3. Безробіття як соціально-економічне явище

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності працюючого населення, однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

Безробітні, у визначенні МОП, — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

За українським законодавством безробітними визнаються громадяни працездатного віку, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Як бачимо, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки велика частка безробітних такими не вважаються, тому що вони з різних причин не реєструються в службі зайнятості.

Але також слід розрізняти незайняте й безробітне населення. Основні потоки на ринку робочої сили, які формуються з тих, хто не належить до складу робочої сили 1; належить до складу робочої сили 2; відмовився від пошуків роботи 3; зазнав невдачі в пошуках роботи 4; втратив роботу 5; шукав і знайшов її 6; закінчив працювати (пенсіонери, інваліди) 7; отримав роботу 8; показано на рис. 1.2. [4].

Населення, що не належить до складу робочої сили

Безробітні

Зайняті

1

2

3

4

5

6

8

7

Сукупна робоча сила

Рис. 1.2. Потоки на ринку робочої сили

Особливостями сучасного безробіття є:

- зростання його масштабів;

- зрушення у соціально-професійній структурі безробітних (безробітними стають не тільки робітники, а й спеціалісти, управлінці);

- зрушення у статевовіковій структурі безробітних (серед незайнятого населення більше жінок, ніж чоловіків, більше молоді, ніж людей зрілого віку);

- підвищення частки вимушеної часткової зайнятості та добровільної незайнятості; збільшення тривалості безробіття.

Аналізуючи регулюючу роль і вплив безробіття на економічні процеси, слід пам’ятати, що надмірне безробіття призводить до великих негативних соціально-економічних наслідків.

Однак безробіття – це дещо більше, ніж економічне лихо. Воно завдає також великих соціально-психологічних збитків.

Втрата роботи істотно знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально-психологічної травми внаслідок відчування себе зайвою для суспільства людиною. Зниження кваліфікації призводять до занепаду моральних основ особистості, суспільства, до розпаду сім’ї, суспільно-політичних потрясінь, погіршення фізичного та психологічного стану людини. Не випадково в економічно розвинути країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3-5 відсотків валового національного продукту.

Безробіття — складна і багатоаспектна економічна категорія, що відображає дуже важливі соціально-економічні відносини. На рис. 1.3.[5] показано класифікацію безробіття за різними ознаками.

Класифікація безробіття

За повнотою обліку

За поширеністю

За формами вияву

Реальне

Загальне

Відкрите

Галузеве

Офіційне

(зареєстроване)

Приховане

(латентне)

Регіональне

За причинами виникнення

За соціально-професійними складом безробіття

Циклічне

Професійне

Сезонне

Етнічне

Фрекційне

Молодіжне

Жіноче

Структурне (в тому числі технологічне)

Серед соціально вразливих груп населення

Рис.1.3. Класифікація безробітних за різними ознаками

У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділяється аналізу його видів. Критеріями вирізнення видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними видами безробіття вважаються структурне, фрикційне і циклічне безробіття.

Як же утворюється структурне безробіття? Попит на працю є похідним від попиту на товари та послуги, які створюються цією працею. Оскільки з часом структура споживчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на працівників. Певні професії і навіть види робіт застарівають і не знаходять попиту на ринку праці. Представники цих професій часто поповнюють лави безробітних. Це відбувається тому, що люди, як правило, не так швидко, як робочі місця, реагують на технологічні зміни (хоча б тому, що оновлення робочих місць відбувається швидко, а для підготовки спеціаліста потрібно декілька років). В результаті структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Структурне безробіття є неминучим, як неминучі зміни у економіці. Шляхи вирішення проблем структурного безробіття полягають у розвитку системи перепідготовки працівників, у орієнтації професійної підготовки на майбутні потреби ринку праці, у сприянні професійній та територіальній мобільності працівників.

Оскільки одним із принципів соціально орієнтованої ринкової економіки є свобода вибору працівниками роду діяльності й місця роботи, то в кожний певний момент частина працівників знаходяться в стані зміни роботи: вони або добровільно міняють роботу на таку, яка краще їм підходить, або вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення, або підшукують роботу в зв'язку з закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. Частина з них працевлаштовується, в цей час інші тимчасово залишають роботу, але в цілому цей вид безробіття залишається. Він називається фрикційним. Оскільки ініціатива звільнення в цьому випадку іде від працівників, фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним, оскільки більшість працівників шукають і знаходять вище оплачувану і продуктивнішу роботу, що і підвищує їхній добробут, і збільшує користь для суспільства.

