- •Склад тепличних ґрунтів
- •Вимоги до якості польової землі для теплиць
- •Вміст поживних речовин у свіжому гною на солом’яній основі
- •Вимоги до якості тирси
- •Вимоги до якості кори
- •Вимоги до якості соломи
- •Вимоги до якості компостованого гідролізного лігніну
- •Склад субстратів для оранжерей % за об’ємом
- •Основні показники фізичних властивостей тепличних ґрунтів
Вимоги до якості польової землі для теплиць
Таблиця 9
Щільність, г/см3 |
1,1-1,5 |
Щільність твердої фази, г/см3 |
2,6-2,7 |
Пористість, % |
42-60 |
рН сол. |
4,0-6,0 |
Дернову землю заготовлюють на ділянках з хорошим злаково-конюшиним травостоєм, глинистим і суглинним ґрунтом. Її не можна брати на заболочених ділянках і кислих підзолах.
Товщина дернини 8-15 см, ширина 20-30, довжина 30- 50 см. Дернину складають в штабеля пошарово трава до трави. Довжина штабелю довільна, ширина до 150 см, висота 100-150 см.
Між дерниною кладуть гній і вапно, це прискорює розкладання і збагачує землю азотом. Нагорі штабелю роблять жолобок для відведення вологи.
Заготівля дернини. Дернину заготовляють влітку і ранньою осінню, коли розвинеться травостій, але до утворення насіння, краще всього в липні. За літо штабель не менше двох разів перемішують за допомогою бульдозерів і поливають, щоб прискорити розкладання дернини. На другий рік перемішування продовжують, і до осені другого року земля буває готова. Восени дернову землю прибирають в землесховища: залишати її на рік ступний просто неба не можна, оскільки коріння згниває, земля втрачає пористість і стає безструктурною.
Дернова земля важка (щільність 1,2-1,5 т/м3). Використовувати її можна два-три роки, потім вона стає непридатною для посадок. Дернову землю як основу сумішей використовують для культури горщика — гвоздики, левкоя, пеларгонії і вкорінення живців, що загнивають в гумусовій землі, а також для цитрусових і пальм.
Гній займає важливе місце у поліпшенні родючості ґрунтових сумішей. Тут слід враховувати технологію приготування гною, що не має постійного складу внаслідок різноманітної технології приготування, ступеня розкладання, виду тварин тощо. Тому для оцінки якості гною необхідний його хімічний аналіз у кожному конкретному випадку. У середньому напівперепрілий гній повинен містити близько 20% органічної речовини, 0,5 азоту, 0,6 калію, ,25 фосфору, 0,15 магнію і 0,35% кальцію (табл. 10).
Оптимальна норма внесення гною 20—25 кг на 1 м2.
Вміст поживних речовин у свіжому гною на солом’яній основі
Таблиця 10
Органічні добрива |
Складові частини гною |
||||||||
вода |
орг.реч |
Nзаг |
Nаміач |
P2O5 |
K2O |
CaO |
MgO |
SO3 |
|
Гній змішаний |
75,0 |
21,0 |
0,5 |
0,15 |
0,25 |
0,60 |
0,35 |
0,15 |
0,10 |
Гній великої рогатої худоби |
77,3 |
20,3 |
0,45 |
0,14 |
0,23 |
0,5 |
0,40 |
0,11 |
0,06 |
Гній кінський |
71,3 |
25,4 |
0,58 |
0,19 |
0,28 |
0,63 |
0,21 |
0,14 |
0,07 |
Послід курячий |
56,0 |
44,0 |
1,63 |
- |
1,54 |
0,85 |
2,40 |
0,74 |
0,45 |
Послід гусячий |
56,0 |
43,4 |
1,00 |
- |
1,49 |
0,62 |
1,70 |
0,35 |
0,35 |
Тирса — субстратний матеріал, що збагачує тепличні ґрунти органічною речовиною і надає їм стійкості проти ущільнення (табл. 11). Внесення тирси поліпшує агрофізичні властивості ґрунтів, підвищує поглинальну здатність, знижує об’ємну масу на 0,15—0,20 г/см3. враховуючи, що при внесенні тирси у ґрунті різко зменшується вміст доступного азоту, необхідно систематично проводити його агрохімічні аналізи і за їхніми даними кожні 7—10 днів підживлювати азотом.
