27. Види міжнародного руху капіталу.

Критерій класифікації	Форма руху капіталу
За формою власності	- державний капітал (суб'єкти: держава в особі уряду та Національного банку; міждержавні й наддержавні організації) - приватний (недержавний) капітал (суб'єкти: фізичні особи; банки; компанії, у т. ч. ТНК; страхові інвестиційні, трастові фонди тощо) - змішаний капітал
За джерелами походження	- приватні капіталовкладення - кошти з недержавних джерел, що розміщуються за кордоном або прийняті з-за кордону приватними особами (фізичними і юридичним) - державні капіталовкладення - державні позики, гранти (дарунки), допомога, міжнародне переміщення яких визначається міжурядовими угодами
За строками вкладення	- короткотерміновий (до одного року) - середньостроковий (від одного до п'яти років) - довготерміновий (понад п'ять років)
За величиною потоків	- великий - середній - малий
За способом здійснення		- товарна (товари, рухоме та нерухоме майно, патенти й ноу-хау, якщо вони вивозяться за кордон у вигляді внесків або компонентів статутного капіталу створюваної фірми, товарні кредити) - грошова (іноземна валюта, національна валюта, грошові вимоги, цінні папери) - економіко-правова (права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність) - змішана
За відповідністю до чинного законодавства		- легальна - нелегальна
За характером використання		- підприємницький капітал (міжнародні інвестиції) - кошти, що прямо чи опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання підприємницького прибутку чи дивідендів - позичковий капітал (міжнародний кредит) - кошти, які надаються в позику з метою отримання відсоткового доходу - гуманітарна та фінансова допомога (гранти, пільгові кредити тощо) міжнародне фінансування з метою забезпечення довгострокових економічних і політичних інтересів
За напрямками потоків		- валютно-кредитне й розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг - закордонні інвестиції в основний і оборотний капітал - операції із цінними паперами та різними фінансовими інструментами - валютні операції - перерозподіл частини національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, і внесків держав у міжнародні організації та ін.
За рівнем міграції		- на макрорівні тобто міждержавний перерозподіл капіталу, статистично він відображається в платіжному балансі країни - на мікрорівні означає рух капіталу усередині міжнародних компаній по внутрішньо-корпоративних каналах.

28. Макроекономічні ефекти міжнародного руху капіталу для країн-донорів та країн-реципієнтів.

Портфельні іноземні інвестиції – це підприємницький капітал за кордоном у формі вкладення капіталу в цінні папери підприємств у розмірах, що не забезпечують права власності або контролю над ними.

Портфельні інвестиції здійснюються заради одержання прибутку й зниження ризику завдяки портфельній диверсифікованості капіталу (в основному це активи, у деяких випадках - зобов'язання). З точки зору приймаючої країни, портфельне інвестування не тягне за собою втрату місцевого контролю над власністю компанії, яка може повністю належати місцевим фірмам, а також бути спільним підприємством або дочірньою компанією ТНК. Портфельні інвестиції - є чисто фінансовими.

Переваги та ризики портфельних інв.

- не надають інвесторові права контролю;

- портфельні інвестиції припускають придбання менше 10% статутного капіталу компанії;

- портфельні інвестиції є корокостроковими вкладеннями, однак сучасні тенденції, властиві світовим ринкам капіталу показують, що багато інституціональних інвесторів тримають довгострокові активи в закордонних компаніях, не маючи права контролю (характерного для прямих вкладень), тобто розбіжності між прямими й портфельними інвестиціями в цьому сенсі стають малоістотними;

- портфельні інв. надаються національними компаніями та банками;

- прямі й портфельні інвестиції неоднаково впливають на економіку й стан фінансових ринків у країні-інвесторі та країні-реципієнті, при цьому якщо перші стимулюють передачу технологій і розширюють доступ інвесторів на внутрішній ринок, то другі можуть стимулювати розвиток внутрішнього ринку приймаючої країни;

- портфельні інвестиції спочатку виявляють порівняно сильний макроекономічний ефект, визначаючи динаміку цін на активи й ліквідність фінансового сектора;

- портфельні інвестиції носять більш дестабілізуючий характер порівняно з прямими, хоча їхній кінцевий результат залежить від політики дочірніх компаній 29. Роль ТНК у розвитку міжнародного виробництва.

Найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин є транснаціональні корпорації (ТНК). Цей феномен з’явився ще досить недавно, але все ж встиг за якісь 50 – 60 років, стати одним з головних учасників міжнародних економічних відносин.

Саме ТНК – основний структурний елемент економіки більшості країн, провідна сила їхнього розвитку та підвищення ефективності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку.

ТНК перетворили світову економіку на міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх його напрямах: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; вдосконалення форм менеджменту, управління підприємствами.

Транснаціональні корпорації контролюють істотну частину науково-технічного потенціалу промислово розвинутих країн, що дозволяє їм відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями й науково-технічними знаннями, активно брати участь у науково-технічному прогресі й сприяти структурним зрушенням у світовій економіці.

Сьогодні в лабораторіях і наукових центрах ТНК проводиться основний обсяг наукових досліджень і розробок. При цьому дедалі більшу роль у науково-технологічній стратегії ТНК відіграють приймаючі країни. Наприклад, компанія «ІБМ» на початку 90-х років мала за межами США понад 25 тис. науковців, близько 30 лабораторій, що здійснювали програми НДДКР у рамках єдиного плану корпорації, але з урахуванням особливостей ринків спеціалізації філій і дочірніх компаній «ІБМ».

Значний внесок у розробку передової технології ТНК робить і співробітництво з університетами й науковими центрами. Такі центри створюються, як правило, при університетах, і їх активно фінансують провідні промислові корпорації.

Масштаб діяльності ТНК характеризується великими розмірами. У даний час ТНК, через свою фінансову могутність, стали об’єктивним явищем у економічному і політичному житті. На їх частку припадає до 2/3 всієї світової торгівлі. При цьому ТНК – ключова ланка процесу інновацій, володіють більш ніж 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технологію і ноу-хау. Близько 75-80% загальносвітового обсягу наукових досліджень і розробок здійснюється в рамках ТНК.

Зараз у світі існує більш як 67 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. афільованих зарубіжних компаній по всьому світу, у яких залучено понад 76 млн. чоловік. Також встановлено, що за останні роки спостерігається зростання кількості зарубіжних філій ТНК в порівнянні із збільшенням числа материнських компаній. У той же час необхідно відзначити, що основна частина материнських ТНК, зокрема понад 80% і близько 33% афілійованих, зосереджено на території промислово розвинених держав, таких як США, країни ЄС і Японія. Зокрема, 23 материнських компанії з 100 найбільших ТНК розташовані в США, 16 – в Японії, 13 – у Франції, 9 – в Германії і 10 – у Великобританії. В країнах, що розвиваються, розташовано 19,5% материнських і майже 50% зарубіжних філій, в країнах СНД – приблизно 0,5% і 17%.

Головну роль в діяльності найбільших ТНК світу грають 4 комплекси: електроніка, нафтопереробка, виробництво продуктів харчування і автомобілебудування. Їх продажі складають близько 80% загальної активності ТНК.

Транснаціональні корпорації є рушійною силою міжнародної економіки. Добробут країни, її участь у міжнародному поділі праці, рівень інтегрованості у світове господарство і, в остаточному підсумку, її міжнародна конкурентоздатність дедалі більшою мірою залежать від того, наскільки успішна діяльність ТНК, що базуються в її економіці.

30. Особливості регулювання міжнарод\u001fного інвестування: інститути, механізми.

Усі засоби й методи регулювання іноземних інвестицій умовно можна класифікувати наступним чином:

• за цілям регулювання: засоби стимулювання та обмежень;

• за об´єктами регулювання: засоби, що визначають умови первинного доступу іноземних інвестицій в економіку країни-реципієнта, і засоби, що регламентують діяльність вже створених підприємств з іноземними інвестиціями;

• за засобом впливу: безпосередня регламентація або методи загальноекономічного регулювання, які опосередковано впливають на процес іноземного інвестування;

• за характером регулювання: адміністративні та економічні;

• за тривалістю дії: тимчасові й постійні.

На початковому етапі просування іноземної компанії на ринок держава застосовує такі заходи:

• процедура одержання інвестиційного дозволу, ліцензії на право здійснювати торгівлю цінними паперами та іншими інвестиційними інструментами;

• заборона та обмеження на капіталовкладення у певні галузі господарства, регіони, певні види цінних паперів й інвестиційні активи;

• обмеження на частку іноземної участі в місцевому капіталі (в останні роки обов´язкова більшість або меншість у капіталі втратила важливість), а також на обсяги цінних паперів, що купуються;

• виробничі та інші вимоги, що висуваються до прямих і портфельних інвесторів.

При наступній діяльності регулювання й контроль за діяльністю ТНК здійснюються за допомогою заходів загальногосподарського регулювання:

• встановлення порядку фінансування й репатріації капіталу;

• податкова політика;

• регламентація доступу до участі в приватизації;

• контроль за злиттям і поглинанням та антитрестовське законодавство в цілому;

• заходи спеціального стимулювання й контролю за діяльністю ТНК.

Для залучення іноземних інвестицій багато держав досить активно використовують такий механізм як вільні економічні зони.

31. Міжнародний кредит: суть, функції, види.

Міжнародний кредит - це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Мета міжнародного кредиту - отримати максимальний дохід у вигляді відсотка.

Функції МК

1. Забезпечує перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів.

2. Дозволяє ефективніше використовувати фінансові і матеріальні ресурси.

3. Сприяє накопиченню матеріальних і фінансових ресурсів з метою їх раціональнішого використання в майбутньому.

4. Прискорює процес реалізації товарів, розширює межі міжнародної торгівлі.

5. Забезпечує володіння найважливішими методами конкурентної боротьби на світовому ринку.

6. Сприяє вирішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн.

7. Знижує платоспроможність країн-позичальників і підвищує рівень їх заборгованості кредиторам.

Види міжнародного кредиту