1. Фінансова поведінка домогосподарств

Різний ступінь вираження тих чи інших потреб та інтересів домогосподарств формує широкий спектр моделей і стратегій їх фінансової поведінки. Характеристиці та моделюванню основних типів фінансової поведінки населення в сучасних умовах вітчизняної економіки належної уваги, на жаль, не приділяється. А ця проблематика є надзвичайно важливою з огляду на необхідність формування ефективної державної політики щодо створення належних умов для підвищення фінансової освіченості та фінансової культури населення, особливо в умовах економічної кризи. Адже громадяни, які володіють азами фінансової науки, можуть самостійно аналізувати й оцінювати основні тенденції економічного життя держави та відповідно до обставин моделювати стратегії своєї фінансової поведінки, обираючи найефективніші та найоптимальніші з них.

Необхідною умовою, основним "законом" економічного життя є оптимальне співвідношення коштів, які перебувають в розпорядженні домогосподарства, та завдань, які воно за їх допомогою має вирішувати. Залежно від світоглядних позицій члени домашнього господарства приймають конкретні рішення стосовно того, чи витрачати зароблені кошти, скільки витрачати і на які цілі, чи інвестувати їх і в які саме активи, чи здійснювати позики і брати кредит тощо. Різний ступінь вираження тих чи інших пріоритетів, потреб та інтересів домогосподарств формує широкий діапазон конкретних моделей їх фінансової поведінки.

На фінансову поведінку домашніх господарств впливають дві основні групи чинників: економічного характеру (макроекономічна ситуація в державі загалом та рівень реальних доходів членів домогосподарства зокрема) і соціального характеру (сформовані у домашньому господарстві традиції споживання та заощадження, соціальний статус членів домогосподарства, специфіка взаємовідносин між суб'єктами фінансової поведінки, рівень довіри до органів державної влади та інституцій фінансового ринку тощо).

Однією з найважливіших характеристик добробуту домашнього господарства є його майновий стан. Тому домогосподарства, зорієнтовані на збільшення майна довготривалого використання, очевидно, дотримуються саме майнової стратегії.

Окрім того, суттєвою характеристикою добробуту домогосподарства є його орієнтація на збільшення витрат, пов'язаних із формуванням людського капіталу (витрати на якісні освіту, охорону здоров'я тощо). Тому фінансову стратегію, зорієнтовану саме на такі вкладення, можна назвати стратегією формування людського капіталу. Стратегія, орієнтована лише на просте відтворення домашнього господарства і спрямована на задоволення мінімальних фізіологічних потреб, може іменуватися стратегією виживання.

Враховуючи напрацювання науковців, ми можемо систематизувати фінансові стратегії домашніх господарств. Насамперед вони поділяються на активні (стратегія виживання, майнова стратегія, стратегія неорганізованих заощаджень, стратегія організованих заощаджень, страхова стратегія, стратегія формування людського капіталу) та пасивні (стратегія державних трансфертів, стратегія приватних трансфертів, стратегія запозичень). Крім того, кожна з перелічених вище стратегій може ґрунтуватися на різноманітних фінансових інструментах. Скажімо, стратегія неорганізованих заощаджень може орієнтуватися на гривню та іноземну валюту, а стратегія організованих заощаджень — на гривневі або валютні вклади. Майнова стратегія може полягати в наборі неліквідних активів, а може включати нерухомість, у тому числі розташовану за кордоном. Тому з фінансового погляду важливим є не лише набір стратегій, застосовуваних тим чи іншим домогосподарством, а й сукупність використовуваних для їх реалізації інструментів.

Цілком очевидно, що модель фінансової поведінки кожного домогосподарства може поєднувати декілька стратегій. Так, майнова стратегія з орієнтацією на нерухомість, як правило, доповнюється стратегією запозичень. Стратегія неорганізованих заощаджень може поєднуватися зі стратегією надання кредитів та стратегією організованих заощаджень.

Доволі часто стратегія заощаджень поєднується зі стратегією запозичень. Так, В. Тапіліна і Т. Богомолова зазначають, що в Росії у 20 % найбільш забезпечених домогосподарств сконцентровано від 63 до 71 % коштів, спрямованих на заощадження, і від 54 до 59 % усієї суми боргів², а за твердженням П. Лунта і С. Лівінгстоуна, більше третини британських домогосподарств мають одночасно і борги, і заощадження).

Варто зазначити, що за основу типологізації фінансової поведінки вітчизняних домогосподарств ми взяли мотивацію, яка, безумовно, є найважливішим елементом процесу формування домашнім господарством його фінансової стратегії. Беручи до уваги найважливіші мотиви (споживання, заощадження, інвестування) та емпіричні закономірності фінансової поведінки домашніх господарств, можна назвати три основні їх моделі: споживчу, заощаджувальну та інвестиційну. Кожна модель характеризується певним набором застосовуваних стратегій, рівнем їхньої диверсифікації, ступенем концентрації активних і пасивних стратегій, ліквідністю результату, цільовим спрямуванням тощо.