2. Розподіл інформаційних систем за технічним рівнем

За технічним рівнем інформаційні системи поділяють на: ручні, механізовані, автоматизовані і автоматичні. Порядок перерахування систем відбиває історичну послідовність їх створення.

В ручних інформаційних системах усі процеси обробки інформації здійснюються вручну. Інформаційні масиви ручних систем мають невеликий обсяг, дані зберігаються на носіях різних типів. Для пошуку інформації в таких системах використовуються прості алгоритми. Фактично ручні інформаційні системи є не системами, а пристроями, що полегшують пошук потрібної інформації по певній сукупності ознак. Ці пристрої дешеві, прості в роботі, для їх експлуатації не вимагається висококваліфікований обслуговуючий персонал.

У механізованих інформаційних системах для обробки і пошуку інформації використовувалися різні засоби механізації, серед яких найбільшого поширення набули рахунково-перфораційні машини. Носіями інформації в механізованих системах були перфокарти. У комплект технічних засобів такої механізованої системи входить набір перфораційних машин, кожна з яких виконує певні функції. За допомогою перфоратора інформація переноситься з первинних документів на перфокарти. Перфокарти, які мають загальні ознаки, розкладає по окремих групах сортувальник.

У автоматизованих і автоматичних інформаційних системах для зберігання, обробки і пошуку інформації використовуються комп'ютери. Ці системи мають широкі функціональні можливості і здатні зберігати та опрацьовувати великі масиви інформації. Носіями інформації тут є запам’ятовуючі пристрої комп'ютерів.

Засоби обчислювальної техніки в автоматичних та автоматизованих інформаційних системах використовуються не лише для зберігання і пошуку інформації, але й для виконання операцій, пов'язаних із збором, підготовкою та передачею інформації в комп'ютери, а також з видачею інформації користувачеві.

У функціонуванні автоматизованих інформаційних систем (АІС), що є найбільш поширеними, на різних етапах технологічного процесу обробки інформації бере участь людина (при зборі інформації і підготовці її до введення в комп'ютер, в процесі пошуку тощо). Людина є партнером АІС зі сторони зовнішнього середовища, тому саме на нього орієнтована вихідна інформація системи.

У автоматичних інформаційних системах усі процеси протікають без участі людини. Зазвичай автоматичні системи використовуються у складі більших систем, наприклад в автоматизованих системах управління технологічними процесами і об'єктами. "Партнерами" автоматичних систем є роботи, верстати з програмним управлінням, технологічні процеси, виробничі об'єкти тощо. Вхідна інформація в таких системах представляється у формі сигналів або яких-небудь фізичних величин, вихідна інформація використовується для управління та регулювання.

3. Розподіл інформаційних систем за характером інформації, що опрацьовується

За характером інформації, що опрацьовується, системи діляться на документальні і фактографічні.

У документальних системах об'єктами обробки, зберігання і пошуку є певні документи (книги, статті, патенти та інші інформаційні матеріали). Обробка інформації зазвичай зводиться до пошуку документів, потрібних користувачеві. У відповідь на запит, сформований користувачем, система видає відповідні документи або їх копії. У документальних системах важливого значення набувають питання, пов'язані з оцінкою змісту, сенсу документу і запиту, з визначенням міри відповідності змісту документа параметрам запиту. Для вирішення цих питань використовуються спеціальні способи організації інформаційних масивів і методи пошуку, а також застосовуються різні логіко-лінгвістичні засоби.

Документи, що зберігаються у фондах документальних систем, є текстовою інформацією. Для зберігання масивів таких документів в комп'ютерах вимагається великий обсяг пам'яті. Сучасні системи зберігання інформації використовують різні носії інформації, що відрізняються великою місткістю. У документальних АІС застосовують спеціальні методи зберігання інформаційних масивів, в яких окрім електронних копій документів зберігаються їх адреси та атрибути. Дуже часто самі ж документи або їх копії зберігаються в спеціальних сховищах або на спеціальних машинних носіях великої місткості. Результатом машинного пошуку є адреса документу, відповідно до якого в сховищах здійснюється пошук самих документів (чи їх електронні копії), що видаються за запитом користувачеві.

У фактографічних інформаційних системах інформація, що зберігається і опрацьовується, є конкретними відомостями, фактами (параметри і характеристики об'єктів, відомості техніко-економічного характеру, соціальна інформація, результати вимірів, довідкові і статистичні дані тощо). Часто ця інформація носить оперативний характер, тобто регулярно оновлюється і змінюється. В цьому випадку системи є оперативними.

При створенні фактографічної системи важливо вивчити особливості об'єктів, відомості про яких зберігаються в системі, і логічні зв'язки, що існують між об'єктами у реальному світі, які певним чином відображаються в структурі інформаційних масивів. У масивах фактографічних ІС зазвичай здійснюється пошук відомостей про конкретний об'єкт. Вони видаються користувачеві або передаються прикладній програмі для подальшої обробки.

Цільові функції визначаються призначенням цієї інформаційної системи. Залежно від них можна виділити інформаційно-довідкові, управлінські, інформаційно-розрахункові та інформаційно-логічні системи. Від функцій, що виконуються системою, залежать форма вихідної інформації, алгоритми процесів її обробки, а також характер, форма і спосіб спілкування користувача з системою.

