3.2 Основні положення еволюційної теорії

Основні положення теорії Дарвін висловив в 1859 р. в книзі «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження сприятливих порід в боротьбі за життя», розвинув в подальших працях — «Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення» (1868) і «Походження людини і статевий добір» (1871). До близь­ких висновків незалежно прийшов А. Уоллес (1858). Назву «дар­вінізм» запропонував Т. Гекслі (1860). Рушійними силами еволюції Дарвін вважав спадкову мінли­вість і природний добір. Він вперше поставив у центрі уваги ево­люційної теорії не окремі особини, а види і внутрішньовидові угруповання. Дарвін зібрав численні докази існування спадкової мінливості організмів і в природі, і в умовах одомашнення. Він виділив дві основні форми мінливості: невизначену і визначену, надаючи основне значення в еволюції невизначеній мінливості. Пізніше було з'ясовано, що певна мінливість (модифікації) не спа­дкова. В умовах одомашнення на основі спадкової мінливості ор­ганізмів шляхом штучного добору людина створила численні по­роди домашніх тварин і сорти культурних рослин. Аналогічно Дарвін прийшов до висновку, що і в природних умовах діє твор­чий чинник, рушійний і направляючий еволюцію організмів, — природний добір. Дарвін показав, що в природі організмам будь-якого виду властива постійна боротьба за існування, що склада­ється з їх взаємодій з чинниками зовнішнього середовища (абіо­тичними і біотичними) і внутрішньовидової конкуренції. Бороть­ба за існування звичайно приводить до загибелі значне число осо­бин в кожному поколінні будь-якого виду і до вибіркової участі особин в розмноженні. Неминучим результатом спадкової мінли­вості організмів і боротьби за існування є природний добір — пе­реважне виживання і участь в розмноженні найбільш пристосо­ваних особин кожного виду. Наслідками природного добору є ви­доутворення, яке супроводжується закріпленням пристосовування, дивергенція і прогресивна еволюція Пристосованість організмів до навколишнього середовища носить відносний характер. Окремий випадок природного добору — статевий добір, який забезпечує розвиток ознак, пов'язаних з функцією розмноження. Дарвін вперше дав наукове, логічно послідовне і матеріалісти­чне рішення найважливіших проблем еволюційного вчення і піді­рвав позиції метафізичних і ідеалістичних уявлень в біології — креаціонізму, віталізму тощо. Після публікації теорії Дарвіна еволюційні ідеї отримали широке розповсюдження. Вчення Дар­віна покладене в основу наукового обґрунтування походження людини. Розкриті ним закони еволюції дозволили створювати на науковій основі нові породи домашніх тварин і сорти культурних рослин, тобто сприяли розвитку селекції. Еволюційна теорія зро­била великий вплив на розвиток палеонтології, ембріології, сис­тематики, а в XX ст. — генетики та екології. Проте класичний дарвінізм залишив невирішеним ряд важливих питань (сутність спадковості, механізми виникнення спадкової і не спадкової мін­ливості та їх еволюційна роль, сутність і структура біологічного виду).

3.3 Значення еволюційної теорії

Таким чином, Дарвін вперше в історії біології побудував теорію еволюції. Це мало велике методологічне значення і дозволило не тільки наочно й переконливо для сучасників обгрунтувати ідею органічної еволюції, але й перевірити справедливість самої теорії еволюції. Це була вирішальна фаза однієї з найбільших концептуальних революцій в багатьох науках. Найголовнішим у цій революції була заміна теологічно їідеї еволюції як уявлення про початкової доцільності моделлю природного відбору. Незважаючи на запеклу критику, теорія Дарвіна швидко завоювала визнання завдяки тому, що концепція історичного розвитку живої природи краще, ніж подання про незмінність видів. Для обгрунтування своєї теорії Дарвін на відміну від своїх попередників, привернув величезну кількість доступних йому фактів з самих різних галузей. Висування на перший план біотичних відносин іїх популяційно-еволюційна інтерпретація була найважливішим нововведеннямдарвінівської концепції еволюції і дає право на висновок, що Дарвінстворив свою концепцію боротьби за існування, принципово відмінну відідей попередників Вчення Дарвіна про еволюцію органічного світу булоперший теорією розвитку, створеної «природно історичним матеріалізмомв надрах природознавства, першим застосуванням принципу розвитку досамостійної галузі природничих наук ». У цьому загальнонаукове значення дарвінізму.

Заслуга Дарвіна і в тому, що він розкрив рушійні сили органічної еволюції. Подальший розвиток біології поглибило і доповнив йогоуявлення, що послужили основою сучасного дарвінізму. У всіхбіологічних дисциплінах провідне місце займає тепер історичний методдослідження, що дозволяє вивчати конкретні шляхи еволюції організмів іглибоко проникати в суть біологічних явищ. Еволюційна теорія Ч.

Дарвіна знайшла широке застосування в сучасній синтетичної теорії, деєдиним, що направляють фактором еволюції залишається природний добір,матеріалом для якого служать мутації. Історичний аналіз теорії Дарвіна неминуче породжує нові методологічні проблеми науки, які можуть стати предметом спеціального дослідження. Вирішення цих проблем тягне засобою розширення області знань, а, отже, і науковий прогрес вбагатьох областях: як у біології, медицині, так і в психології, на яку еволюційна теорія Ч. Дарвіна зробила не менший вплив, ніж наприродничі науки.