В умовах економічного спаду, а особливо в час кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, похідний від сукупного попит на працю різко скорочується, а пропозиція праці значно збільшується в результаті падіння рівня життя населення. В таких умовах швидко зростає безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх, бажаючих працювати. Цей вид безробіття називається кон'юнктурним, або циклічним, оскільки він викликаний зміною економічної кон'юнктури, кризовою фазою економічного циклу. Якщо перші два види безробіття викликані невідповідністю і "незнайденістю" робочих місць і працівників, то циклічне безробіття набагато складніше тому, що воно викликане фактичною відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. У періоди економічних криз рівень циклічного безробіття нерідко перевищує 10 %, що перетворює його на найстрашнішу соціально-економічну проблему, яка може спричинити непередбачувані соціально-політичні зміни. Для зменшення негативних наслідків циклічного безробіття необхідне прийняття і виконання спеціальних програм забезпечення зайнятості населення, які фінансуються державою.

Ще один вид безробіття — сезонне — викликане тимчасовим характером виконання тих чи інших робіт, функціонування підприємств та галузей. Передусім це сільськогосподарські роботи, рибальство, будівництво, цукрове виробництво тощо. На цих роботах інтенсивне навантаження в "сезон" змінюється простоями в інший час. Відповідно працівники то масово набираються, то масово звільняються. Це безробіття простіше тим, що воно легко прогнозується, працівники до нього готові, і в принципі можливо вирішити ці проблеми, створюючи паралельно "міжсезонні" робочі місця.

Також важливою проблемою зайнятості в Україні є приховане безробіття. Основна причина цього явища — спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними у зв'язку із спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращанні економічної кон'юнктури будуть (готові) працювати ефективно, або повинні бути вивільнені. Економічна можливість значного поширення прихованого безробіття спричинена неконтрольованим падінням реальної заробітної плати працівників.

Різновидом прихованого безробіття є часткове безробіття, що виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємства і відповідне скорочення виробництва. Якщо при такому скороченні роботодавець намагається зберегти трудовий колектив, сподіваючись на покращання економічної кон'юнктури в недалекому майбутньому, він скорочує тривалість робочого дня (тижня) для всіх працюючих, не звільняючи персонал. Такі рішення вважаються соціально справедливими і економічно доцільними, однак це призводить до виникнення часткового безробіття. Проблеми такого безробіття полягають передусім в тому, що, як правило, неповна робота не дає працівникам достатньо коштів для життя й утримання сім'ї, в результаті чого вони активно шукають іншу роботу або підробітки, збільшуючи пропозицію на ринку праці. Вирішити цю проблему можна, якщо офіційно визнати часткове безробіття, і, відповідно, виплачувати частковим безробітним допомогу в зв'язку із втратою частини заробітку.

РОЗДІЛ ІІ. Тенденції й особливості зайнятості й безробіття в Україні

2.1. Показники зайнятості та безробіття населення і їх динаміка в Україні

Для правильної характеристики таких важливих соціально-економічних явищ як економічна активність населення, зайнятість і безробіття, для вибору найефективніших методів управління ними важливе значення має адекватне їх оцінювання. Оскільки названі явища дуже складні й багатоаспектні, то й характеризувати їх потрібно з різних сторін і різноманітними показниками.

Основні показники названих соціально-економічних явищ можна поділити на дві групи:

1) абсолютні, які відображають розміри, обсяг економічної активності населення, зайнятості й безробіття, відображаючи чисельність відповідно економічно активного населення, зайнятих і безробітних;

2) відносні, які показують рівень поширеності в суспільстві певного явища, відображаючи частку відповідної категорії відносно усього (або певної більшої категорії) населення.

Обидві групи показників можуть розраховуватися для усього населення країни, для певних його територій (областей, міст, районів), для певних груп населення за різними ознаками (статтю, місцем проживання, віковими групами, рівнем освіти тощо).

Основні абсолютні й відносні показники економічної активності, зайнятості і безробіття населення в Україні за останні роки наведені в табл. 2.1.[6]

Показники економічної активності, зайнятості та безробіття

населення в Україні

Таблиця 2.1

	2011	2012	2013	2014	2015
Економічно активне населення, тис. осіб: - у віці 15-70 років - у працездатному віці	20 893,0 19 181,7	20 851,2 19 317,8	20 824,6 19 399,7	19 920,9 19 035,2	18 153,8 17 437,7
Зайняте населення, тис. осіб - у віці 15-70 років - у працездатному віці	19 231,1 17 520,8	19 261,4 17 728,6	19 314,2 17 889,4	18 073,3 17 188,1	16 516,2 15 801,0
Безробіття населення за методологією МОП, тис. осіб - у віці 15-70 років - у працездатному віці	1 661,9 1 660,9	1 589,8 1 589,2	1 510,4 1 510,3	1 847,6 1 847,1	1 637,6 1 636,7
Рівень економічної активності, у % до усього населення відповідної вікової групи: - у віці 15-70 років - у працездатному віці	64,2 72,6	64,5 72,9	64,9 72,9	62,4 71,4	62,5 71,7
Рівень зайнятості населення, у % до усього населення відповідної вікової групи: - у віці 15-70 років - у працездатному віці	59,1 66,3	59,6 66,9	60,2 67,3	56,6 64,5	56,9 65,0
Рівень безробіття населення за методологією МОП, у % до усього населення відповідної вікової групи: - у віці 15-70 років - у працездатному віці	8,0 8,7	7,6 8,2	7,3 7,8	9,3 9,7	9,0 9,4