В наш час створено та успішно функціонує велика кількість інформаційно-довідкових систем різного призначення, які використовуються для виконання інформаційних запитів користувачів. Характерна особливість таких систем – інформація, що знайдена відповідно до запиту, не використовується безпосередньо у рамках цієї ж системи, а видається користувачеві, який використовує її для різних необхідних йому цілей. Прикладом інформаційно-довідкових систем можуть бути системи автоматизованого резервування місць в пасажирському залізничному транспорті. Ці системи є також типовим прикладом оперативних систем, оскільки практично кожне звернення в систему тягне за собою зміну поточного стану інформаційного фонду (бронюються місця, додаються нові рейси тощо).

Відповідно до запиту інформаційно-довідкова система здійснює пошук потрібних відомостей з числа тих, що зберігаються в її інформаційному фонді. Пошук – одна з основних операцій в таких системах, тому вони є також інформаційно-пошуковими системами (ІПС).

Управлінські системи призначені для вирішення різного роду управлінських і техніко-економічних завдань. Зазвичай ці системи функціонують у рамках АСУ підприємства, організації, галузі (наприклад, інформаційні системи лікарень чи автоматизованих складів, матеріально-технічного постачання та управління запасами, обліку кадрів і бухгалтерського обліку тощо). Часто ці системи обслуговують окремі служби і є автономними, тобто містять власний інформаційний фонд з алгоритмічним і програмним забезпеченням.

Управлінські системи можуть бути інтегрованими, побудованими за принципом банку даних. Такі системи опрацьовують загальний потік інформації, що циркулює на підприємстві, і призначені для забезпечення ритмічного і планового функціонування підприємства шляхом оптимального використання його ресурсів.

За допомогою технічних засобів можливо автоматизувати тільки інформаційні операції. Безпосередні функції прийняття рішень та інші управлінські операції виконує людина. Тому управлінські системи, як правило, бувають орієнтовані на видачу різних довідок і звітних форм окремим службам і керівництву підприємства. Отже, управлінські системи виконують одночасно і функції інформаційно-довідкових систем. Запити в цих системах носять зазвичай регулярний або регламентний характер. Реалізовуючи ці запити, ІС видає певний перелік довідкових форм за результатами регулярної (щоденної, щотижнево тощо) обробки інформації про стан контрольованих процесів, а також обслуговує й інші типи запитів.

У інформаційно-розрахункових системах інформація, що зберігається, використовується для вирішення завдань, пов'язаних з різними розрахунковими операціями. До подібних завдань відносяться статистичний облік і аналіз, прогнози родовищ і погоди, діагностика (діагноз захворювання, встановлення причини несправності устаткування або приладу). До інформаційно-розрахункових можна віднести й ІС, що функціонують у рамках систем автоматизованого проектування (САПР). Останні виконують різні проектні розрахунки, вирішують завдання оптимізації параметрів елементів, схем, пристроїв в приладобудуванні і машинобудуванні, радіоелектроніці і суднобудуванні.

Функції розрахункових систем можуть бути властиві і іншим типам інформаційних систем. Наприклад, у рамках документальної ІПС, що функціонує в бібліотеці, разом з пошуковими завданнями можуть вирішуватися багато обліково-статистичних завдань: фіксуватися відомості про рух книжкового фонду, враховуватися дані про контингент читачів, готуватися матеріали для звітів тощо.

Усі види ІС, що були розглянуті, забезпечують користувача необхідною інформацією лише з числа тих відомостей і фактів, які коли-небудь були введені в систему і зберігаються в її інформаційних масивах.

Інформаційно-логічні системи на відміну від усіх інших здатні видавати інформацію, не введену раніше в систему в безпосередньому виді, а що генерується на підставі логічного аналізу, узагальнення, переробки відомостей, наявних в інформаційних масивах. Такі системи можуть вирішувати науково-дослідні завдання, замінюючи певною мірою працю фахівця-дослідника. Їх іноді називають інтелектуальними системами, оскільки при їх розробці використовуються положення теорії штучного інтелекту.

В усіх розглянутих вище системах повинні існувати розвинені засоби спілкування користувачів з системою, у тому числі і користувачів-неспеціалістів в області обчислювальної техніки. За допомогою цих засобів користувач формулює свої запити, вводить їх в систему, сприймає інформацію, що видається йому системою.

У різних системах це завдання вирішується по-різному. У деяких існує конкретний певний перелік запитів, які можуть бути реалізовані. Користувач вибирає запит, що найбільш повно задовольняє його вимогам, і вказує його системі. Такі системи називаються системами з типовими (стандартними) запитами.

Істотно великі можливості для користувача пропонують системи, що реалізовують довільні запити. Для їх формулювання система повинна мати в розпорядженні мову запитів, правила їх складання. Зручне спілкування користувача з системою у формі діалогу людини з машиною. При цьому користувач, ознайомлюючись з отримуваною інформацією, має можливість коригувати свій запит.

Необхідно відмітити, що будь-яка конкретна інформаційна система може характеризуватися сукупністю властивостей, властивих окремим виділеним видам систем. В той же час залежно від сфери застосування інформаційних систем кожна система матиме свої особливості.