Типи екологічних ситуацій.
Існує наступна класифікація екологічних ситуацій:
Природно-екологічні (пов’язані із функціонуванням природних систем, особливо із екстремальними явищами: землетрусами, вулканами, обвалами, тайфунами, цунамі та ін.;
Еколого-економічні (визначаються характером природокористування, тобто вилучення природних ресурсів, степінь деградації природних ресурсів, продуктивності угідь і ресурсів;
Соціально-екологічні (пов’язані з проблемами стану людських популяцій, способом життя, сприйняттям екологічних проблем населенням, соціальною напругою та ін.);
Медико-екологічні (формуються показниками здоров’я населення: сумарний показник здоров’я населення, зміна народжуваності, материнська і дитяча смертність, ендемічні захворювання та ін.);
Політико-екологічні (це ситуації, які оцінюють міжнародні екологічні, територіальні і ресурсні конфлікти, шляхи вирішення екологічних проблем політичним шляхом і т. д.);
Еколого-техногенні ситуації залежать від функціонування технічних систем. Особливе значення мають ситуації, пов’язані з аваріями на підприємствах і транспорті.
Також можуть виникати інтегральні ситуації, які можуть охоплювати всі екологічні об’єкти і всі екологічні показники.
Оцінка екологічних ситуацій.
Для оцінки екологічних ситуацій використовуються медико-географічні, соціально-економічні показники та показники екологічного стану повітряного і водного басейна, біотичні, біохімічні і ландшафтні показники. По степені відхилення їх від норми вибудовують ряд ситуацій – від нормальної до катастрофічної.
По виділенню екологічних ситуацій пропонується наступна система:
Зона екологічного лиха – ділянки території, де в результаті господарської або іншої діяльності відбулися глибокі незворотні зміни навколишнього природного середовища, які потягли за собою значне погіршення здоров’я населення, порушення природної рівноваги та руйнування екологічних екосистем, деградацію флори і фауни.
Зона екологічної небезпеки – територія, в межах якої систематично порушуються екологічні норми а також проявляються признаки деградації компонентів природного середовища і в окремих груп населення рівень екологічно залежних захворювань вищий від середньостатистичного по району чи області.
Зона екологічної кризи – відрізняється від попередньої меншою гостротою екологічної ситуації, меншою територією та менш значним впливом на якість життя і стан природного середовища.
За ступенем гостроти виділяють п’ять видів екологічних ситуацій:
Катастрофічні
Критичні (кризисні)
Напружені
Задовільні
Умовно сприятливі.
Для визначення виду екологічної ситуації використовують сукупність стану водойм, грунтів, рослинності, ландшафтів, екосистем, соціально-економічного стіну та інше.
Оцінювати екологічну ситуацію можна трьома способами:
Через співставлення вимог суб’єкта і стану об’єкта.
Оцінка стану об’єкта (наприклад ландшафту) по відношенню до певної його норми, встановленої на історичних даних, по аналогії чи на основі побудови теоретичної моделі.
Оцінка стану суб’єкта в порівнянні з його нормальним станом (наприклад, стан здоров’я людини).
Оцінка екологічних ситуацій повинна враховувати також наступні фактори:
Тип природно-господарської системи
Тип діяльності людини
Просторовий рівень розгляду ситуації
Часовий рівень розгляду ситуації
Ступінь стійкості ландшафтних систем.
Перераховані методи оцінки екологічних ситуацій носять безпосередній характер оскільки розкривають стан суб’єктів і їх середовища, але можна підійти до оцінки екологічних ситуацій також через розрахунок втрат, які виникли при споживанні ресурсів, деградації природних систем і при погіршенні якості навколишнього середовища. Багато із втрат оцінюються в грошовому (вартісному) виразі: витрати, необхідні для відновлення природних ресурсів, витрати на лікування людей та компенсації через зниження якості навколишнього середовища, витрати на відновлення техніки, втрати від зниження кількості туристів та інше. Інші негативні наслідки – погіршення соціального клімату, зменшення екологічного потенціалу ландшафту, зникнення окремих видів тварин і рослин та інше – не переводиться в гроші.