2 Питання

У своїй фундаментальній праці «Екзистенціальна психотерапія» Ялом дає наступне визначення того, про що він пише: «Екзистенціальна психотерапія - це динамічний підхід, що фіксується на базисних пропроблем існування індивідуума »(Ялом, 1999, с. 8). такими проблемами (Екзистенційними факторами) він вважає смерть, свободу, ізоляцію і безглуздість життя.

Ялом також вважає, що існують два типи механізмів психологічного захисту, які можуть бути як несвідомими, так і свідомими. По-перше, це традиційні механізми захисту (проекція, реакція, заперечення, ідентифікація і т. п.), які працюють незалежно від виточника тривоги. По-друге, існують специфічні механізми захисту від кожного з чотирьох основних занепокоєнь.

Смерть - основне джерело тривоги і невротичної, і нормальної, і екзистенціальної. Причому ці види тривоги, пов'язані зі смертю , можуть бути як усвідомленими, так і несвідомими. На відміну від багатьох своїх попередників Ялом на основі великих і тривалих емпіричним чеських досліджень доводить, що з самого раннього дитинства люди надзвичайно стурбовані неминучістю смерті. Для того щоб впоратися з ужасом потенційного неіснування, люди споруджують психологічну захист, що базується на запереченні смерті. Крім того, Ялом вважає, що розвиток психічної патології в значній мірі обумовлено звершенном невдалих спроб вийти за рамки смерті. На його думку, первий интрапсихический екзистенціальний конфлікт - це конфлікт між усвідомленням неминучості смерті і бажанням продовжувати жити, конфликт між боязню неіснування і бажанням бути.

Успішність вирішення даного завдання залежить від сили Его і присутності підтримки дорослих, здатних справлятися з їх власною тривогою, пов'язаною зі смертю. При відсутності таких чинників усвідомлення реальності смерті надає травмуючий вплив. Особливо травмірующей може бути смерть рідних братів і сестер, а також батьків.

При нестачі відомостей діти звертаються до інших джерел інфорції, які мають різну ступінь надійності. У зв'язку з цим діти часто відгороджуються від смерті дезінформацією, запереченням, казками. Звідси Ялом робить висновок про те, що одне з просветітельських завдань екзистенціального терапевта полягає в тому, щоб розробити принципи повідомлення дітям відомостей про смерть.

І у дітей, і у дорослих Ялом виділив два головних механізму захисту від тривоги, пов'язаної зі смертю. Перш за все це віра в свою виключність. У той час як на свідомому рівні більшість людей приймають неминучість кінцівки свого життя, глибоко в душі вони можуть лелеять ірраціональну віру у власне безсмертя і недоторканністьність. Якщо цей захисний механізм недостатньо добре розвинений або відсутність проствует, у людей можуть розвиватися такі клінічні синдроми, як маніаКальний героїзм, «трудоголізм», відсутність відчуття часу, самовлюблінь, прагнення до влади і контролю.

В основі механізму віри в рятівника, який прийде на допомогу в останній момент, лежить уявлення людини про те, що хоча з ним может статися щось погане, він не самотній у величезній байдужою всесвітної і якийсь всюдисущий служитель добрих сил у важкий момент прийде на допомога і врятує його. Люди, що використовують даний механізм захисту, можуть обмежувати своє життя, потрапляючи в психологічну залежність від людини (матері, дружини, начальника і т. п.). Більшість людей не усвідомлюють цю віру до тих пір, поки вона не дає збій (наприклад, коли у людини виявляється невиліковна хвороба або коли об'єкт прівязанности вмирає або психологічно віддаляється).

Свобода насамперед передбачає, що не існує ніякої надежной основи, що підтримує людське існування. Це породжує тривогу і страх, а також необхідність відповідальності. Тому другий екзістенціний конфлікт - це конфлікт між зіткненням людей з відсутністю опори і свободою і їх прагненням до набуття основи і структури.

Ялом зазначає, що в XX ст. відбувалися досить швидкі розпад і зсування моральних цінностей, що призвело до їх інфляції. В результаті сучасне виховання ставить занадто мало заборон, що неминуче призводить до того, що при появі потреби вибирати у багатьох молодих людей виникає розгубленість, так як вони не знають, що і як треба вибирати. Вони виявляються неготовими до свободи, якою володіють, і приділяють менше увагу тому, що повинні робити, переносячи акцент на те, що вони хочуть робити.

Механізми захисту від тривоги, пов'язаної зі свободою, допомагають ініндивідів уникнути усвідомлення своєї відповідальності за власне життя. Основной вид захисту - компульсивність або нав'язливість, що виявляється в різних сферах життя і діяльності.

Інші види захисту від тривоги, пов'язаної зі свободою, представляють собою:

1) перенесення відповідальності на інших (в тому числі на психотерапевтів);

2) заперечення відповідальності у вигляді зображення себе невинною жертвою або втрати контролю;

3) ухилення від автономного поведінки;

4) патологічні виявлення бажань.