її території було окуповано, значно погіршилося економічне становище, загострилися соціальні суперечності. Нерозв'язаність земельного питання негативно позначалася на політичній стабільності та економічному розвитку країни, основою господарства якої було сільськогосподарське виробництво. Показовим щодо рівня розвитку Румунії було те, що 80 % населення країни жило в сільській місцевості.

   Повстання військових моряків на початку 1918 р. змусили короля Фердинанда І укласти у травні того ж року сепаратний мир з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

Протягом грудня 1917 – листопада 1918 року Румунія загарбала Бессарабію та Північну Буковину. У червні 1940 року Бессарабія та Буковина відійшли до СРСР.

У серпні 1940 р. північна частина  Трансільванії перейшла до Угорщини.

У вересні 1940р. Південна Добруджа відійшла до Болгарії 

Болгарія

1918 — відмова від престолу царя Фердинанда на користь Бориса ІІІ і його втеча до Німеччини.

1919 — 27 листопада мирний договірміж країнами Антанти і Болгарією підписано в Нейі. За його умовами Болгарія втрачала близько 11 000 квадратних кілометрів.

1923 — спроба здійснення революції комуністами. Болгарські реакціонери вирішили скористатися суперечками уряду з комуністами і 9 червня вчинили державний переворот при підтримці італійських фашистів та болгарського царя Б ориса ІІІ, що перебував в еміграції. Царя було повернено на престол, і новий профашистський уряд сформував О. Цанков^[.

1934 — Болгарія відмовилась увійти до Балканської Антанти (Румунія, Греція, Югославія, Туреччина), яка була створена Францією для забезпечення політичного становища на Балканах. До кінця 30-х років у Болгарії всановилася монархо-фашистська диктатура. Правлячі кола на чолі з Борисом ІІІ стали на шлях повного підпорядкування фашистській Німеччині.

1938 — за підтримкою Німеччини Болгарія уклала в Салоніках угоди з балканськими країнами, які відміняли умовиНьойїського договору про обмеження збройних сил у Болгарії.

Югославія

Югославію створили 1 грудня 1918 р. спочатку як Королівство сербів, хорватів і словенців, а з жовтня 1929 р. — Югославія (з сербською династією Карагеоргійовичів на чолі. Утворене зі Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Сербії і Чорногорії, з краями Косово, Воєводина і Вардарська Македонія, що були частинами Сербії.

1 грудня 1918 новим королем було оголошено Александр I Карагеоргієвич, принц-регент був його батько, Петр I Карагеоргієвич. 

М іжвоєнну добу в історії Югославії характеризували боротьба партій, встановлення монархічної диктатури короляАлександра Карагеоргійовича (6 січня 1929 р.), вбивство короля у Марселі (9 жовтня 1934 р.), «березневий путч» (27 березня 1941 року) генерала Д. Сімовича

Особливості соціально-економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи (Польша, ЧехословаччинаУгорщина, Румунія, Болгарія, Югославія) польща

1 1. 11.1918 у Варшаву прибув звільнений з німецької в'язниці Юзеф Пілсудський, який, спираючись на ПОВ і ліві партії, проголосив відновлення Польської держави. Незабаром він був призначений тимчасовим Керівником Держави. За його дорученням уряд сформував соціаліст Є. Морачевський. На сході Польща у результаті війни з українцями захопила територію ЗУНР  і домоглася від Антанти визнання цього загарбання (1923). Після підписання Варшавського договору 1920 з Директорією УНР Юзеф Пілсудський розпочав війну з Радянською, яка завершилась укладенням в березні 1921 Ризького мирного договору, що залишив західноукраїнські і західнобілоруські землі за П.

У травні 1926 Пілсудський з допомогою армії й при підтримці лівих сил здійснив державний переворот, встановив авторитарний режим «санації» (оздоровлення)

 Економічна криза 1929–1933 викликала численні соціальні конфлікти. Проти українського національного руху застосовувались «Пацифікації» (1930). У 1935 пілсудчики провели через сейм нову Конституцію, яка фактично скасовувала демократичний устрій і встановила диктаторський режим.