2.3 Прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей у процесі

спостереження

Основним методичним прийомом керівництва сприйманням дітей у процесі

спостереження є запитання. Продумати і сформулювати запитання до

наступного спостереження — найвідповідальніший момент у підготовці до

спостереження. Правильно підібрані запитання повинні бути тією логічною драбинкою, якою рухається думка дитини. Кожне запитання повинно містити конкретну думку, доступну розумінню дітей, у ньому має бути враховано і їх попередній досвід. Запитання повинні спонукати дошкільників до активного сприймання, засвоєння нового, максимально активізувати діяльність дитини.

Характер запитань, їх складність залежать від віку дітей. У групах

молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані переважно, на визначення властивостей та якостей об'єктів: Якого кольору? Що робить? Що їсть? (Переважно репродуктивні). Запитання, що стосуються визначення залежностей між явищами, в цих групах ще обмежені.

У групах дітей старшого дошкільного віку кількість запитань, спрямованих

на визначення залежностей між явищами в природі (тобто пошукових,

проблемних), збільшується. Наприклад, чому навесні на снігу утворюється

крижана кірочка? Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить? тощо.

Знаходження відповідей на такі запитання активізують думку дітей,

викликають інтерес до явищ, які спостерігаються, проте не завжди діти самі можуть знайти правильну відповідь. У таких випадках використовується пояснення. Воно спрямоване на більш глибоке сприйняття тих сторін об'єкта чи явища, які важливі для засвоєння знань. О. П. Усова справедливо вважала, що пояснення вихователя допомагають відкривати дітям те, що треба бачити і як треба бачити.

У молодших групах пояснення короткі, вони стосуються того, що

безпосередньо бачать діти. Наприклад: Голуб полетів у голуб'ятник. Це

будиночок, де живуть голуби.

Пояснення для дітей старшого дошкільного віку повинні підводити дітей до встановлення залежностей, узагальнень. Наприклад, пояснюючи дітям роль захисного забарвлення у комах, вихователь підводить дітей до узагальнення, що таке забарвлення допомагає комахам уникнути небезпеки, зберегти життя.

Під час спостережень, крім пояснень, можна застосувати розповідь.

Вихователь розповідає про те, що дитина не може безпосередньо побачити.

Наприклад, розглядаючи з дітьми підготовчої групи мурашник, вихователь

розповідає, що зверху видно лише частину мурашника. Мурашки живуть

глибше, під землею. Бачите ці ходи? Вони ведуть під землю. Там мурашки

побудували багато ходів, коридорів. У них живуть мурашки, їх личинки,

лялечки.

Важливе значення у керівництві спостереженнями має порівняння. Воно

дозволяє сформувати більш чіткі уявлення. Дослідження, проведене К. І.

Золотовою, свідчить про те, що на всіх етапах пізнання використання

порівняння забезпечує формування більш повних і точних уявлень. Дітей

потрібно навчити порівнювати різні явища. Для цього важливо так поставити перед дітьми пізнавальне завдання, щоб вирішення його було неможливим без використання порівняння. Наприклад: чим відрізняється, що спільного?

К. І. Золотовою виділено кілька етапів у розвитку уміння користуватися

порівнянням.

На першому етапі діти орієнтуються на зовнішні яскраві ознаки і

порівнюють тільки їх. Наприклад, за контрастними ознаками легко знаходять відмінність у будові тіла кішки і кроля.

На другому етапі знаходять відмінність за менш контрастними

ознаками, але під час аналізу орієнтуються, як правило, на одну найбільш

характерну ознаку.

На третьому етапі здійснюється перехід дітей до більш високого рівня у використанні порівнянь. Діти вміють зіставляти не тільки різко

контрастні, але й подібні один до одного об'єкти.

Приймаючи до уваги поетапність розвитку у дітей дошкільного віку вміння порівнювати, можна встановити послідовність організації спостережень з дітьми різного віку. У молодшій і середній групі порівняльні спостереження краще проводити за знайомими об'єктами на однорідному, але контрастному матеріалі.

