9. Закінчення війни та наслідки цього процесу.

Воєнні дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир'я або капітуляцією однієї з них.

Перемир'я — тимчасове припинення воєнних дій на умовах, узгоджених воюючими сторонами. Розрізняють місцеве перемир'я (на окремій ділянці фронту) і загаль­не перемир'я (по усьому фронті).

Перемир'я може укладатися на певний строк або бути безстроковим.

Місцеве перемир'я носить тимчасовий характер, воно укладається для обмеженого театру воєнних дій, із кон­кретними цілями або задачами місцевого значення — добір і транспортування поранених, хворих і вбитих, обмін пораненими, переговори з парламентарем та ін.

Загальне перемир'я або загальне припинення вогню цілком припиняє бойові дії воюючих. Воно, як правило, не обмежується яким-небудь терміном і продовжуєть­ся до укладання мирного договору або мирного врегу­лювання.

Суттєве порушення перемир'я однією зі сторін може слугувати підставою для поновлення воєнних дій.

Капітуляція — це припинення воєнних дій на умо­вах, продиктованих переможцем.

Розрізняють просту капітуляцію (капітуляцію окре­мого підрозділу, об'єкта, пункту, району, наприклад ка­пітуляція фашистських військ у Сталінграді в 1943 році) і загальну капітуляцію (усіх збройних сил, наприклад капітуляція Японії в 1945 році).

Капітуляція може бути беззастережною (без всяких умов із боку переможеного) або почесною (наприклад, капітуляція гарнізону фортеці з умовою збереження зброї і стягів).

На відміну від загального перемир'я, при капітуля­ції переможена сторона втрачає навіть формальну рів­ність із переможцем, за винятком випадку почесної капітуляції.

Як правило, ні перемир'я, ні капітуляція не означа­ють автоматичного припинення стану війни. Для цього необхідно або видання акту (одностороннього або дво­стороннього) про припинення стану війни, (наприклад, Указ Президії Верховної Ради СРСР 1955 року про при­пинення стану війни між СРСР і Німеччиною) або укла­дання мирного договору (наприклад, мирний договір між СРСР і Італією 1947 року).

У мирному договорі фіксується припинення стану війни, вирішуються питання про відновлення мирних відносин між державами, про долю довоєнних догово­рів між воюючими сторонами і т.д.

Правові наслідки закінчення війни (стану війни) на­ступають як для воюючих, так і для нейтральних та інших держав, що не воюють.

З припиненням стану війни для воюючих держав:

— перестають діяти багато договорів воєнного часу,у тому числі закони і звичаї війни, і набирають сили угоди, що нормалізують відносини між державами;

— установлюються нормальні мирні відносини, у тому числі і дипломатичні;

 — відновляється дія раніше укладених міжнарод­них договорів і укладаються нові договори;

— повертаються усі військовополонені;

— провадиться репатріація цивільного населення;

— здійснюється виведення окупаційних військ;

— передаються карти мінних полів для їхнього тра­лення і знищення мін;

— наступає політична і матеріальна відповідальність винної держави і кримінальної відповідальності голов­них воєнних злочинців;

37