Чисельність економічно активного населення (Чеан) — це абсолютний показник економічної активності, що відображує її розміри. Наприклад, у 2012 р. чисельність економічно активного населення в Україні становила 20851,2 тис. осіб (табл. 2.1). Цей показник кількісно відображає трудовий потенціал населення країни. Однак ми мало що можемо сказати про економічну активність населення України, оперуючи лише цим одним показником. Для оцінки економічної активності важливо знати, як змінюється цей показник в динаміці, наскільки він великий чи малий стосовно усього населення України. Для цього застосовуються відносні показники.

Рівень економічної активності населення (Реан) — це відносний її показник, який відображає її "популярність" порівняно з іншими видами активності (неактивності). Він розраховується як відношення чисельності економічно активного населення (Чеан) до загальної чисельності населення віком 15—70 років (Чи15-70).

Реан = 100%

Чисельність зайнятих (Чз) — це абсолютний показник зайнятості населення економічною діяльністю, що показує її розміри. Так, у 2015 р. чисельність зайнятих в Україні становила 16 516,2 тис. осіб (табл. 2.1). Цей показник відображає кількісно задіяний трудовий потенціал населення. Але, як і в попередньому показнику, одна лише ця цифра мало що може сказати про зайнятість населення України. Для адекватної оцінки зайнятості цей показник слід проаналізувати в динаміці, а також порівняти його з чисельністю дорослого населення. Для цього застосовуються відносні показники зайнятості.

Рівень зайнятості (Рз) — це відносний її показник, який показує її поширеність серед дорослих людей. Він розраховується як відношення чисельності зайнятого населення (Чз) до загальної чисельності населення віком 15—70 років (Чи15-70):

Реан = 100%

Чисельність безробітних (Чб) — це абсолютний показник безробіття, що відображає його розміри. У 2014 р. в Україні він становив 1 847,6 тис. осіб (табл. 2.1). Цей показник важливий і сам по собі, оскільки він засвідчує, скільки людей в певний період на певній території не мають оплачуваної роботи, яку вони можуть і хочуть виконувати. Відповідно він дає інформацію про те, скільки не вистачає робочих місць, скільки людей потребують соціальної підтримки і допомоги з працевлаштування. Однак для оцінки безробіття також дуже важливо знати, як змінюється цей показник стосовно минулих періодів, а також наскільки це негативне явище поширене в суспільстві. Для цього застосовуються відносні показники безробіття.

Рівень безробіття (Рб) — це відносний показник безробіття, який показує його поширеність серед економічно активного населення. Він розраховується як відношення чисельності безробітного населення (Чб) до чисельності економічно активного населення (Чеан):

Рб = 100%

Отож, проаналізуємо показники економічної активності, зайнятості та безробіття населення в Україні (табл.2.1). У 2011 – 2013 рр. чисельність економічно активного і зайнятого населення, а також рівні економічної активності та зайнятості в Україні суттєво і неухильно зменшується, а показники економічної активності й зайнятості залишаються приблизно стабільними. У загальному зменшенні цих категорій населення означає зменшення ресурсів для праці, тобто є небажаною тенденцією. Але в Україні збільшилася пропозиція праці (за рахунок економічно вимушеної зайнятості пенсіонерів, молоді, поширення вторинної зайнятості), тому зменшення цих показників означає передусім певну стабілізацію економічної ситуації в країні.

Чисельність безробітних, як видно з табл. 2.1, була найбільшою у 2014 р. — майже 2 млн. осіб, рівень безробіття на той період був 9,3 %. Ця цифра означає, що з кожної 1000 громадян України, які могли і хотіли працювати, у 2014 р. не мали оплачуваної роботи 93 особи. Але вже у 2015 р. чисельність безробітних дещо зменшилася, як і рівень безробіття. Ситуація налагоджується.

Отже, ми щойно розглянули лише основні абсолютні і відносні показники економічної активності, зайнятості і безробіття населення. Ці ж показники можна розраховувати не лише для усього населення країни, але й для будь-якої частини, категорії населення, регіону країни і тд.