4. Поняття „юридична особа".

Юридичні особи є активними суб'єктами міжнародного приватного права. Ними вважаються підприємства, організації, установи, створенні відповідно до законодавства певної держави. Поняття юридичної особи не з усіх правових системах є нормативне визначеними. У законодавстві та практиці визначається, що юридична особа створюється в порядку передбаченому законодавством, майно, права та обов'язки, переважно майнові, самостійно виступає в цивільних правовідносинах та господарському обігу, відповідає за зобов'язаннями з дого­ворів та деліктів.

Юридичні особи можуть поділятися на суб'єкти публічного та приватного права залежно від природи акта, внаслідок якого їх створено. Юридичні особи публічного права переважно виникають у розпорядчому порядку на підставі спеціальних публічно-правових актів, прийнятих компетентними державними органами /закон, декрет, указ, адміністративний наказ/. До таких осіб належать органи управління адміністративно-територіальними одиницями, торгівлі, товаро-промислові палати тощо. Ґрунтуючись у своїй діяльності в основному на вимогах нормативних актах публічного характеру, вони іноді виступають як суб'єкти приватного права, користуючись при цьому нормами цивільного чи торгівельного права.

5. Особистий статус і „національність" юридичної особи.

Особистий статус юридичної особи означає II правове становище, зокрема, чи є ця особа юридичною чи просто спілкою фізичних осіб, порядок її створення та припинення існування;структуру;управління нею;поширення

17

певного виду правового режиму;визначення обсягу правоздатності; реалізацію ліквідаційного залишку після припинення її діяльності. Для визначення статус юридичної особи необхідно встановити її "національність", тобто державну незалежність та її особистий закон. "Національність" особи визначається за різними принципами. Найбільш поширеним у правових системах є критерій місця створення /заснування/ юридичної особи. Зазначений критерій використовується в державах "сім'ї загального права" /США, Великобританії/ як основний для визначення "національності" юридичної особи. Критерій заснування юридичної особи означає поширення на неї закону держави, де створено цю особу і зареєстровано її статут /закон інкорпорації/.

Принцип місця утворення /виникнення/ юридичної особи застосовується І в Україні /ч.2,ст.567 Цивільного кодексу України /. В ЗУ "Про зовнішньо економічну діяльність" вказано, що до зовнішньоекономічного договору /контракту/ про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється й офіційно регіструється /ст.6/.

6. Види діяльності іноземних суб'єктів господарювання.

Види здійснення господарської діяльності в Україні визначаються Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність" /ст4/. Мова йде про такі види діяльності, як:

- експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили, надання іноземними суб'єктами господарської діяльності, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України послуг, в т.ч. виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, правлінських, облікових та ін. ,що не заборонені в законодавстві України;

-наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках передбачених законами України;

• створення банківських, кредитних і страхових установ на території України у випадках передбачених законами України;

• спільна підприємницька діяльність із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, що включає створення спільних підприємств різних видів І форм, проведення спільних господарських операцій та спільно володіння май­ ном як не території України так і за її межами;

• підприємницька діяльність на території України, пов'язана, а наданням ліцензій, патентів, торгівельних марок та Інших нематеріальних об'єктів власності;

18

- організація здійснення діяльності у сфері проведення виставок, аукціонів,

торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів;

• товарообмінні /бартерні/операції та інша діяльність;

• орендні, в т.ч. лізингові, операції;

• операції придбання продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб як на території України так І за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо І у виключній формі законами України.

7. Правовий статус суб'єктів господарювання України за кордоном.

Юридичними в Україні вважаються особи, які отримують цей статус від моменту їх реєстрації на території України відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності від 25 січня 1996 р.

Юридичні особи України мають право здійснювати свою діяльність, яка виходить за межі України, відповідно до:

1. Законодавства України.

2. Статутних завдань.

3. Законодавства іноземної держави.

4. Міжнародних угод.

8. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи.

