Фактори формування особистості

Усвідомлюючи те, що особистість - це набута якість людини, можемо розглянути, від яких факторів залежить її формування.

Рис. 3.1.8. Фактори формування особистості:

Спочатку при народженні дитини в неї повинна сформуватись біологічна основа - індивідні задатки. Це означає, що лише на основі суто людської структури та функцій мозку можливе формування особистості. Жодна тварина не спроможна розвинутись до цього рівня через недосконалість своєї мозкової тканини. По-друге, ця мозкова тканина у індивіда повинна бути в здоровому стані. Якщо народившись, дитина має серйозні вади головного мозку, то не зможе стати особистістю (наприклад, діти з олігофренією (вродженою розумовою відсталістю) не стають повноцінними особистостями). Наявність фізичних порушень чи вад не ставить таких глобальних обмежень для формування означеної якості людини, ряд інвалідів стають відомими визнаними особистостями.

Для формування особистості потрібен також вплив соціального фактору-виховання дитини людським оточенням. Тобто для того, щоб засвоїти надбання людської цивілізації, навчитись способам використання побутових речей, щоб інтелектуально та морально розвинутись, людина повинна мати вчителів, наставників вже з дитинства. Історії з дітьми-мауглі, які з дитинства потрапляють в середовище існування тварин (вовків, ведмедів, мавп) та потім знаходяться людьми, виразно показують, що такі діти не формуються як особистості, а набувають тваринних форм поведінки та звичок.

І нарешті, для формування власних особистісних ознак людина повинна проявляти активність - як фізичну, так і психічну. Дана активність забезпечує розвиток та роботу як організму в цілому, так і психіки зокрема.

Отже, сукупність дії всіх описаних вище факторів сприяє повноцінному розвитку особистості.

Зважаючи на те, що особистість є динамічною характеристикою, науковці намагаються встановити, коли саме відбувається завершення процесу її формування. Єдиного погляду на закінчення процесу формування особистості серед психологів нема. Окремі говорять про кінець юності як етап завершення цього процесу (18-21 рік), інші вважають, що особистість формується все життя. Радянський психолог Л. І. Божович припускала, що особистість народжується двічі - вперше в три роки, коли дитина починає вживати займенник "Я", та вдруге при досягненні нею дорослості.

Фундаментальною ідеєю більшості вітчизняних досліджень є ідея про те, що особистість людини створюється тими суспільними за своєю природою відносинами, в які людина вступає у своїй діяльності. Ситуація розвитку дитини, як відзначав Л. С. Ви-готський, з самого початку є соціальною і культурною ситуацією: всі відносини дитини зі світом опосередковуються для неї стосунками з іншими людьми і насамперед дорослими. Поява самосвідомостіозначає новий етап у розвитку особистості.

"Фізично він не може, розумово не знає, психічно не бажає; він би і міг, і знав, якби тільки хотів, але вся біда в тому, що він перш за все не хоче".

Е. Сеген

Погляди с. Л. Рубінштейна на структуру особистості

Перше, на що спеціально звертає увагу С. Л. Рубінштейн, приступаючи до характеристики особистості, це залежність психічнихпроцесів від особистості [1]. На думку автора, цей принцип виражається, по-перше, в індивідуально-диференціальних відмінностях між людьми. У різних людей, в залежності від їх індивідуальних, тобто особистісних особливостей є різні типи сприйняття, пам'яті, уваги, стилі розумової діяльності.

По-друге, особистісна залежність психічних процесів виражається в тому, що сам хід розвитку психічних процесів залежить від загального розвитку особистості. Зміна життєвих епох, через які проходить кожна особистість і відбувається її розвиток, призводить не тільки до зміни життєвих установок, інтересів, ціннісних орієнтації, а й призводить до зміни почуттів, вольовий життя. Особистісні зміни в ході її розвитку призводять до змін в психічних процесах (пізнавальних, афективних, вольових).

По-третє, залежність психічних процесів від особистості виражається в тому, що самі ці процеси не залишаються незалежно розвиваються процесами, а перетворюються у свідомо регульовані операції, тобто психічні процеси стають психічними функціямиособистості. Так, увагу в своїй специфічно людській формі виявляється довільним, а мислення - це сукупність операцій, свідомо направляються людиною на вирішення завдань. Виходячи з даного контексту, вся психологія людини є психологією особистості.

Наступне важливе для психологічної концепції особистості положення полягає в тому, що будь-який зовнішній вплив діє на індивіда через внутрішні умови, які в нього вже сформувалися раніше, також під впливом зовнішніх впливів [13]. Розкриваючи це положення, С. Л. Рубінштейн зазначає: «чим« вище »ми піднімаємося, - від неорганічної природи до органічної, від живих організмів до людини, - тим складнішою стає внутрішня природа явищ і тим більшим стає питома вага внутрішніх умов по відношенню до зовнішніх ». Саме це методологічне положення, виведене С. Л. Рубінштейном, робить зрозумілим добре відому формулу: «особистістю не народжуються - нею стають». Психічні властивості особистості - не явна даність, вони формуються і розвиваються в ході діяльності.

Отже, для розуміння психології особистості, з точки зору С. Л. Рубінштейна стають важливими наступні положення [1]:

1) психічні властивості особистості в її поведінці, в діях і вчинках, які вона здійснює, одночасно і проявляються, і формуються ',

2) психічний образ особистості у всьому різноманітті її властивостей визначається реальним буттям, способом життя і формується в конкретній діяльності;

3) процес вивчення психічного образу особистості передбачає вирішення трьох питань:

• Чого хоче особистість, що для нього привабливо, до чого він прагне? Це питання про спрямованість, установках і тенденції, потреби, інтереси та ідеали;

• Що може особистість? Це питання про здібності, про обдарування людини, про її обдарованості,

• Що особистість є, що з його тенденцій і установок увійшло у неї в плоть і кров і закріпилося в якості стрижневих особливостей особистості. Це питання про характер.

Виділивши ці аспекти психічного образу особистості, С. Л. Рубінштейн підкреслював, що вони взаємопов'язані і взаємообумовлені, що в конкретній діяльності вони виступають єдиним цілим. Спрямованість особистості, її встановлення, породжуючи в одноріднихситуаціях певні вчинки, переходять потім в характер і закріплюються в ньому у вигляді властивостей. Наявність же інтересів до певної галузі діяльності стимулює розвиток здібностей в цьому напрямку, а наявність здібностей, обумовлюючи успішну роботу, стимулює інтерес до неї.

Також тісно пов'язані між собою здібності й характер. Наявність здібностей породжує у людини впевненість у собі, твердість і рішучість або, навпаки, зарозумілість чи безтурботність. Так само і властивості характеру обумовлюють розвиток здібностей, оскільки здібності розвиваються за допомогою їх реалізації, а це в свою чергу залежить від властивостей характеру - цілеспрямованості, наполегливості і т. п. Таким чином, у реальному житті всі сторони, аспекти психічного образу особистості, переходячи одна в одного, утворюють нерозривну єдність.