4. Висновок

Великий іспанський живописець я графік Франсіско Гойя жив і працював в кінці XVIII-початку XIX ст., В один із самих складних і бурхливих періодів історії своєї батьківщини. Іспанія в той час продовжувала залишатися відсталою феодальною країною, де інквізиція правила умами і палила зловісні вогнища.

Нашестя Наполеона в 1808 р. послужило початком демократичної боротьби іспанського народу за свою незалежність. Національно-визвольна війна викликала підйом громадських сил, прагнення до політичного і соціяльного відродження країни, результатом чого стала буржуазна революція (1808 - 1813 рр..). Але за підтримки англійців династії Бурбонів вдалося повернути. Владу. Революція була розгромлена. Почався розгул реакції, переслідування всіх передових сил країни.

Син арагонського «батурро», Гойя, перший королівський живописець, з вражаючою глибиною відобразив у мистецтві основні протиріччя того переломного трагічного періоду. Відомий італійський мистецтвознавець XX ст. Л. Вентурі справедливо писав: «Щоб зрозуміти мистецтво Гойї, треба залучити сюди революції і війни, народ і королів, Христа і інквізицію, героїчне й нице в людській душі».

У творах Гойї, що відрізняються дивовижною художньою силою і складністю світовідчуття, центральне місце зайняла сучасність. Вони стали яскравою живописно-графічної літописом тих років, в них втілилася драматична доля і героїчні діяння іспанського народу, його незліченні страждання й невичерпна життєва сила.

0рганіческі переплітаються в творчості Гойї два начала - пристрасна закоханість у сильне і здорове життя, в її красу, і гнівний жах перед її каліцтвами, злістю і безглуздістю. Нещадно критикуючи реакційні сторони сучасної йому іспанської дійсності, художник, який володів невичерпною фантазією, часто малював образи гротескні, сатирично загострені. Він першим у мистецтві нового часу створив систему реалістичного гротеску, що володіє величезною силою проникнення в сутність явищ життя.

Майстер пройшов довгий і важкий життєвий шлях. Взявши в 14 років пензель і олівець, він сімдесят років не випускав їх з рук, працював до самої смерті. Йому було дано пізнати величезну радість творчості, успіх і безодню відчаю, туги і гніву. Після поразки буржуазної революції в Іспанії і що почався нового найжорстокішого розгулу реакції Гойя, напередодні свого вісімдесятиріччя, їде до Франції. Останні кілька років старий художник провів в центрі іспанської ліберальної еміграції Бордо, де він помер.

Мистецтво Гойї несе сильний відбиток темпераментною, яскравою натури, його особистих почуттів і переживань. Воно вражає активним ставленням до зображуваного. Головними своїми вчителями Гойя вважав Природу, Веласкеса та Рембрандта. Вони допомогли йому створити мистецтво, яке, рішуче пориваючи з художніми традиціями XVIII ст., Відкривало шлях реалізму XIX століття. Вклад, внесений ним у різні види і жанри живопису і графіки, значний: близько 700 картин, 500 малюнків, 250 офортів. І до якої б області майстер ні звертався, його творчі рішення відрізнялися своїм особливим, оригінальним баченням світу.