1. Засоби, що впливають на апетит.

2. II.Л.З,що застосовують при порушенні секреції шлункового соку.

3. Л.З. при гіперсекреції шлункового соку. Класифыкацыя препаратів.

4. Л.З,що впливають на моторику шлунка.

5. Л.З. при порушенні секреції підшлункової залози.

6. Л.З,що впливають на моторику кишечника.

I.Засоби, що впливають на апетит.

I. Л.З,що підвищують апетит:

А/ гіркоти –настойка полину, відвар кореня кульбаби, золототисячнику, гірчиця, хрін. Вони подразнюють смакові рецептри язика і рефлекторно збуджують центр голоду довгастого мозку.

Б/ Інсулін –знижує рівень глюкози в крові і збуджуює центр голоду довгастого мозку.

Показання: анорексія.

II.Л.З, що знижують апетит (анорексигенні препарати).

Дезопімон, фенпранон, мазиндол.Ці препарати пригнічують центр голоду довгастого мозку.

Показання: аліментарне ожиріння, полегшують дотримання дієти.

Побічні дії: безсоння, підвищенняАТ, залежність.

III. Л.З,що застосовують при порушенні секреції шлункового соку.

1.Л.З. при гіпосекреції шлункового соку.

Зниження секреції шлункового соку призводить до гіпоацидного гастриту та злоякісних пухлин шлунка.

Препарати:

а/ гіркоти;

б/вуглекислі мінеральні води: Єсентуки-17, «Лужанська»,»Поляна Квасова» - застосовують перед їдою на ранніх стадіях захворювання.

в/ у тяжких випадках застосовують замісну терапію: сік шлунковий натуральний, пепсин, кислота хлоридна розведена, песидил, абомін, ацидин-пепсин.

Показання: гіпоацидний гастрит.

2.Л.З. При гіперсекреції шлункового соку.

Перша ознака підвищення секреції шлункового соку – печія. До виразкової хвороби шлунка призводять гіперацидний гастрит та Htlicobacter pylori.

Показання: виразкова хвороба шлунка, гіперацидний гастрит, печія.

Класифікація препаратів.

1. Антациди - є основами і нейтралізують надлишок соляної кислоти шляхом реакції нейтралізації.

Препарати: натрію гідрокарбонат, магнію оксид,альмагель,

фосфалюгель,маалокс, гастал,ренні.

Побічний ефект має натрію гідрокарбрнат – утворює вуглекислий газ, який зумовлює вторинну гіперсекрецію, а при тривалому застосуванні може змінювати рН крові в бік лужної реакції ( призводити до алкалозу).

2. Блокатори Н-2 рецепторів шлунка – блокують гістамінові рецептори і знижують секрецію шлунка, спричинюють рубцюванню і загоєнню виразок шлунка.

Препарати: фамотидин, циметидин, ранітидин.

Побічні дії: нудота,діарея, блювання, втомлюваність.

3. М-холіноблокатори ( холінолітики) – знижують секрецію шлункового соку,усувають спазм непосмугованих м’язів шлунка і кишок.

Препарати: гастроцепін,атропіну сульфат, метацин, платифілін, препарати красавки.

4. Блокатори протонного насосу – пригнічують базальну та стимулювальну секрецію шлункового соку.

Препарати: омепразол ( омез), пантапразол.

5. Засоби, що проявляють захисну дію на слизову оболонку шлунка: де-нол,смекта,препарати вісмуту.

6. Антибактеріальні засоби: метронідазол, хелікоцин.

IV. Л.З,що впливають на моторику шлунка.

1. Блювотні засоби:

а/ центральної дії – апоморфіну гідрохлорид;

б/ рефлекторної дії – настій трави термопсіса, розчин аміаку.

Показання: гострі отруєння.

2. Протиблювотні засоби:

а/ нейролептики: аміназин, дроперидол.

Показання: при безперервному блюванні при токсикозі вагітних, пухлинах мозку, променевій хворобі, під час сеансів хіміотерапії у онкохворих.

Побічні ефекти: тератогенні.

б/ М-холіноблокатори: метопрокламід (церукал,реглан), скопаламін, аерон.

Показання: нудота і блювання після наркозу, ЧМТ, вестибулярних порушеннях ( морській хворобі).

Побічні ефекти: сонливість, втомлюваність, паркінсонізм.