2. Причини виникнення та соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту

Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють бюджетний дефіцит, є:

1) структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне й неефективне проведення структурних перетворень;

2) збереження значної кількості планово-збиткових державних підприємств, що отримують бюджетні дотації;

3) невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;

4) непродуктивний характер бюджетних асигнувань;

5) збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління і економічно необґрунтовані соціальні програми;

6) неефективний механізм оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тонізацію підприємницької діяльності;

7) зростання державного боргу;

8) втрати, розбазарювання виробленої продукції, що не стало об’єктом ефективного державного фінансового контролю.

Наслідки бюджетного дефіциту можуть бути позитивні, негативні або жодних наслідків.

Позитивний вплив бюджетного дефіциту досліджували ще у час Великої французької революції, пізніше це відстоював Дж. Кейнс (дефіцит активізує суспільство, стимулюючи законотворчу діяльність, змушуючи економити кошти, попереджувати і викривати зловживання). Дефіцит стане позитивним, якщо він спонукатиме до пошуку ефективних шляхів використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету в майбутньому. Теоретики дефіцитного фінансування вважали, що бюджетний дефіцит перетворюється на вагомий інструмент фінансової політики, використовується під час вирішення різнопланових завдань.

Проте неконтрольованість бюджетного дефіциту призводить до економічних криз, що заперечує позитивність цього явища. Негативні наслідки дефіциту проявляються у:

- марнотратстві уряду;

- макрофінансовій нестабільності;

- підвищенні ризиків економічної діяльності держави;

- посиленні інфляційних процесів;

- кризі державних фінансів, грошової системи;

- поглиблюванні диференціації у доходах громадян.

Всі ці негативні явища ще більше посилюються, якщо бюджетний дефіцит набуває хронічного характеру. Як наслідок це зумовлює неконтрольованість дефіциту, погіршує фінансову дисципліну, поглиблює фінансову безвідповідальність уряду і несе потенційний ризик дефолту.

Дефіцит бюджету є виправданим у тому випаду, коли темпи приросту ВВП випереджають приріст обсягів бюджетів, бюджетного дефіциту і видатків на обслуговування боргу. Якщо за рахунок дефіцитного бюджету зміцнюється фундамент економіки, він характеризується позитивними явищами.

3. Джерела фінансування бюджетного дефіциту та шляхи його скорочення

Основні методи фінансування бюджетного дефіциту:

1) продаж державних активів на покриття державних видатків (застосовується рідко);

2) боргове фінансування – державні запозичення у формі внутрішніх та зовнішніх позик;

3) кредитно-грошова емісія (монетизація) спричинює загрозу інфляції та погіршує стан грошового обігу. Внаслідок монетизації дефіциту держава може отримати сеньйораж – дохід від друкування та карбування грошей, який виникає, коли темпи зростання грошової маси перевищують темпи зростання реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. Така емісія повинна супроводжуватися жорстким контролем за використанням випущеної готівки. За світовими стандартами обсяг емісії допускається в межах 2-3 % бюджетного дефіциту до ВВП.

Структуризація джерел фінансування бюджетного дефіциту наведена у таблиці 1.

Таблиця 1