1.2 Історичні відомості для туриста

Історія Франції налічує двадцять століть. За цей час кордони держави змінювалися не раз. Але ще на рубежі нової і старої ери грецький географ Страбон писав: «Здається, саме провидіння спорудило гори, наблизило моря, вказало русла всіх річок, щоб створити з цієї країни саме квітуче місце на Землі». Справді, в сучасній Франції є все: і морські береги, і високі гори. Її омивають два моря - Північне і Середземне, її кордони проходять по Піренеями і Альп.

Франція розділена на 95 департаментів, включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю - Корсику. До її складу входять: Гваделупа, Французька Гвіана, Мартініка, Реюньон, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Волліс і Футуна, Французька південно-антарктична територія, Майотта, Сен-П'єр і Мі-келони. Департаменти складаються з комун (зараз їх 36 тисяч). У країні діє Конституція Республіки і Співтовариства від 28 вересня 1958 з подальшими доповненнями та змінами. У Франції політична влада концентрується в руках глави держави - президента, що обирається абсолютною більшістю голосів загальним прямим голосуванням на сім років. Президент призначає прем'єр-міністра і міністрів без затвердження їх парламентом, має право розпускати Національні збори і призначати нові вибори, може вживати надзвичайних заходів, які «диктуються обставинами». Законодавча влада здійснюється парламентом, що складається з двох палат: Національних зборів і Сенату. Національні збори обираються за мажоритарною системою в два тури строком на п'ять років. Сенат обирається шляхом непрямого голосування за мажоритарною системою строком на дев'ять років. Кожні три роки склад Сенату оновлюється на третину. Член парламенту не може бути одночасно членом уряду. Літочислення парижа з 53 Ведеться р до н. е. У той рік Юлій Цезар побудував фортецю поруч з Лютецией - поселенням галльського племені Парізі. «Лютеція» на мові місцевих галлів означало «болото». Спочатку містечко було розташоване на островах, утворених рукавами Сени, точніше, на одному з цих островів, званому Сіте (Cite), де зараз стоїть собор Паризької Богоматері. Середньовічний Париж особливим блиском не відрізнявся. В кінці середніх століть місто налічував близько 200 тисяч жителів. Починаючи з царювання Франциска I, який побудував перші павільйони Лувру, і до самої французької революції місто росло порівняно повільно.

Швидкий розвиток Парижа починається в епоху Наполеона I. З його ім'ям пов'язані найвідоміші пам'ятки міста, зокрема, Тріумфальна арка і Будинок інвалідів. Але ще більший слід залишило, мабуть, царювання Наполеона III і префекта його діяльність османів (Осман), значно модернізувати тодішній Париж. При османів, зокрема, були прокладені великі паризькі бульвари, становлять нині основу міського планування, розбиті 3 великих Сидор і 20 скверів. Діяльність префекта III Наполеона мала на увазі не тільки прикраса міста: широкі бульвари, прокладені замість кривих, вузьких вуличок полегшували поліції і армії підтримання порядку в Парижа. Адже не потрібно забувати, що крім того, що Париж - «свято» і «місто мрії», це ще і місто Паризької комуни і барикадних боїв, місто, що подавав людству не тільки добрі приклади ... Кілька століть поспіль

Париж носив неофіційний титул «столиці світу ». У ХХ столітті цей титул став сперечатися з нього Нью-Йорк. Парижани не бажають поступатися, їм хочеться, щоб Париж майбутнього, Париж третього тисячоліття зберіг безсумнівність свого «столичного» статусу.

Навряд чи Парижу вдасться це, новий «Рим» вже утвердився на берегах Гудзону, але те, що Париж назавжди залишиться «Афінами» західної цивілізації - це безсумнівно. Жан Тібері, мер Парижа, сказав таку фразу, побудовану на грі слів: Якщо в 1900 і наступні роки

Париж був містом світу, можна сказати, що в 1999 він стане світочем, світочем розуму, таланту і культури. Мер мав на увазі нову програму розвитку міста, план, який передбачає перетворити Париж в справжнє свято. Зокрема, планується об'єднати район Сени в загальний ансамбль, що тягнеться від Парку Андре Сітроена до Берсі. Цей проект змусить по-новому заграти берега Сени: між мостами Толбіаке і Берсі будуть розставлені на плаву 2000 скульптур, що зображують різнокольорових риб.

Скло вокзалів, купола османів, фасади великих підприємств і стріли соборів висвітлити і заблищать. Париж буде купатися в світлі. Париж, місто, що змушує мріяти, виходить в майбутнє.