1. Описова;

2. Ціннісно – орієнтацій на;

3. Вироблення етичних знань.

Описова функція. Одне із завдань етики – вирізнити моральну сторону людської діяльності, вивчити реальні моральні процеси: визначити і описати реальні звичаї, мотиви поведінки людей. На описовому рівні етика виділяє об’єкт дослідження ( мораль ), вводить у наковий обіг факти, які підлягають поясненню, теоретичній інтерпретації.

Ціннісно – орієнтацій на функція. Етика узагальнює моральні процеси і задає ціннісні нормативні перспективи. Вона не створює нових форм моралі , а дає закінченні формулювання існуючим, орієнтує на те, що має бути. Це складне і по суті аналітичне завдання, яке має важливе орієнтуюче значення для практики морального виховання. Залежно від головного принципу філософського світогляду, пануючої ідеології ця функція виявляється в різних формах, наприклад, апологетичній, оціночно – критичній, моралізаторській тощо.

Функція вироблення етичних знань пов’язана з поясненням походження моралі, фактів морального життя, обґрунтуванням моральних цінностей, принципів, норм, ідеалів, оціночних уявлень конкретно – історичного типу суспільства, створенням знань про мораль. Етика виробляє наукові знання про мораль, перетворюючи емпіричні моральні факти на наукові.

Необхідно зазначити, що головні функції етики як філософської науки реалізуються в єдності , їх розмежування має умовний характер.

4. Мораль як складова культури. Моральна культура.

Культура – це результат, умови та процес становлення людини як родової істоти.

Вона включає: 1) уже створені предмети та духовні цінності;

2) способи виробництва та освоєння духовного і предметного світу;

3) суб’єктів і носіїв культури з їх здібностями жити в культурі, наслідувати і оновлювати її.

Моральна культура – сторона, аспект культури в цілому.

Моральна культура складає « зріз » культури в цілому, всіх її сторін та виявлень;

пропонує нормативно – ціннісну орієнтацію відношення індивідів та соціальних груп до всіх сторін своєї життєдіяльності.

Але вона є не тільки стороною культури, але й її ціннісною основою.

Моральну культуру можна визначити як

1. Сукупність ( систему ) моральних цінностей

( правил, норм, принципів, ідеалів);

2. об’єктивацію цих уявлень, поглядів, переконань ( тобто моральної свідомості) через поведінку, діяльність, вчинки людей;

3. систему моральних відносин, що встановлюються внаслідок втілення уявлень через моральні ідеї.

Моральна культура – сплав

• культури суспільства;

• культури індивідів;

• культури моральної свідомості;

• культури поведінки.

Культура суспільства складається із культури індивідів.

Моральна культура особистості представляє собою

• рівень засвоєння існуючих у суспільстві моральних цінностей,

• ступінь залучення їх до моральних аспектів діяльності,

• міру особистого морального розвитку.

Рівні існування моральної культури особистості як її діяльнісної здатності виділяють наступні :

1.орієнтація індивіда на сприйняття моральної культури через наслідування, відтворення загальноприйнятого змісту вчинків за звичкою, автоматично;

2. реалізація моральних настанов і цінностей, детермінованих ( визначених ) суспільною думкою змаганням, почуттям гордості та сорому, страхом перед засудженням або ганьбою;

3. рівень саморегуляції , опори на совість і моральні потреби –є показником саме моральної культури .

Моральна культура особистості втілюється у стосунках з іншими людьми, здійснює вплив на всю сферу соціальних відносин, стимулює їх відтворення або зміну у випадку невідповідності моральним критеріям.

Д О Д А Т О К