Потреба у йоді для різних вікових категорій, мкг на добу

Діти	Потреба
до 1 року	до 120
до 3 років	120
4-6 років	120-130
7-9 років	140-150
10-12 років	150-200

3. Основні складові здоров'я: фізична, соціальна, психічна, духовна. Їх зв'язок і взаємовплив.

Опорно-рухова система є складним механізмом забезпечення нашого орга­нізму. Органи опору істотно впливають на центральну, серцево-судинну, периферійну нервову та інші системи. Повноцінна діяльність цих систем без рухової активності неможлива.

За допомогою опорно-рухового апарату людина займає певне положення у просторі. Нервово-м'язовий апарат дозволяє людині сідати або вставати, лягати або перевертатися з боку на бік, зі спини на живіт. На органи опору і руху людина опирається, на них тримається весь організм, вони захищають найважливіші внутрішні органи і системи від несприятливих впливів зовнішнього середовища.

Серце, судини, печінка, селезінка, підшлункова залоза знаходяться під захис­том грудної клітки; головний мозок захищений черепом; тазові кістки захища­ють органи черевної порожнини.

Велике значення має і хребет, оскільки він є тим стержнем, що надає людині вертикального положення. Він захищає спинний мозок, до нього прикріплю­ються всі інші частини опорно-рухового апарату — кінцівки, таз, ребра, череп.

Ознаки правильної постави

Як відомо, під поставою розуміють положення тіла людини під час ходіння, стояння, сидіння і роботи. Формування постави відбувається під впливом багатьох умов: характеру побудови і ступеня розвитку кісткової системи, зв'язково-суглобового апарату, особливостей умов праці і побуту, порушень діяльності і будови організму після певних захворювань.

При правильній поставі створюються оптимальні умови для нормального функціонування окремих систем і всього організму, добре функціонують сис­теми органів руху, правильно розміщуються внутрішні органи і при цьому під­тримання тіла у вертикальному положенні відбувається з найменшою втратою енергії.

Найперше постава визначається положенням голови, формою хребетного стовпа і грудної клітки, кутом нахилу таза, станом плечового пояса, верхніх і нижніх кінцівок; по-друге, постава визначається роботою м'язів, що беруть участь у збереженні рівноваги тіла. Правильне положення тіла є наслідком рів­номірного м'язового тонусу плечового пояса, шиї, спини, таза і задньої поверх­ні стегон.

Правильна постава людини характеризується підтягнутістю; при цьому голова тримається прямо, плечі розвернуті, живіт плоский, пружний, ноги розігнуті в колінах і кульшових суглобах, п'яти розміщені разом. Профіль хребта утворює красиву хвилеподібну лінію з рівномірними підвищеннями і заглибленнями од­накової висоти.

Нормальна постава забезпечує нормальні умови для функції всіх органів і систем організму як єдиного цілого. Між формою і функціями організму існує певний взаємозв'язок. Правильна постава визначає хороший фізичний розви­ток і здоров'я, відповідно — підвищену працездатність та успішність школярів. Відомо, що при порушенні постави погіршується робота всіх систем і органів людського організму. Так, наприклад, коли кругла спина (див. мал. 1), різко зме­ншується екскурсія грудної клітки, знижується життєва ємність легень, дихання с і ас поверхневим, погіршуються обмінні процеси. Це може призвести до недо­крів'я, головного болю, втрати апетиту. У школярів з дефектами постави нерідко погіршується зір, тому що вони, сидячи за столом, низько опускають голову. Боротьбу з дефектами постави слід розглядати як справу загального оздоров­лення організму.

Мал. 1.

При порушенні постави можуть виникнути такі деформації хребта: кіфоз і лордоз — органічні зміни в сагітальній площині, сколіоз — органічні зміни, які відбуваються у фронтальній площині (див. мал. 2.).

Мал. 2

Кіфоз — означає "кривий, викривлений". Необхідно мати на увазі, що й нормальний хребет не є прямим, як нам це здається. В нього є фізіологічні вигини. Вигин у грудному відділі, обернений назад, — "кіфоз", у поперековому, вперед,—"лордоз". Ці вигини необхідні, вони підвищують витривалість хребта, надають йому "ресорних" властивостей. Еластичність хребта, здатність аморти­зувати поштовхи досягається ще й за рахунок міжхребцевих дисків, що мають вигляд прокладки з хрящової тканини.

У разі порушення постави або захворювання хребта фізіологічні вигини іноді згладжуються або стають більш вираженими. Саме це і відбувається при юнаць­кому кіфозі.

Причина захворювання остаточно не виявлена, але припускають, що в його основі лежить порушення кровопостачання в ростових зонах хребців—апофізах.

Внаслідок цього тканина апофізів ніби розшаровується, її структура порушується, а потім сплющуються і передні відділи самих хребців, ріст їх гальмується.

Формування хребта відбувається в дитячому й підлітковому віці. Тому за сприятливих умов структура апофізів іноді відновлюється, висота хребців сягає норми і кіфоз ліквідовується навіть без спеціального лікування.

Однак хвороба може і прогресувати. Найчастіше це відбувається в період інтенсивного росту, особливо, якщо дитина ослаблена, багато хворіє, мало ру­хається, не займається фізкультурою. Але і перевантаження під час спортивних іанять можуть погіршити перебіг юнацького кіфозу і навіть стати його причиною.

Якщо захворювання прогресує, в процес залучаються міжхребцеві диски. 1 іони розрихлюються, стають тоншими, під впливом навантаження хрящова тка­нина проникає в тіло хребців, утворюються так звані грижі Шморля. До кіфозу додається остеохондроз, в тілах хребців з'являються дзьобоподібні розростання, які вже не розсмоктуються, а лишаються назавжди.

Про захворювання, крім уже перелічених ознак, сигналізують загальна втома, біль у спині, що минає лише після відпочинку лежачи.

Дитині стає все важче робити нахили вперед. Поступово біль в спині почи­нає турбувати майже постійно, віддавати в стегно, підколінну ямку, відпочинок все рідше приносить полегшення. У деяких особливо важких випадках прогре­сування хвороби призводить до стискання нервових корінців, може виникнути слабкість нижніх кінцівок.

Щоб усього цього не відбулося, профілактику кіфозу необхідно починати якомога раніше. Головне — це заходи, які сприяють загальному зміцненню орга­нізму. Спати дитина повинна на твердому ліжку з невеликою плоскою подушкою. Добре під тонкий матрац підкласти фанерний щит.

На що повинні звернути увагу батьки і вчителі, щоб попередити виникнення юнацького кіфозу?

У першу чергу — на дотримання гігієнічних правил сидіння за робочим столом або партою: дитина повинна сидіти на твердому стільці зі спинкою так, щоб ноги впиралися в підлогу, не горбитися, не сутулитися; попередньо звільнити від зайвих речей стіл, щоб лікті не звисали, а передпліччя служили опорою, роз­вантажуючи хребет.

У режимі роботи слід передбачати 20-30-хвилинний відпочинок лежачи на спині і обов'язкові прогулянки на свіжому повітрі.

Рекомендується грати у волейбол, баскетбол, взимку плавати в басейні, влітку— у відкритому водоймищі, причому побільше на спині. Корисні ванни з морською сіллю (температура води 38-39 °С, курс — 15-20 ванн).

Ранок повинен починатися з ранкової гімнастики, включаючи вправи для зміцнення м'язів спини і черевного преса.