Спогади Стальченка Миколи Григоровича,1924 р. Н.

Голод я пам’ятаю. Причиною голоду були природні умови. Довгий час йшли дощі, це призвело до неврожаю. Мені невідомі факти, щоб у людей відбирали їжу. Тодішня влада не використовувала такі методи. Їй тоді треба було залякати народ. Діяла залізна дисципліна. Ті, хто її порушував, безперечно, наказувався.

Люди від влади нічого не ховали, бо боялися.

До нас і шукати не приходили, бо ми жили бідно. Та й сховати нічого не можна було, бо в ті часи сусід на сусіда доносив навіть за неправильне слово, сказане на адресу влади.

Я чув про закон про п’ять колосків, але його самі люди придумали. Кажуть люди, що якщо зрізав хтось на колгоспному полі п’ять колосків, то його засуджували. Але це було не так. Ніхто нікого не судив за п’ять колосків. Знаходилися такі люди, які вночі зрізували колоски в дуже великій кількості. Отоді таких людей наказували, навіть розстрілювали.

Звичайно, у полі збирати колоски чи залишки городини не дозволяли. Поля охороняв лановий, голова колгоспу. Дуже люди боялися КДБ і міліції.

Забирати продукти в людей приходили чи вдень, чи вночі, - різниці не було. Приходили доти, доки не забирали, що їм потрібно.

В нашому селі випадків голодної смерті не було.

Не голодували в селі ті, в кого лишились якісь запаси. Та й засобів для виживання було багато. В їжу застосовували різні рослини, гриби, зілля, ягоди, лікувалися народною медициною. Їли лободу, з липи дерли і їли лико, ловили зайців, дерли воронячі яйця.

Спогади Золотійчук Антоніни Дорофіївни, 1923 р. Н.

Голод я пам’ятаю. Тоді був неврожай. В людей продуктів не відбирали. В селі не було такого, щоб людей карали чи виселяли. Ніхто від влади нічого не ховав. Не було такого, бо всі були в колгоспі.

А в колгоспі їсти давали. Про закон про п’ять колосків я не чула. Поля охоронялися. Охороняли їх лановий і голова колгоспу. Люди хотіли йти в колгосп і йшли добровільно, бо вже залишилися всі бідні.

З голоду в нашому селі не помер ніхто. В нас при школі був інтернат. Там було чотири дитини, звідкись привезені. Ними опікувалась школа. Не голодували в селі ті, в кого були якісь запаси, а вижили майже всі. Збирали гриби, ягоди. З рослин ми їли ракові шийки, пекли з них млинці. Буряки терли і добавляли в хліб. Ще хлопці дерли воронячі яйця. В кого було золото чи срібло, міг щось і купити.

1948 року вчасно провели сівбу, виконали план заготівлі хліба та інших продуктів. Люди не рахувались ні з часом, ні з віком. Шеремет Н. Л. та Романюк В. І. розповідали, що після війни в господарстві обробляли землю, в основному, кіньми, пізніше тракторами і допомагала оброблять Піщанська МТС. Трактористами працювали Радченко В. З., Романюк П. Т., Нестерук В. І. В 1948 року передали трактори в колгосп. Головою колгоспу тоді був Рибак Г. К. Колгосп називався імені 40 – річчя Жовтня. Пізніше колгосп називався с/г артіль імені Жданова. Головою артілі був Дзюмак І. Т. В 1949 році трудівники колгоспники підписувалися на державну позику, вносили всю суму готівкою. Артілі одержали по 3 кг зернових, по 6 кг картоплі та по 1,5 крб. на кожний робочий трудодень. З великим патріотизмом і піднесенням колгоспники підписувалися на державну позику, вносили всю суму готівкою.

В кінці 50-х на початку 60-х років головою колгоспу імені Жданова тоді був Іванюк С. Я., село стало розбудовуватися. Відбували школу в якій навчалося більше 400 учнів. В школу ходили учні з 11 сіл: В. Горбаша; М. Горбаша; Тернівка; Колодянка; Коритища; Мокре; Жолобне; Забара; Зелений Гай; Хижівка; Радулин. В них було по 4 5-х і 6-х класів, 3 7-х, по 2 8-х, 9-х, 10-х класів, а 1,2,3- окремо. Навчалися у 2 зміни з 9 год. перша, а друга – з 16 до 21 години.

В 1963 р. побудували дитячі ясла в яких було майже 100 дітлахів. У 1970 році ясла закрили і відкрили початкову школу.

Із 1963 р. по 1968 р. головою колгоспу був Загривий Іван Федорович.

1968 року 4 листопада вдруге став головою колгоспу Іванюк Степан Якович. За його керівництва в селі стали класти дорогу із каменю (1968–1972рр.) У 1968 р. став ходити перший автобус (Газ – 63 грузотаксі).

Із 1972 р. по 1977 р. сільським головою була Сидорчук Катерина Миколаївна.

1974 року збудований будинок культури. За будинком культури посадили парк відпочинку. В цьому році збудували: фельшерський пункт; млин.

1975 року в селі збудували кооперативний магазин товарів повсякденного попиту. У цьому ж році збудована перша ферма.

Із 1977 по 1983 рр. сільським головою був Масира Василь Павлович.

У 80-х роках у колгоспі проведено закритий дренаж ґрунту довжиною 330 км на 830 га низинних земель. Це дало можливість підвищити врожайність зернових на 6 центнерів з кожного гектара.

1981 року поблизу старої контори побудували нову. Навпроти побудували нову сільську раду, а навпроти магазину була збудована пошта.

Із 1983 по 1995 рр. головою колгоспу імені Жданова працював Федорчук Володимир Васильович.

1983 року відкрито два тваринницьких комплекси.

1984 року збудовано зерносховище. Збудовано два будинки для молодих спеціалістів.

1988 року був відкритий побуткомбінат, де працювала швейна майстерня.

1989 року було відкрито пилораму. Все в колгоспі було механізовано. Тоді колгосп називався «Зоря».

1991 року вулиці села були покриті асфальтом.

Із 1995 року головою тоді вже приватним колективним с/г підприємством «Зоря» став Лук’янчук Володимир Степанович, а головою сільської ради - Рибак Олександр Сергійович.

16 червня 2004 року пройшла розпайовка колгоспних земель і майна ТОВ «Зоря». Кожен колгоспник безкоштовно одержав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4 га для ведення товарного с/г виробництва.