Здійснення господарської діяльності у сучасний період характеризується переважно виходом за межі однієї держави. Ця риса притаманна транснаціональним корпораціям (далі - ТНК). Слово корпорація у перекладі з латини означає об'єднання, спілки, які створюються для досягнення певних цілей. „Транснаціональний" - такий, що виходить за межі однієї держави, пов'язаний з міжнародною або регіональною діяльністю. Отже ТНК - це спілки, об'єднання, діяльність яких необмежена рамками однієї нації або держави.

ТНК притаманні такі ознаки:

1. Економічно єдина система.

2. Група самостійних підприємств.

3. Діяльність проводиться на території кількох держав.

4. Структурні підрозділи є суб'єктами національного права.

19

5. Керівництво та контроль здійснюється з єдиного центру.

6. Корпорація знаходиться поза юрисдикцією окремої держави, групи держав або міжнародних організацій.

За характером взаємовідносин з материнським підприємством залежні підприємства поділяють на:

• філії;

• дочірні підприємства;

• спільні підприємства.

У зв'язку з діяльністю ТНК у міжнародній практиці виникло питання про визнання їх міжнародними юридичними особами. Нині такими вважаються особи, створені:

1. Безпосередньо міжнародним договором.

2. На підставі національного законодавства, прийнятого відповідно до міжнародного договору.

Контрольні питання:

1. Особистий закон фізичної особи.

2. Як ви розумієте поняття „правосуб'єктність"?

3. Який іноземних громадян можна визнати на території України недієздатними?

4. Дайте поняття „юридична особа".

5. За яким законом в Україні визначається правоздатність іноземних підприємств?

6. Транснаціональна корпорація у межах СНД.

20

Тема №4 Право власності в міжнародному приватному праві.

на вивчення теми відводяться 8 годин, з них 6 годин на самостійне вивчення.

План

1. Загальні поняття права власності у відносинах з „іноземним елементом".

1. Колізійні питання права власності у Мі II І.

2. Колізійні питання права власності за законодавством України.

Методичні рекомендації:

Самостійно опрацьовуючи дану тему слід звернути увагу на питання власності у відносинах з „іноземним елементом" та особливу увагу на колізійні питання права власності як в МПП, так і за законодавством України.

Література:

1. Г.С. Фединяк, МПП, курс вибраних лекцій, К., 1997р., с. 121-135.

2. Т.І. Дахно, МПП, навчальний посібник, К., 2001р., с. 86-95.

3. Цивільний кодекс України

4. Д.В. Бодров, Цивільне право, К., 1997, с. 414-449.

5. Закон України „Про власність" від 7 лютого 1991 р.

6. Закон України „Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 14 березня 1995 р.

1. Загальні поняття права власності у відносинах з „іноземним елементом".

У кожній державі центральним правовим Інститутом є інститут власності. ЗУ "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та Цивільний кодекс України /розділ №2/. За законодавством України право власності - це урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування й розпорядження майном /ст-2 Закону "Про власність" , ст.86 Цивільного кодексу /. Здійснювати відносини щодо володіння, користування та розпорядження власністю. Незалежно від її форм /приватної, колективної, державної /, можуть не тільки народ України громадяни, юридичні особи України та держава України, а й їнші держави, їхні юридичні особи, міжнародні організації, громадяни іноземних держав та особи без громадянства. Законодавством України допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб та /чи держави і створення на цих засадах змішаних форм власності, в т.ч. власності спільних спільних

21

підприємств за участю громадян та юридичних осіб інших держав /ст.З ЗУ "Про власність"/. Спільні підприємства можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Правовий режим майна, що є об'єктом права власності інших держав,

юридичних осіб, спільних підприємств і міжнародних організацій, визначається законодавчими актами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами. Окремі майнові об'єкти можуть бути спільними для кількох держав.

Деякі об'єкти в Україні не можуть належати на праві власності іноземним громадянам та особам без громадянства (такі як земля, її надра, повітряний та водний простір та ін.). Перелік об'єктів, які не можуть перебувати у власності іноземних громадян, осіб без громадянства та інших іноземних суб'єктів викладено в ч.2 ст.5 ЗУ „Про внесення змін до Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств"" від 19 лютого 1997 р.