7.1.6. Організаційно-правова сутність міжнародно-правового інституту „міжнародного контролю за обмеженням озброєнь і роззброєнням” у міжнародних відносинах

Міжнародний контроль за обмеженням озброєнь і роззброєнням, доповнений системою заходи зміцнення довіри, має важливе значення для забезпечення міжнародної безпеки та запобігання загрози виникнення раптової війни. Насправді інститут заходів зміцнення довіри та інститут заходів міжнародного контролю тісно взаємодіють – заходи зміцнення довіри сприяють створенню умов для укладення угод у сфері обмеження озброєнь і роззброєння, одним із засобів забезпечення якого є міжнародний контроль.

Міжнародний контроль за обмеженням озброєнь і роззброєнням – погоджений процес (система заходів), здійснюваний державами-учасницями міжнародного договору або міжнародною організацією на основі загальновизнаних норм міжнародного права з перевірки виконання міжнародних угод у сфері обмеження озброєнь і роззброювання. Держави-учасниці мають у своєму розпорядженні широкий вибір різних методів і форм міжнародного контролю для забезпечення виконання зобов’язань, передбачених такими угодами.

Конференція ООН з роззброєння (КР) у своєму нинішньому форматі була заснована у 1978 р. згідно з положеннями Заключного документу Першої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння. Конференція підзвітна у своїй діяльності Генеральній Асамблеї ООН і фінансується за рахунок бюджету ООН. Місцем розташування КР є Женева (Швейцарська Конфедерація). Кількість держав-членів КР – 65. Останній раз до членського складу КР у серпні 1999 р. було прийнято Еквадор, Ірландію, Казахстан, Малайзію і Туніс. Відтоді жодна країна не набула членства в КР. Україна стала членом КР у червні 1996 р.

Основні принципи і правила КР визначені у відповідних Правилах процедури. КР призначена для ведення переговорів з роззброєння і контролю над озброєннями на багатосторонній основі та вважається єдиним постійним переговорним органом світового співтовариства у цій галузі. Консенсусне прийняття всіх рішень створює сприятливі умови для врахування національних інтересів країн-членів КР при визначенні позиції щодо досягнення прогресу в галузі роззброєння і нерозповсюдження окремих видів озброєнь. Головування на КР здійснюється на ротаційній основі між державами-членами; термін головування охоплює 4 тижні сесійної роботи.

Найважливіша функція КР полягає у виробленні та укладанні важливих міжнародно-правових документів у сфері роззброєння з метою сприяння процесу загального і повного роззброєння під ефективним міжнародним контролем.

Головним завданням КР є проведення переговорів на напрямках, пов’язаних з проблематикою попередження гонки озброєнь і роззброєння, зокрема:

1) припинення гонки ядерних озброєнь та ядерне роззброєння;

2) запобігання ядерній війні, включаючи усі пов’язані з цим питання;

3) запобігання гонці озброєнь у космічному просторі;

4) укладання ефективних міжнародних угод, забезпечуючих державам, які не володіють ядерною зброєю, гарантії від застосування або загрози застосування ядерної зброї проти них;

5) запобігання розробки та виробництва нових види зброї масового знищення та нових систем такої зброї, а також радіологічної зброї;

6) розробки і реалізації всеохоплюючої програми роззброєння;

7) створення транспарентність в озброєннях;

8) розгляд і прийняття річної доповіді Генеральній Асамблеї ООН з питань обмеження гонки озброєння і роззброєння.

У рамках єдиного багатостороннього органу у галузі роззброєння та нерозповсюдження, яким є КР, у різний час було розроблено та укладено низку важливих міжнародних угод:

1) Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.);

2) Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення (1972 р.);

3) Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р.);

4) Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї і про її знищення (1972 р.);

5) Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (1992 р.);

6) Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (1996 р.).

Головним пріоритетом України в роботі КР є розробка багатостороннього юридично-зобов’язуючого документа про гарантії безпеки неядерним державам від застосування або загрози застосування ядерної зброї проти них.

Гарантії безпеки, які мають бути надані ядерними державами у формі універсального інструмента, мають створювати краще оточення для сталого миру та безпеки всіх держав. Адже, країни, які не володіють ядерною зброєю, мають законні права отримати такі гарантії безпеки, принаймні, до повної ліквідації ядерної зброї.

Необхідність надання нашій державі посилених гарантій безпеки обумовлюється тим, що свого часу Україна добровільно позбулася третього в світі за потужністю ядерного арсеналу і зробила конкретний внесок у справу роззброєння та нерозповсюдження окремих видів озброєнь. Водночас, розширення спектру нових ризиків, викликів і загроз міжнародній безпеці вимагає реалізації нових підходів з надання ядерними державами-гарантами оновлених посилених гарантій безпеки Україні у контексті розвитку положень Будапештського меморандуму 1994 р.