2. Поняття і предмет сімейного права. Методи і функції сімейного права.
Сімейне право є досить зрілою галуззю права, яка відокремилася від цивільного. Вона досліджує суспільні відносини, що виникають при укладенні шлюбу та створенні сім’ї. Ця галузь права може бути віднесена до сфери приватного права і регулює особисті немайнові та майнові відносини між членами сім’ї, а у визначених законом випадках і межах – між іншими особами.
Предмет сімейного права – сукупність норм, які регулюють особисті немайнові відносини та ті, що випливають з них, майнові, які виникають на ґрунті шлюбу та сім’ї. До такого визначення схиляються Гопанчук В., Дзера О., Рясенцев В,1 Бошко В., Свердлов Г., Матвєєв Г.
Питання про предмет сімейного права – дискусійне. Ряд вчених вважають сімейне право – складовою цивільного права.
Ми наполягаємо на його самостійності, оскільки: 1) сімейні правовідносини виникають не на підставі договорів, а на підставі родства і шлюбу, усиновлення. Тобто, спочатку виникають особисті немайнові відносини, а на їх основі – майнові. 2) Сімейні права і обов’язки не можна відчужувати, передавати, купувати, продавати чи дарувати. Значна частина сімейних відносин регулюються моральними нормами, а не тільки нормами права. Усі приведені аргументи свідчать, що сімейне право, хоча і має тісний зв’язок з цивільним правом, однак, є самостійною галуззю.
До прийняття нового Сімейного кодексу головним методом регулювання сімейних відносин був державно-регулятивний, норми якого фіксувалися у нормативно-правових актах держави. Тепер же ми можемо говорити про розширення застосування диспозитивного (договірного методу). У Сімейному кодексі міститься цілий ряд статей із застосуванням договорів. Зокрема, глава 10 чітко визначає зміст та порядок укладання, зміни, відмови, розірвання та визнання шлюбного договору недійсним. Можна назвати також ст. 78 – договір подружжя про взаємне утримування; ст. 109 про договір між подружжям по утриманню дитини; ст. 157 (п. 4) право батьків укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків для того з батьків, хто проживає окремо від дитини; ст. 189 договір між батьками про сплату аліментів на дитину (визначаються розмір та строки виплати); ст. 190 договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку, з передачею права власності на нерухоме майно; ст. 252 договір про патронат.
Конституція
України; міжнародні
нормативні акти; Сімейний
кодекс України; закони
України; підзаконні
акти.
Сімейний кодекс ст.
7,9 ст. 157 ст.
64, 66,68 ст. 189 ст.
78 ст. 190 ст.
92-103 ст. 252 ст.
109
Отже, сімейні договори можуть бути укладені:
між дружиною та чоловіком;
між матір’ю та батьком;
між батьками та дитиною;
між іншими родичами та членами сім’ї, відносини між якими регулює Сімейний кодекс України (між матір’ю дитини та бабусею; між рідними братом–сестрою).
Жодних перешкод немає для визнання правозгідності договору між дядьком і племінником про оплату навчання племінника, а в разі непрацездатності дядька–племінник повинен його утримувати.
Сімейний договір може бути визнаний недійсним, якщо він суперечить вимогам закону, моральним засадам суспільства, не узгоджується з принципами розумності добросовісності та справедливості. Сімейний договір може бути розірваний за домовленістю сторін або за рішенням суду на підставі вимоги однієї із них.
Функції сімейного права досить різноманітні. Це і регулятивна, і виховна, і захисна.
Регулятивна функція полягає у чіткому визначенні прав і обов’язків суб’єктів сімейного права і недопущенні порушення принципу справедливості у сімейних відносинах.
Виховна функція має на меті примусити кожного суб’єкта правовідносин замислитися над правовими наслідками таких дій, як укладення шлюбу та створення сім’ї.
Захисна функція має на меті охороняти права осіб, які не мають повного обсягу дієздатності (діти), або не можуть себе утримувати (неповнолітні батьки, непрацездатні батьки). За ст. 18 Сімейного кодексу України способами захисту сімейних прав та інтересів є:
1) встановлення правовідношення (встановлення факту батьківства-материнства ст. 128, 132 СК);
2) примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку (стягнення аліментів);
3) припинення правовідношення, а також його анулювання (розірвання чи недійсність шлюбу);
4) припинення дій, які порушують сімейні права (повернення викраденої дитини, незаконне утримання дитини);
5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права (поновлення батьківських прав);
6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено Кодексом або договором (ст. 31; 157, 159 СКУ – відмова від реєстрації шлюбу; ухилення від виховання і утримання дитини, ст. 196 – неустойка при сплаті аліментів);
7) зміна правовідношення (скасування усиновлення, опіки, піклування);
8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб (оскарження в адміністративному суді розміру виплати допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку).