Будова, властивості вітаміну н та пантотенової кислоти. Їх участь в обміні речовин, основні джерела, добова потреба. Роль КоА в обмінних процесах.
Вітамін Н (біотин)
Джерела майже всі продукти тваринного та рослинного походження, найбільше його в печінці, нирках, молоці, яєчному жовтку, горосі, квасолі, цибулі, помідорах, картоплі.
Добова потреба для дорослої людини становить приблизно 10 мкг.
Біологічна дія за присутності іонів Mg2+ і Mn2+сприяє включенню СО2 в органічні сполуки у складі ферментів карбоксилаз: метилмалоніл-КоА-транскарбоксилази, піруваткарбоксилази, ацетил-, пропіоніл-, метил-, кротоніл-КоА-карбоксилаз. Вони каталізують зворотні реакції карбоксилування, транскарбоксилування, монодекарбоксилування багатоосновних кислот, беручи в такий спосіб участь у біосинтезі ліпідів, амінокислот, вуглеводів, нуклеїнових кислот тощо. Біотин також необхідний для нейтралізації токсичності авідину – кристалічного глікопротеїну сирого яєчного білка, який здатний витісняти біотин із ферментних систем, утворюючи з ним нерозчинний комплекс, не спроможний всмоктуватися в кишці. При варінні яєць авідин руйнується.
Гіповітаміноз Н може виникати при вживанні великої кількості сирих яєць,при тривалому застосуванні сульфаніламідних препаратів, які викликають дисбактеріоз кишок. Недостатності біотину в людей проявлялася депігментацією шкіри, розвитком дерматитів, випадінням волосся, атрофією смакових сосочків язика, больовими відчуттями в м’язах, гіперчутливістю, відставанням у рості.
8.Застосування водорозчинних вітамінів у стоматологічній практиці.
У стоматологічній практиці дефіцит вітамінів передусім проявляється ураженнями порожнини рота – порушеннями трофіки слизової оболонки, стоматитом, гінгівітом, глоситом, деградацією навколозубних тканин тощо. Лікарю-стоматологу необхідно уявляти фізіологічну і лікувальну дію вітамінів, ознаки їх дефіциту в організмі, показання та протипоказання до застосування. Поповнити дефіцит вітамінів можна шляхом призначення дієти з відповідним вмістом вітамінів. Але цей спосіб малоефективний, тому необхідне призначення вітамінів у якості лікувальних засобів (фармакодинамічна терапія). Найчастіше вітаміни застосовують для лікування гіпо- та авітамінозу (замісна вітамінотерапія). Крім того, вітаміни можуть сприяти підвищенню резистентності організму при дії патогенних чинників навколишнього середовища. їх застосовують для стимулювання функцій старіючого організму (адаптаційна вітамінотерапія). У разі надмірного споживання вітамінів може розвинутися гіпервітаміноз, рідко розвиваються побічні ефекти у вигляді алергії та диспепсії.
Антианемічні вітаміни (в12, фолієва кислота), їх будова, участь в обміні речовин, джерела для людини, добова потреба, ознаки гіповітамінозу.
Вітамін В12 Джерела молоко, яйця, печінка, дріжджі, соєві боби, він також синтезується мікрофлорою кишок. Добова потреба 2 – 5 мкг. Біологічна роль. Вітамін В12 володіє високою біологічною активністю: слугує фактором росту, забезпечує кровотворну функцію (особливо еритропоез), сприяє нормалізації функцій печінки, активує загортальну систему, впливає на регенерацію нервових волокон. Гіповітаміноз В12 проявляється циклічно у вигляді хвороби Аддісона-Бірмера: під час ремісії симптоматика зазвичай відсутня, а у період загострення з’являється тріада синдромів: анемічний, шлунково-кишковий, неврологічний.
фолієва кислота
Джерела продукти рослинного (салат, капуста, помідори, шпинат, боби) і тваринного (печінка, м'ясо) походження. Добова потреба 50 – 200 мкг Біологічна роль фолієва кислота стимулює еритропоез, лейкопоез, тромбопоез, оновлення білків у тканинах, що швидко регенерують. Гіповітаміноз зазвичай виникає внаслідок порушення всмоктування фолієвої кислоти (внаслідок атрофії залоз і пухлини шлунка, захворювання кишок) або надмірне її використання (кишкові паразити, дисбактеріоз, вагітність) та характеризується швидкою стомлюваністю, дратівливістю, втратою апетиту, а також ознаками пригнічення проліферації кровотворних клітин, що проявляються мегалобластною анемією.