4. Античні міфи

Про походження людини існує величезна кількість легенд і оповідей. У Стародавній Греції вірили, що прабатьками людей були Девкаліон і Пірра, які з волі богів пережили потоп і створили нову расу з кам'яних статуй.

Античні китайці вважали, що перший чоловік був безформним і вийшов з глиняного кома. Творцем людей є богиня Нюйва. Вона була людиною і драконом в одній особі.

По турецькому переказами, люди вийшли з Чорної гори. В її печері була яма, яка нагадувала вигляд тіла людини. Струмені дощу змивали в неї глину. Коли форма наповнилася і зігрілася сонцем, з неї вийшов перший чоловік. Ім'я йому Ай-Атам.

Міфи про походження людини індіанців сіу свідчать, що людей створив Кролик-всесвіт. Божественне створення знайшло згусток крові і початок з ним гратися. Незабаром той став накочуватися про землю і перетворився на кишки. Потім на згустку крові з'явилося серце та інші органи. У підсумку кролик накатав повноцінного хлопчика - предка сіу.

На думку античних мексиканців, бог створив образ людини з гончарної глини. Але через те, що він перетримав заготовку в печі, людина вийшов підгорілим, тобто чорним. Наступні спроби раз за разом ставали все краще, а люди виходили все біліше.

Монгольське переказ один в один схоже з турецьким. Людина з'явилася з глиняної форми. Єдиною відмінністю є те, що яму викопав сам бог.

2. Теорія Чарльза Дарвіна

2.1. Історія створення еволюційної теорії Ч. Дарвіна

До середини XIX ст. був зроблений ряд найважливіших узагальнень і відкриттів, які суперечили креаціоністських поглядам і сприяли зміцненню та подальшому розвитку еволюції, склавши наукові перед-посилки створення еволюційної теорії Ч. Дарвіна.  Перша пролом у метафізичному світогляді була пробита філософію фом Е. Кантом (1724-1804), який у своїй знаменитій праці «Загальна природна історія і теорія неба» відкинув міф про першого поштовху і прийшов до висновку, що вся Земля і Сонячна система є щось , що виникло в часі. Завдяки роботам Е. Канта, П. Лапласа і В. Гертеля Земля і вся Сонячна система стали розглядатися як розвиваються в часі.  У 1830 р. англійський натураліст Ч. Лайєль (1797-1875) обгрунтував ідею про змінності поверхні Землі під впливом різних природних причин і законів: клімату, води, вулканічних сил, органічних чинників. Лайєль висловив думку, що органічний світ поступово змінюється, що було підтверджено результатами Палеонтол-гічних досліджень французького зоолога Ж. Кюв'є (1769-1832).  У першій половині ХIX століття розвивається ідея про єдність всієї природи. Шведський хімік І. Берцеліус (1779-1848) довів, що всі тварини і рослини складаються з тих самих елементів, які зустрічаються в неживій природі, а німецький хімік Ф. Велер (1800-1882) вперше в 1824 р. в лабораторії хімічним шляхом синтезував щавлеву кислоту, в 1828 р. - сечовину, показавши таким чином, що освіта органічних речовин здійснюється без участі якоїсь «життєвої сили».  У ХVIII-XIX століттях в результаті колонізації величезних територій та дослідження їх європейці значно розширили свої уявлення про різноманіття органічного світу, про закономірності його розподілу по континентах земної кулі. Інтенсивно розвивається систематика: все різноманіття органічного світу зажадало своїй класифікації та приведення у певну систему, що мало важливе значення для розвитку ідеї про спорідненість живих істот, а потім і про єдність їх походження.  У першій половині ХІХ століття починається детальне вивчення географічного поширення організмів; починають розвиватися біогеографія і екологія, перші узагальнення яких мали важливе значення для обгрунтування ідея еволюції. Так, в 1807 р. німецький натураліст А. Гумбольдт (1769-1859) висловив думку про залежність географічного поширення організмів від умовіснування. Російський учений К. Ф. Рулье (1814-1858) намагається трактувати історична зміна лику Землі і умов життя на ній і вплив цих змін на зміну тварин і рослин. Його учень М. А. Северцов (1827-1885) висловлював ідеї про взаємозв'язок організмів з навколишнім середовищем, про освіту нових видів як пристосувальний (адаптивному) процесі.  У цей же час розвивається порівняльна морфологія та анатомія. Її успіхи сприяли з'ясуванню не тільки подібності будови різних видів тварин, але і такого подібності в їх організації, яке наводило на думку про глибокий зв'язок між ними, про їх єдність. Починає складатися порівняльна ембріологія. У 1817-1818 рр.. І.Х. Пандера відкриті зародкові листки і універсальність їх закладки в ембріогенезі многоклеточник тварин. Німецький дослідник М. Ратке застосував теорію зародкових листків до безхребетних (1829).  В кінці 20-х років ХІХ століття російський ембріолог К. М. Бер (1792-1870) встановив основні типи ембріонального розвитку і довів, що всі позво-нічні тварини розвиваються за єдиним планом (згодом узагальнення Бера були названі Ч. Дарвіна «законом зародкового подібності »та використовувались ним для доказу еволюції). Чудовим ознакою зародкової схожості є, наприклад, наявність зябрових щілин у зародків всіх хребетних, включаючи людину.  У 1839 р. Т. Шванном була створена клітинна теорія, яка обгрунтувала спільність мікроструктури і розвитку тварин і рослин. Таким чином, інтенсивний розвиток науки, накопичення в різних областях природознавства великої кількості фактів, несумісних з креаціоністських уявленнями, підготували основу, на якій успішно розвивалося вчення Дарвіна.  Цьому сприяли і соціально-економічні умови першої половини ХІХ століття. Затвердження капіталістичного способу виробництва разом з розширенням британської колоніальної імперії супроводжувалося інтенсивною перебудовою сільськогогосподарства, яка сприяла розвитку селекції. Досягнення селекціонерів свідчили про те, що людина може змінювати породи і сорти, пристосовувати їх до своїх потреб шляхом штучного відбору. Селекціонери першої половини ХІХ століття не тільки практично довели могутність штучного відбору, але й намагалися теоретично обгрунтувати його. Це суттєво вплинуло на формування у Дарвіна ідеї еволюції, а головне, спираючись на результати селекційної практики як на своєрідну модель, він зміг перейти до аналізу процесу видоутворення у природі.  Формуванню ідей Ч. Дарвіна сприяли і деякі політико-економічні ідеї, насамперед погляди А. Сміта і Т. Мальтуса. А. Сміт (1723-1790) виходив з зміцнилася тоді ідеї про природні закони і створив вчення про «вільної конкуренції». Він вважав, що двигуном вільної конкуренції є «природне своєкорисливість або« природний егоїзм »людини, і це служить джерелом національного багатства. Непристосовані в процесі вільної конкуренції усуваються. Ідея про конкурентних відносинах вплинула і на формування уявлень про розвиток живої природи. Ці ідеї, цілком ймовірно, наштовхнули Дарвіна на думку про існування в природі деяких аналогій і сприяли створенню еволюційної теорії.  Досягнуті до середини ХІХ ст. великі успіхи в розвитку різних напрямків у природознавстві, а також суспільстві умови, що стимулювали розвиток селекції та створили можливості для висунення ідей конкуренції та відбору, і з'явилися тими передумовами, які підготували грунт для формулювання наукової концепції біологічної еволюції.