Старші дошкільники можуть встановлювати не лише різкі відмінності

об'єктів, але й знаходити спільне у подібних об'єктах. Необхідно паралельно навчати дітей порівнянню за відмінністю і подібністю. Способи порівняння можуть бути різними. Крім зіставлення у процесі спостереження (чим схожі,чим відрізняються), можна використати порівняння за ілюстраціями,іграшками, а також по пам'яті.

Отже, порівняння допомагає активізувати розумову діяльність дітей через

знаходження суттєвих ознак, виділення зв'язків, залежностей, а це, в свою

чергу, розвиває у дітей інтерес до природи, допитливість, бажання пізнавати нове.

У проведенні спостережень використовуються ігрові прийоми. Вони

збільшують інтерес до спостережень, роблять сам процес більш доступним і привабливим. Використання їх особливо важливе у молодшому дошкільному віці для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, імітація рухів тварини: «Пострибали, як горобчики», наближення об'єкта до дітей: «Ось рибка попливла до Вови, тепер до Юрка. До кого ще попливе?» Широко використовується звуконаслідування.

У групах старшого дошкільного віку ігрові прийоми використовуються

рідше, бо увага дітей під час спостережень утримується в основному за рахунок новизни, пізнавальної насиченості. Ігрові прийоми, які використовуються в цих групах, побудовані на змагальності: «Хто перший знайде серед дерев липу», «Хто перший помітить появу пуп'янка чи квітки», «Хто більше назве ознак певного об'єкта».

Важливе значення під час проведення спостережень має використання

художнього слова. Воно загострює чуттєве сприймання, сприяє створенню

більш яскравих образів, викликає у дітей відповідний настрій. Наприклад,

спостерігаючи відліт журавлів, вихователь може прочитати вірш М.

Познанської «Журавлі»:

Журавлі летять, курличуть,

Шлють останнє «прощавай»,

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край.

Використання в спостереженнях фольклору (загадок, прикмет, легенд)

робить їх більш чіткими і конкретними. Прислів'я, приказки, загадки

підкреслюють особливості спостережуваного предмета: «Ніс довгий, а голос дзвінкий (комар)».

Рідше використовується в процесі спостережень виконання практичних

завдань, запропоноване у дослідженні Г. І. Васильєвої. Виходячи на

прогулянку, вихователь пропонує дітям простежити за мурашками і розповісти, що вони несуть у мурашник. Це стимулює дітей на пошук запитань, що виникають.

Важливою умовою успішного проведення спостережень є включення в

обстеження об'єкта різних аналізаторів. Чим більше органів чуттів братиме

участь у сприйманні, тим повніше, яскравіше буде уявлення про предмет.

Треба дати дитині змогу не тільки побачити предмет, але й відчути його на

дотик, понюхати, послухати.

Спостереження необхідно проводити емоційно, застосовувати для опису

яскраві порівняння «горобчики, неначе у сірі светри одяглися», «синичка

нарядна, у жовтій сорочці, чорній краватці». У ході спостереження діти

повинні відчути ставлення самого вихователя до об'єктів природи. Наприклад,щоразу, коли вихователь звертає увагу на появу біля квітів красеня джмеля, у нього повинні знайтися добрі слова, які зацікавлять дітей: «Подивіться, хто прилетів до нас у такій гарній пухнастій шубці. Ану, джмелику, пошукай, що наші діти приготували тобі на обід».

Методика керівництва спостереженнями єдина як у повсякденному житті,

так і на заняттях. Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом

пізнавального матеріалу, вони проводяться за поступовими змінами в природі в усі пори року. Обсяг матеріалу, потрібний для засвоєння дітьми,

визначається програмою дитячого садка: це ознайомлення з явищами неживої природи, рослинним, тваринним світом, працею людей у природі в різні сезони.