2. Предмет податкового права

Кожний правовий інститут відповідає певній групі суспіль­них відносин. Інститут податкового права охоплює відповідну систему відносин, що й становить предмет податкового права.

Предметом податкового права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження коштів від платників до бюджетів у формі податків і зборів.

Предмет регулювання охоплює сукупність певних специфічних відносин. Це дозво­ляє виділити останні із загальної маси фінансових відносин. Особливістю їх є рух грошей у власність держави знизу вгору (від платника до бюджету) у формі податків і зборів. Відноси­ни з розподілу цих коштів, виділення їх на задоволення дер­жавних потреб (тобто рух згори вниз), хоча і регулюються фі­нансовим правом, але вже не є предметом податкового права.

Характерною рисою податкових відносин є їх майновий ха­рактер — виконання податкового обов'язку означає передачу у власність або розпорядження держави певних коштів. У зв'яз­ку з цим необхідно погодитися з С. Д. Ципкіним, який, визна­чаючи майновий характер податкових відносин, стверджував, що невиконання податкового зобов'язання заподіює матеріаль­ний збиток державі, порушує загальнодержавні інтереси¹. У по­даткових правовідносинах найбільш чітко, порівняно з усіма іншими фінансовими правовідносинами, простежуються дер­жавно-владна і майнова сторони. Відносини щодо зборів і по­датків є владно-майновими. З одного боку, держава наділяє ком­петентні органи владними повноваженнями і контролює надход­ження коштів до бюджету, а з іншого — податкові надходження є одним з основних каналів формування власності держави, хоча спочатку й у специфічній грошовій формі.

 

Метод податкового права

За методом правового регулювання податкове право мало чим відрізняється від традиційного методу фінансового права, в основі якого покладено метод владних розпоряджень. Однак він характеризується своєрідним механізмом регулювання, особливим переплетенням норм, юридичним режимом. Метод податкового права є фінансово-правовим і передбачає викори­стання імперативних норм (йдеться про безумовний характер імперативності). Наприклад, застосування санкцій за подат­кові правопорушення виключає альтернативу — вони визна­чаються однозначно і безумовно. У нормах податкового права закріплено зобов'язання щодо передачі коштів платників до бюджетів.

Аналізуючи систему впливу на відносини, що регулюються податковим правом, можна зробити висновок, що основною рисою методу регулювання податкових відносин є державно-владні розпорядження одним учасникам податкових відносин з боку інших, які виступають від імені держави.

Метод, що ба­зується на владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, властивий також іншим галузям права (наприклад адмініст­ративному), але при регулюванні податкових відносин цей ме­тод набуває специфіки, що полягає у конкретному змісті, а та­кож у певному колі органів, уповноважених державою на владні дії. Наприклад, характерною рисою методу податково­го права є та обставина, що владні розпорядження стосуються певного кола платників, порядку, умов і розмірів платежів до бюджетів чи позабюджетних фондів, цілей використання коштів і т. ін. Коло державних органів, уповноважених давати розпорядження учасникам податкових відносин, складають по­даткові органи.

Іншою рисою методу податкового права є ши­роке застосування імперативних (тобто однозначних, що не припускають вибору) норм податкового права з метою форму­вання бюджетів за рахунок доходів і майна платників податків.

 Система податкового права

Податкове право містить досить велику сукупність фінан­сових норм, що об'єднані в певну систему. Остання розбита на групи, що мають специфічні особливості, логічну структуру, об'єктивний склад. Система податкового права — об'єктивна сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внут­рішню структуру податкового права, зміст і особливості розмі­щення норм, які регулюють податкові правовідносини.

Норми податкового права залежно від особливостей відно­син, ним урегульованих, розподіляють на окремі структурні підрозділи. У системі складного інституту податкового права існує кілька підсистем інститутів, які можна згрупувати в роз­діли.

Загальна частина податкового права акумулює інститути, які закріплюють загальні підходи до регулювання системи опо­даткування, що стосуються всіх видів податків і зборів, всіх норм Особливої частини. Загальна частина охоплює норми, винесені, так би мовити, за дужки. У дужках — інститути Особ­ливої частини, саме до яких застосовуються положення Загаль­ної частини, але вже в конкретному випадку, зумовленому пев­ним податком чи збором. До Загальної частини віднесено нор­ми, які визначають характер інституту податкового права, зміст податкової системи, податку, елементи правового меха­нізму податку, підстави відповідальності за порушення подат­кового законодавства, усунення подвійного оподаткування тощо.

Особлива частина податкового права містить систему інсти­тутів, які деталізують податкову систему в цілому та визнача­ють конкретні механізми окремих податків і зборів. Саме Особ­лива частина й охоплює правові механізми елементів податко­вої системи.

 

Джерела податкового права

Джерело податкового права має встановлювати певні пра­вила поведінки, які виключають його індивідуалізацію щодо окремого суб'єкта; має бути виданим компетентним органом (в основному органами державної влади); мати чітку відповідність матеріальної і процесуальної сторін функціону­вання податкового механізму.

Отже, джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компе­тентними державними органами нормативних актів, що вста­новлюють норми податкового права.

Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами.

I. За владно-територіальною ознакою (в основному це сто­сується видів нормативних актів):

1)     загальнодержавні нормативні акти;

2)     республіканські (Автономна Республіка Крим);

3)     місцеві нормативні акти.