2.3 Аналіз внутрішніх державних запозичень в Україні

У розвитку нашої держави наступив такий час, коли вона змушена, для виконання покладених на неї функцій, залучати фінансові ресурси. Одним із таких видів залучення фінансових ресурсів є державні запозичення, які поділяються на внутрішні та зовнішні. На нашу думку, саме внутрішні запозичення повинні стати поштовхом до розвитку національної економіки. З точки зору фінансової безпеки та незалежності держави доцільніше використовувати внутрішні запозичення.

Внутрішні державні запозичення – це кошти, які залучає держава через відповідні органи державного управління на внутрішньому фінансовому ринку. Внутрішні державні запозичення забезпечують перерозподіл доходів в середині країни.

Інструментом внутрішнього державного боргу із залучення фінансових ресурсів є ринок державних цінних паперів. Державні боргові зобов’язання на внутрішньому ринку представлені такими видами цінних паперів: облігація внутрішньої державної позики (ОВДП), облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання[2, С. 225].

Механізм залучення позичкових коштів у формі державного внутрішнього запозичення визначається Урядом України за погодженням з Національним Банком України (НБУ). Йдеться про зобов’язання з випуску державних цінних паперів.

Державні цінні папери – це грошові документи, що випускаються та забезпечуються державою в особі вищих органів виконавчої влади, які здійснюють кредитну діяльність відповідно до законодавства України Державні цінні папери є фінансовим інструментом, який використовується практично у всіх країнах. Їх випуск здійснюється урядами відповідних держав, переважно для неемісійного фінансування дефіциту державного бюджету[1].

Внутрішній ринок державних боргових паперів надзвичайно вразливий до впливу як внутрішніх, так зовнішніх ризиків, адже саме рівень його розвитку та стабільність функціонування визначають ефективність державних запозичень і можливість використання фінансового потенціалу внутрішнього ринку для забезпечення економічного розвитку держави.

Важливими умовами ефективного функціонування ринку державних цінних паперів, що забезпечує значні надходження коштів від державного запозичення, виступають: виважена політика держави у сфері запозичення коштів на фінансовому ринку; нормативно-правове забезпечення функціонування фінансового ринку та ринку державних боргових паперів; обов’язкове дотримання всіма учасниками правил і процедур роботи на ринку цінних паперів, партнерські взаємовідносини держави й інших учасників фінансового ринку; формування сучасного механізму взаємодії адміністративних і ринкових структур із метою удосконалення і зміцнення цього ринку.

Сучасний український внутрішній ринок державних цінних паперів має такі особливості:

• законодавче регламентування специфіки випуску, обігу та погашення державних боргових цінних паперів;

• державні боргові цінні папери можуть бути ринковими та неринковими, іменними або на пред’явника;

• обіг документарних і бездокументарних (безбланкових) державних боргових цінних паперів;

• незначні обсяги емісії державних внутрішніх боргових цінних паперів;

• обмеженість інструментів державних позик;

• низький рівень ліквідності державних боргових паперів;

• обмеженість вторинного ринку боргових паперів[3].

Найбільш розвиненим державним цінним папером є облігація внутрішньої державної позики (ОВДП). Облігації внутрішніх державних позик України – державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість ОВДП України може бути визначена в іноземній валюті[5].

Ринок ОВДП непостійний, на ньому досить часто відбуваються неочікувані зміни обсягів та дохідності. Загальний обсяг ОВДП що знаходиться в обігу станом на 22.04.2015 року складає за сумою основного боргу 497746,23млн. грн. [4]. Власниками ОВДП в Україні є Національний банк України, нерезиденти, банки та інші власники .(див.табл.2.5)

Таблиця 2.5

Порівняння ОВДП, що знаходяться в обігу за сумою основного боргу за аналогічний період 2014-2015 р.р.

Власники	22.04.2014			22.04.2015
	Сума, млн. грн.	Частка, %	Сума, млн. грн.		Частка, %
НБУ	172147,20	60,7	342756,38		68,9
Банки	84984,36	30	100452,73		20,2
Нерезиденти	15672,88	5,5	26033,33		5,2
Інші власники	10749,21	3,8	28503,79		5,7
Всього	283553,65	100	497746,23		100

За даним таблиці ми бачимо, що за рік кількість ОВДП в обігу збільшилась майже в два рази, а саме на 214192,58 млн. грн. Також спостерігаємо тенденцію до збільшення части власності ОВДП в НБУ (зросла на 8,2% к порівняння з попереднім роком). Значну тенденцію до скорочення мають банки, це пов’язано з кризою у банківський системі. На 2% збільшилась  частка ОВДП у власності нерезидентів, це може свідчити про те, що в Україну збільшились надходження іноземних інвестицій.

Отже, в Україні внутрішні державні запозичення відіграють важливу роль у забезпеченні держави фінансовими ресурсами. За допомогою здійснення внутрішніх запозичень держава може використовувати фінансовий потенціал, який присутній в середині країни, здійснювати розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів без нарощування зовнішнього боргу. Здійснення внутрішніх державних запозичень здійснюється на ринку державних цінних паперів, при цьому основними державними інструментами залучення фінансових ресурсів є ОВДП та казначейські зобов’язання.

Впродовж 2014 року в Україні відбулось стрімке зменшення обсягу міжнародних валютних резервів до 7,5 млрд дол. США на кінець року. А подальше скорочення золотовалютних резервів до рівня 5,6 млрд дол. США станом на 01.03.2015 є анти-рекордом з червня 2003 р., в той час як мінімальний норматив золотовалютних резервів (покриття обсягу імпорту протягом трьох місяців) має становити близько 23 млрд дол. США. Така ситуація знижувала можливості для погашення зовнішнього боргу і зумовлювала погіршенням оцінок кредитного рейтингу України Зокрема, у грудні 2014 року Standard&Poor’s Ratings Services знизило довгостроковий суверенний кредитний рейтинг України в іноземній валюті до рівня «ССС-». Водночас було підтверджено короткостроковий кредитний рейтинг України в іноземній валюті на рівні «С». Знижено довго- й короткостроковий рейтинги в національній валюті до рівня «ССС+» та «С» відповідно та надано негативний прогноз. У лютому 2015 р. Fitch Ratings відзначив довгострокові рейтинги дефолту емітента (РДЕ) в іноземній валюті на рівні «CC», короткостроковий рейтинг в іноземній валюті на рівні «С» та понизив довгострокові РДЕ в національній валюті до рівня «ССС». 24 березня 2015 року Moody's Investors Service (Moody’s) знизило рейтинги за довгостроковими зобов’язаннями як в іноземній, так і в національній валюті від «Саа3» до «Са» та зберегло негативний прогноз 2 . Погіршення рейтингових оцінок для країни до переддефолтного рівня несе ризик ще більшого закриття України для іноземного інвестування та відтоку іноземного капіталу. В ситуації, що склалась в державі навколо боргового навантаження, особливо гостро постає питання вдосконалення боргової політики. У березні 2015 року український Уряд почав консультації з власниками частини суверенного боргу з метою поліпшення його структури та зменшення майбутніх виплат за борговими зобов’язаннями протягом наступних 4 років на 15 млрд дол. США. В 2015 році, за даними Міністерства фінансів України, держава повинна виплатити 11 млрд дол. США боргових зобов’язань.

У квітні урядовцями було заявлено, що два останні варіанти поки що не обговорюються, принаймні в частині державного та гарантованого державою боргу, оскільки Укрексімбанк уже офіційно звернувся до кредиторів з проханням надати відстрочку на погашення євробондів на 750 млн доларів з терміном обігу до 27 квітня 2015 року на два місяці. Загальна сума зовнішніх боргових зобов’язань державного сектору перед приватними кредиторами, що може бути запропонована до реструктуризації, становить 25,8 млрд дол. США, в т.ч. єврооблігації – 17,2; гарантовані державою кредити та єврооблігації – 5,0 та негарантовані урядом облігації підприємств державного сектору та м. Києва – 3,5.

Висновок: Згідно «Стратегічного плану діяльності Міністерства фінансів України на 2015 бюджетний рік та два бюджетних періоди, що настають за плановим (2016–2017 роки)» серед основних пріоритетів держави в борговій політиці виділено наступні:

- удосконалення системи управління державним боргом;

- ефективна реалізація національних інтересів на міжнародній арені;

- якісне управління зобов’язаннями та підтримка кредитного рейтингу країни;

- забезпечення ефективності використання інвестиційних коштів бюджету;

- залучення позик, фінансових ресурсів, спільних з МФО на впровадження інвестиційних та інфраструктурних проектів, в т.ч. для економічної реабілітації та відновлення Донецької та Луганської областей.